Сергій Жадан - Їй 15
текст песни
16
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Сергій Жадан - Їй 15 - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
+ + +
Їй п’ятнадцять і вона торгує квітами на вокзалі.
Кисень за шахтами солодкий від сонця та ягід.
Потяги завмирають на мить і рушають далі.
Військові їдуть на Схід, військові їдуть на Захід.
Ніхто не зупиняється в її місті.
Ніхто не хоче забрати її з собою.
Вона думає, стоячи зранку на своєму місці,
що навіть ця територія, виявляється, може бути бажаною і дорогою.
Що її, виявляється, не хочеться лишати надовго,
що за неї, виявляється, хочеться чіплятись зубами,
що для любові, виявляється, достатньо цього вокзалу старого
і літньої порожньої панорами.
Ніхто не пояснює їй, у чому причина.
Ніхто не приносить квіти на могилу її старшому брату.
Крізь сон чути, як у темряві формується батьківщина,
ніби хребет у підлітка з інтернату.
Формуються світло й темрява, складаючись разом.
Літнє сонце перетікає в зими.
Все, що діється нині з ними всіма, називається часом.
Головне розуміти, що все це діється саме з ними.
Формується її пам’ять, формується втіха.
В цьому місті народилися всі, кого вона знає.
Засинаючи, вона згадує кожного, хто звідси поїхав.
Коли згадувати більше немає кого, вона засинає.
Їй п’ятнадцять і вона торгує квітами на вокзалі.
Кисень за шахтами солодкий від сонця та ягід.
Потяги завмирають на мить і рушають далі.
Військові їдуть на Схід, військові їдуть на Захід.
Ніхто не зупиняється в її місті.
Ніхто не хоче забрати її з собою.
Вона думає, стоячи зранку на своєму місці,
що навіть ця територія, виявляється, може бути бажаною і дорогою.
Що її, виявляється, не хочеться лишати надовго,
що за неї, виявляється, хочеться чіплятись зубами,
що для любові, виявляється, достатньо цього вокзалу старого
і літньої порожньої панорами.
Ніхто не пояснює їй, у чому причина.
Ніхто не приносить квіти на могилу її старшому брату.
Крізь сон чути, як у темряві формується батьківщина,
ніби хребет у підлітка з інтернату.
Формуються світло й темрява, складаючись разом.
Літнє сонце перетікає в зими.
Все, що діється нині з ними всіма, називається часом.
Головне розуміти, що все це діється саме з ними.
Формується її пам’ять, формується втіха.
В цьому місті народилися всі, кого вона знає.
Засинаючи, вона згадує кожного, хто звідси поїхав.
Коли згадувати більше немає кого, вона засинає.
+ + +
Ей пятнадцать, и она продает цветы на станции.
Кислород для мин сладкий от солнца и ягод.
Поезда на мгновение исчезают и движутся дальше.
Военные идут на восток, военные идут на запад.
Никто не останавливается в ее городе.
Никто не хочет брать ее с собой.
Она думает, что стоит утром, у себя,
Оказывается, даже эта территория может быть желательной и дорогой.
Что оказывается, не хочет уходить на долгое время,
То, что для нее, оказывается, хочет цепляться за зубы,
Это для любви, оказывается, достаточно станции этого старика
и летняя пустая панорама.
Никто не объясняет ей, в чем причина.
Никто не приносит цветы в могилу ее старшего брата.
Через мечту услышать, как образована родина в темноте,
Как позвоночник у подростка из школы -интерната.
Свет и темнота образуются, формируются вместе.
Летнее солнце течет зимой.
Все, что происходит со всеми им сейчас, называется временем.
Главное, чтобы понять, что все это происходит с ними.
Ее память сформирована, формируется комфорт.
Все, кого она знает в этом городе.
Засыпая, она вспоминает всех, кто ушел.
Когда вы не помните никого другого, он засыпает.
Ей пятнадцать, и она продает цветы на станции.
Кислород для мин сладкий от солнца и ягод.
Поезда на мгновение исчезают и движутся дальше.
Военные идут на восток, военные идут на запад.
Никто не останавливается в ее городе.
Никто не хочет брать ее с собой.
Она думает, что стоит утром, у себя,
Оказывается, даже эта территория может быть желательной и дорогой.
Что оказывается, не хочет уходить на долгое время,
То, что для нее, оказывается, хочет цепляться за зубы,
Это для любви, оказывается, достаточно станции этого старика
и летняя пустая панорама.
Никто не объясняет ей, в чем причина.
Никто не приносит цветы в могилу ее старшего брата.
Через мечту услышать, как образована родина в темноте,
Как позвоночник у подростка из школы -интерната.
Свет и темнота образуются, формируются вместе.
Летнее солнце течет зимой.
Все, что происходит со всеми им сейчас, называется временем.
Главное, чтобы понять, что все это происходит с ними.
Ее память сформирована, формируется комфорт.
Все, кого она знает в этом городе.
Засыпая, она вспоминает всех, кто ушел.
Когда вы не помните никого другого, он засыпает.
Другие песни исполнителя: