Очеретяний кіт - Електричка
текст песни
20
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Очеретяний кіт - Електричка - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Моя електричка везе мене з дому до дому.
Дивлюсь за вікно, на осінні пейзажі сумні.
Це воля, цей простір – вони не потрібні нікому.
А, може, це просто від втоми здається мені.
Сусіда мій пляшку дістав, він розказує з смаком,
Як він воював з москалем за свободу Чечні.
Він майже все бреше, але наливай, гайдамако, –
Ти, хоч і далекий, а все ж таки родич мені.
Поміж містом і селом – рудий вечір за вікном.
І тому отут, в вагоні, лиця людей червоні.
Від тюрми і до тюрми
Мчать по рейках дві юрби.
І нікому не вдається
Вийти там, де заманеться.
Красуне моя, наша зустріч – як постріл в дорозі.
Якби не вагон, не оці паралельні шляхи,
Ми вийшли б з тобою і впали в отім верболозі,
А зверху Господь відпускав би всі наші гріхи.
Поміж містом і селом – рудий вечір за вікном.
І тому отут, в вагоні, лиця у людей червоні.
Від тюрми і до тюрми
Мчать по рейках дві юрби.
І нікому не вдається
Вийти там, де заманеться.
Нас губить не кривда, не зрада, а болісна звичка
Робити покірно все те, що обридло вже вкрай.
Від дому до дому бездомних везе електричка, –
Від пекла до пекла летить, проминаючи рай.
Поміж містом і селом – рудий вечір за вікном.
І тому отут, в вагон, лиця у людей червоні.
Від тюрми і до тюрми
Мчать по рейках дві юрби.
І нікому не вдається
Вийти там, де заманеться.
Дивлюсь за вікно, на осінні пейзажі сумні.
Це воля, цей простір – вони не потрібні нікому.
А, може, це просто від втоми здається мені.
Сусіда мій пляшку дістав, він розказує з смаком,
Як він воював з москалем за свободу Чечні.
Він майже все бреше, але наливай, гайдамако, –
Ти, хоч і далекий, а все ж таки родич мені.
Поміж містом і селом – рудий вечір за вікном.
І тому отут, в вагоні, лиця людей червоні.
Від тюрми і до тюрми
Мчать по рейках дві юрби.
І нікому не вдається
Вийти там, де заманеться.
Красуне моя, наша зустріч – як постріл в дорозі.
Якби не вагон, не оці паралельні шляхи,
Ми вийшли б з тобою і впали в отім верболозі,
А зверху Господь відпускав би всі наші гріхи.
Поміж містом і селом – рудий вечір за вікном.
І тому отут, в вагоні, лиця у людей червоні.
Від тюрми і до тюрми
Мчать по рейках дві юрби.
І нікому не вдається
Вийти там, де заманеться.
Нас губить не кривда, не зрада, а болісна звичка
Робити покірно все те, що обридло вже вкрай.
Від дому до дому бездомних везе електричка, –
Від пекла до пекла летить, проминаючи рай.
Поміж містом і селом – рудий вечір за вікном.
І тому отут, в вагон, лиця у людей червоні.
Від тюрми і до тюрми
Мчать по рейках дві юрби.
І нікому не вдається
Вийти там, де заманеться.
Мой поезд ведет меня из дома к дому.
Я смотрю на окно, грустные пейзажи грустны.
Это воля, это пространство - им никому не нужно.
И, может быть, это просто моя усталость.
Сосед, моя бутылка получила это, - говорит он со вкусом,
Как он сражался с мусковитом за свободу Чечни.
Он почти лжет, но залил, Хайдамако, -
Вы, хотя и далеки, но все еще родственник.
Среди города и деревни - красный вечер за окном.
И вот здесь, в универсале, лицо людей красное.
Из тюрьмы в тюрьму
Две толпы бросаются на рельсы.
И никто не удастся
Убирайся там, где это нравится.
Моя красота, наша встреча как выстрел в дороге.
Если бы это не универсал, не эти параллельные пути,
Мы бы пошли с вами и упали в эту иу,
И сверху Господь выпустил бы все наши грехи.
Среди города и деревни - красный вечер за окном.
И вот здесь, в универсале, лицо людей красное.
Из тюрьмы в тюрьму
Две толпы бросаются на рельсы.
И никто не удастся
Убирайся там, где это нравится.
Мы теряем не боль, не предательство, а болезненная привычка
Сделать все это очень плохо.
От дома до бездомного дома, поезд снят, -
От ада до ада мух, проходящего рай.
Среди города и деревни - красный вечер за окном.
И вот здесь, в универсале, лицо людей красное.
Из тюрьмы в тюрьму
Две толпы бросаются на рельсы.
И никто не удастся
Убирайся там, где это нравится.
Я смотрю на окно, грустные пейзажи грустны.
Это воля, это пространство - им никому не нужно.
И, может быть, это просто моя усталость.
Сосед, моя бутылка получила это, - говорит он со вкусом,
Как он сражался с мусковитом за свободу Чечни.
Он почти лжет, но залил, Хайдамако, -
Вы, хотя и далеки, но все еще родственник.
Среди города и деревни - красный вечер за окном.
И вот здесь, в универсале, лицо людей красное.
Из тюрьмы в тюрьму
Две толпы бросаются на рельсы.
И никто не удастся
Убирайся там, где это нравится.
Моя красота, наша встреча как выстрел в дороге.
Если бы это не универсал, не эти параллельные пути,
Мы бы пошли с вами и упали в эту иу,
И сверху Господь выпустил бы все наши грехи.
Среди города и деревни - красный вечер за окном.
И вот здесь, в универсале, лицо людей красное.
Из тюрьмы в тюрьму
Две толпы бросаются на рельсы.
И никто не удастся
Убирайся там, где это нравится.
Мы теряем не боль, не предательство, а болезненная привычка
Сделать все это очень плохо.
От дома до бездомного дома, поезд снят, -
От ада до ада мух, проходящего рай.
Среди города и деревни - красный вечер за окном.
И вот здесь, в универсале, лицо людей красное.
Из тюрьмы в тюрьму
Две толпы бросаются на рельсы.
И никто не удастся
Убирайся там, где это нравится.
Другие песни исполнителя: