Нестерчук Володимир - Я знаю, як важко програвати битви
текст песни
18
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Нестерчук Володимир - Я знаю, як важко програвати битви - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Я дивлюсь на руїни, що залишив там за плечима і відчуваю себе привидом. Моє тіло вкрито твоїми цілунками, а насправді це рани. Я осліплений твоїми дарунками, а насправді це ранок... Мені все здається, я все ще марю і ніби крізь завісу туману бачу як виносять убиту в труні нашу любов. Вона загинула. Ти відправляєш її мені вантажем 200, а мені так важко втримати серце на місці... я надто живий для смерті, я вижив ніби на поталу і тримаю в руках надію підталу..
У вухах дзенить біль нового дня, це новий день без тебе. Це життя де тебе не було народжено, де ми не зустрілись, де ти ніким не придумана. Моя сюжетна лінія така не продумана. І я тут назавжди один, закритий відсутністю тебе на ключ, що ти втопила на дні свого серця. Я знаю як боляче програвати битви, я знаю як втрачати вже завойоване, на якому розвівався колись твій прапор. та перемир'я було скасовано, нашу любов підступно оточочено, мої мрії героїчно розстріляні, та я не здаюсь я в землю глибше надію закопую - ти не знайдеш її ніколи і я повернусь і контратакую, хоча ти і забудеш що я існую. Проте, ти будеш готова до цієї атаки, ти виставиш блок-пости і стрілятимеш на ураження і можливо я у бою загину. Але зрозумій, я не з тих кого зупинить навіть смерть. Для мене це просто зачинені двері, які лиш сумнівом підперті. Я знаю як боляче програвати битви, як гірко хоронити надії, коли прапор твій зірвано і все ніби відіграно, але кіно не кінчається і тоді залишається чекати лиш на продовження. Ти засіла в мені як таблиця множення як удар ножем у серце, як мені тебе дістати із пам'яті стерти і при цьбому не вмерти, а знаєш як раніше - зубами гризти руками дерти і ті мої обіцянки роздерті що підхопив вітер і сльози твої холодні, що оплакали помершу любов, і обійми твої не відверті, всі телефони на оголошенні здерті і тільки я на всій планеті опинився один, як Маленький принц в ту мить коли ти вбила нашу любов в ту мить коли після твого поцілунку покрапала кров... Та я повернусь, я відвоюю і мій прапор розвиватиметься над фортецею як колись я все ж збудую сходи із мрій що ведуть у саму вись... ти тільки молись там на небі, тому хто ще на землі.
У вухах дзенить біль нового дня, це новий день без тебе. Це життя де тебе не було народжено, де ми не зустрілись, де ти ніким не придумана. Моя сюжетна лінія така не продумана. І я тут назавжди один, закритий відсутністю тебе на ключ, що ти втопила на дні свого серця. Я знаю як боляче програвати битви, я знаю як втрачати вже завойоване, на якому розвівався колись твій прапор. та перемир'я було скасовано, нашу любов підступно оточочено, мої мрії героїчно розстріляні, та я не здаюсь я в землю глибше надію закопую - ти не знайдеш її ніколи і я повернусь і контратакую, хоча ти і забудеш що я існую. Проте, ти будеш готова до цієї атаки, ти виставиш блок-пости і стрілятимеш на ураження і можливо я у бою загину. Але зрозумій, я не з тих кого зупинить навіть смерть. Для мене це просто зачинені двері, які лиш сумнівом підперті. Я знаю як боляче програвати битви, як гірко хоронити надії, коли прапор твій зірвано і все ніби відіграно, але кіно не кінчається і тоді залишається чекати лиш на продовження. Ти засіла в мені як таблиця множення як удар ножем у серце, як мені тебе дістати із пам'яті стерти і при цьбому не вмерти, а знаєш як раніше - зубами гризти руками дерти і ті мої обіцянки роздерті що підхопив вітер і сльози твої холодні, що оплакали помершу любов, і обійми твої не відверті, всі телефони на оголошенні здерті і тільки я на всій планеті опинився один, як Маленький принц в ту мить коли ти вбила нашу любов в ту мить коли після твого поцілунку покрапала кров... Та я повернусь, я відвоюю і мій прапор розвиватиметься над фортецею як колись я все ж збудую сходи із мрій що ведуть у саму вись... ти тільки молись там на небі, тому хто ще на землі.
Она умерла.