Тарас Григорович Шевченко - Чернець
текст песни
9
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Тарас Григорович Шевченко - Чернець - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
ЧЕРНЕЦЬ
У Києві на Подолі
Було колись... І ніколи
Не вернеться, що діялось,
Не вернеться сподіване,
Не вернеться... А я, брате,
Таки буду сподіватись,
Таки буду виглядати,
Жалю серцю завдавати.
У Києві на Подолі
Братерськая наша воля
Без холопа і без пана,
Сама собі у жупані
Розвернулася весела,
Аксамитом шляхи стеле,
А єдвабном застилає
І нікому не звертає.
У Києві на Подолі
Козаки гуляють.
Як ту воду, цебром-відром
Вино розливають.
Льохи, шинки з шинкарками,
З винами, медами
Закупили запорожці
Та й тнуть коряками.
А музика реве, грає,
Людей звеселяє.
А із Братства те бурсацтво
Мовчки виглядає.
Нема голій школі волі,
А то б догодила...
Кого ж то там з музикою
Люде обступили?
В червоних штанях аксамитних
Матнею улицю мете.
Іде козак. — Ох, літа! літа!
Що ви творите? — На тоте ж
Старий ударив в закаблуки,
Аж встала курява! Отак!
Та ще й приспівує козак:
— По дорозі рак, рак,
Нехай буде так, так.
Якби таки молодиці
Посіяти мак, мак.
Дам лиха закаблукам,
Дам лиха закаблам,
Останеться й передам.
А вже ж тії закаблуки
Набралися лиха й муки!
Дам лиха закаблукам,
Дам лиха закаблам,
Останеться й передам!
Аж до Межигорського Спаса
Потанцював сивий.
А за ним і товариство
І ввесь святий Київ.
Дотанцював аж до брами,
Крикнув: «Пугу! пугу!
Привітайте, святі ченці,
Товариша з Лугу!»
Свята брама одчинилась,
Козака впустили,
І знов брама зачинилась,
Навік зачинилась
Козакові. Хто ж цей сивий
Попрощався з світом?
Семен Палій, запорожець,
Лихом не добитий.
Ой високо сонце сходить,
Низенько заходить.
В довгій рясі по келії
Старий чернець ходить.
Іде чернець у Вишгород
На Київ дивитись,
Та посидіть на пригорі,
Та хоч пожуритись.
Іде чернець Дзвонковую
У яр воду пити
Та згадує, як то тяжко
Було жити в світі.
Іде чернець у келію
Меж стіни німії
Та згадує літа свої,
Літа молодії.
Бере письмо святе в руки,
Голосно читає...
А думкою чернець старий
Далеко літає.
І тихнуть Божії слова
І в келії, неначе в Січі,
Братерство славне ожива.
А сивий гетьман, мов сова,
Ченцеві зазирає в вічі.
Музика, танці і Бердичів.
Кайдани брязкають... Москва,
Бори, сніги і Єнісей...
І покотились із очей
На рясу сльози... Бий поклони!
І плоть старечу усмиряй.
Святе писаніє читай,
Читай, читай та слухай дзвона,
А серцеві не потурай,
Воно тебе в Сибір водило,
Воно тебе весь вік дурило.
Приспи ж його і занехай
Свою Борзну і Фастовщину,
Загине все, ти сам загинеш.
І не згадають, щоб ти знав...
І старець тяжко заридав.
Читать писаніє покинув.
Ходив по келії. Ходив,
А потім сів і зажурився:
— Для чого я на світ родився,
Свою Україну любив? —
До утрені завив з дзвіниці
Великий дзвін. Чернець мій встав,
Надів клобук, взяв патерицю,
Перехрестився, чотки взяв...
І за Україну молитись
Старий чернець пошкандибав.
У Києві на Подолі
Було колись... І ніколи
Не вернеться, що діялось,
Не вернеться сподіване,
Не вернеться... А я, брате,
Таки буду сподіватись,
Таки буду виглядати,
Жалю серцю завдавати.
У Києві на Подолі
Братерськая наша воля
Без холопа і без пана,
Сама собі у жупані
Розвернулася весела,
Аксамитом шляхи стеле,
А єдвабном застилає
І нікому не звертає.
У Києві на Подолі
Козаки гуляють.
Як ту воду, цебром-відром
Вино розливають.
Льохи, шинки з шинкарками,
З винами, медами
Закупили запорожці
Та й тнуть коряками.
А музика реве, грає,
Людей звеселяє.
А із Братства те бурсацтво
Мовчки виглядає.
Нема голій школі волі,
А то б догодила...
Кого ж то там з музикою
Люде обступили?
В червоних штанях аксамитних
Матнею улицю мете.
Іде козак. — Ох, літа! літа!
Що ви творите? — На тоте ж
Старий ударив в закаблуки,
Аж встала курява! Отак!
Та ще й приспівує козак:
— По дорозі рак, рак,
Нехай буде так, так.
Якби таки молодиці
Посіяти мак, мак.
Дам лиха закаблукам,
Дам лиха закаблам,
Останеться й передам.
А вже ж тії закаблуки
Набралися лиха й муки!
Дам лиха закаблукам,
Дам лиха закаблам,
Останеться й передам!
Аж до Межигорського Спаса
Потанцював сивий.
А за ним і товариство
І ввесь святий Київ.
Дотанцював аж до брами,
Крикнув: «Пугу! пугу!
Привітайте, святі ченці,
Товариша з Лугу!»
Свята брама одчинилась,
Козака впустили,
І знов брама зачинилась,
Навік зачинилась
Козакові. Хто ж цей сивий
Попрощався з світом?
Семен Палій, запорожець,
Лихом не добитий.
Ой високо сонце сходить,
Низенько заходить.
В довгій рясі по келії
Старий чернець ходить.
Іде чернець у Вишгород
На Київ дивитись,
Та посидіть на пригорі,
Та хоч пожуритись.
Іде чернець Дзвонковую
У яр воду пити
Та згадує, як то тяжко
Було жити в світі.
Іде чернець у келію
Меж стіни німії
Та згадує літа свої,
Літа молодії.
Бере письмо святе в руки,
Голосно читає...
А думкою чернець старий
Далеко літає.
І тихнуть Божії слова
І в келії, неначе в Січі,
Братерство славне ожива.
А сивий гетьман, мов сова,
Ченцеві зазирає в вічі.
Музика, танці і Бердичів.
Кайдани брязкають... Москва,
Бори, сніги і Єнісей...
І покотились із очей
На рясу сльози... Бий поклони!
І плоть старечу усмиряй.
Святе писаніє читай,
Читай, читай та слухай дзвона,
А серцеві не потурай,
Воно тебе в Сибір водило,
Воно тебе весь вік дурило.
Приспи ж його і занехай
Свою Борзну і Фастовщину,
Загине все, ти сам загинеш.
І не згадають, щоб ти знав...
І старець тяжко заридав.
Читать писаніє покинув.
Ходив по келії. Ходив,
А потім сів і зажурився:
— Для чого я на світ родився,
Свою Україну любив? —
До утрені завив з дзвіниці
Великий дзвін. Чернець мій встав,
Надів клобук, взяв патерицю,
Перехрестився, чотки взяв...
І за Україну молитись
Старий чернець пошкандибав.
МОНАХ
В Киеве на Подиле
Был когда -то ... и никогда
Не вернет то, что происходило,
Не вернет надежду,
Не вернется ... и я, брат,
Буду надеяться,
Это будет выглядеть,
Падл, сердце.
В Киеве на Подиле
Братская наша воля
Без раба и без Господа,
Я в округе
Повернул веселье,
Аксу путь потолка,
И тот, кто покрывает
И он никому не обращается.
В Киеве на Подиле
Казаки ходят.
Как эта вода, бремя
Вино наливается.
Погреба, ветчина с ветчиной,
С винами, мед
Казаки были куплены
Да, они бросаются.
И музыка ревет, играет,
Люди счастливы.
И из братства, которое бурсат
Это выглядит тихо.
Нет голой школы воли,
А потом она пожелала ...
Кто это с музыкой
Люди окружены?
В красных брюках аксовой
Матна.
Казак идет. - О, лето! Лето!
Что вы делаете? - на том же
Старик ударил в Завблуки,
Даже курица встала! Ах, да!
И казак поет:
- на дороге рак, рак,
Пусть это будет да, да.
Если молодые женщины
Sow Poppy, Poppy.
Даст зло к засолу,
Даст зло в склад,
Я также пройду.
И уже эти туфли
Было зло и мучения!
Даст зло к засолу,
Даст зло в склад,
Я тоже пройду!
Вплоть до спасителя Меджигорского
Он танцевал серым.
И позади него и компании
И весь святой Киив.
Я танцевал до ворот,
Он крикнул: «Моп! Моп!
Приветствия, святые монахи,
Товарищ из щелочи! »
Святые ворота открылись,
Казаки пропустили,
И снова ворота закрылись,
Это закрыто навсегда
Казак. Кто этот серый
Попрощался с миром?
СЕМЕН ПАЛИ, ЗАПОРОЗГЕТЫ,
Бедствие не завершена.
О, высокое солнце встает,
Низкий.
В длинной скале на камере
Старый монах ходит.
Монар отправляется в Vyshgorod
Посмотреть на Киива,
И сидеть на разрыве,
Но, по крайней мере, чтобы злиться.
Монах идет колокол
В ущелье, чтобы выпить
И помнит, как тяжело это
Это было жить в мире.
Монах идет в ячейку
Границы немых стены
И помнит его лето,
Лето молодых людей.
Берет священную букву в руках,
Он громко читает ...
И мысленный монах старый
Дальние мухи.
И слова Божьи слов
И в клетке, как будто в сиче,
Братство великолепно.
И серый хетман, как сова,
Монах смотрит в глаза.
Музыка, танцы и Бердыхив.
Кандалы гремели ... Москва,
Бор, снег и йенисей ...
И выкатился с глаз
Слезы ... избий лук!
И плоть старика тусет.
Святое письмо читать,
Читать, читать и слушать звонок,
И сердце не потворствует,
Это ехало в Сибири,
Это одурачило вас всех.
Забери его и спускайся
Его регион Борзна и Фасков,
Все умрет, ты умрешь.
И они не помнят, что вы знаете ...
И старик был сильно похоронен.
Прочитайте написание осталось.
Он ходил по камеру. Шел,
А потом он сел и пожал:
- Почему я родился,
Вы любили его Украину? -
До утра завыла колокольня
Большой колокол. Мой монах встал,
Носить капюшон, поднять патер,
Скрещен, пинцеры взяли ...
И для Украины молиться
Старый монах был проглочен.
В Киеве на Подиле
Был когда -то ... и никогда
Не вернет то, что происходило,
Не вернет надежду,
Не вернется ... и я, брат,
Буду надеяться,
Это будет выглядеть,
Падл, сердце.
В Киеве на Подиле
Братская наша воля
Без раба и без Господа,
Я в округе
Повернул веселье,
Аксу путь потолка,
И тот, кто покрывает
И он никому не обращается.
В Киеве на Подиле
Казаки ходят.
Как эта вода, бремя
Вино наливается.
Погреба, ветчина с ветчиной,
С винами, мед
Казаки были куплены
Да, они бросаются.
И музыка ревет, играет,
Люди счастливы.
И из братства, которое бурсат
Это выглядит тихо.
Нет голой школы воли,
А потом она пожелала ...
Кто это с музыкой
Люди окружены?
В красных брюках аксовой
Матна.
Казак идет. - О, лето! Лето!
Что вы делаете? - на том же
Старик ударил в Завблуки,
Даже курица встала! Ах, да!
И казак поет:
- на дороге рак, рак,
Пусть это будет да, да.
Если молодые женщины
Sow Poppy, Poppy.
Даст зло к засолу,
Даст зло в склад,
Я также пройду.
И уже эти туфли
Было зло и мучения!
Даст зло к засолу,
Даст зло в склад,
Я тоже пройду!
Вплоть до спасителя Меджигорского
Он танцевал серым.
И позади него и компании
И весь святой Киив.
Я танцевал до ворот,
Он крикнул: «Моп! Моп!
Приветствия, святые монахи,
Товарищ из щелочи! »
Святые ворота открылись,
Казаки пропустили,
И снова ворота закрылись,
Это закрыто навсегда
Казак. Кто этот серый
Попрощался с миром?
СЕМЕН ПАЛИ, ЗАПОРОЗГЕТЫ,
Бедствие не завершена.
О, высокое солнце встает,
Низкий.
В длинной скале на камере
Старый монах ходит.
Монар отправляется в Vyshgorod
Посмотреть на Киива,
И сидеть на разрыве,
Но, по крайней мере, чтобы злиться.
Монах идет колокол
В ущелье, чтобы выпить
И помнит, как тяжело это
Это было жить в мире.
Монах идет в ячейку
Границы немых стены
И помнит его лето,
Лето молодых людей.
Берет священную букву в руках,
Он громко читает ...
И мысленный монах старый
Дальние мухи.
И слова Божьи слов
И в клетке, как будто в сиче,
Братство великолепно.
И серый хетман, как сова,
Монах смотрит в глаза.
Музыка, танцы и Бердыхив.
Кандалы гремели ... Москва,
Бор, снег и йенисей ...
И выкатился с глаз
Слезы ... избий лук!
И плоть старика тусет.
Святое письмо читать,
Читать, читать и слушать звонок,
И сердце не потворствует,
Это ехало в Сибири,
Это одурачило вас всех.
Забери его и спускайся
Его регион Борзна и Фасков,
Все умрет, ты умрешь.
И они не помнят, что вы знаете ...
И старик был сильно похоронен.
Прочитайте написание осталось.
Он ходил по камеру. Шел,
А потом он сел и пожал:
- Почему я родился,
Вы любили его Украину? -
До утра завыла колокольня
Большой колокол. Мой монах встал,
Носить капюшон, поднять патер,
Скрещен, пинцеры взяли ...
И для Украины молиться
Старый монах был проглочен.
Другие песни исполнителя: