Дмитро Костюк - Люди, як кораблі
текст песни

Я не твій брат, ти не сестра моя,
Ніколи не розказуй мені,
Хто і в чому є винен, на нашій землі -
Люди, як кораблі.
Кожен пливе, поки хвиля несе,
І поки глибока вода,
Глибока і темна до самого дна,
До самого-самого дна.

На глибині зустрічаються всі,
Так ніби в морі місця нема,
І труться бортами, аж стогне земля
Від зависті, підлості й зла.
Хтось не доплив, бо йому помогли
Набрати повні трюми води,
Бо стати героями тої війни
Дуже хотіли вони.

Приспів:
А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів,
А від берега знову в море ідуть
Ті, хто вірив і правду знати хотів.

Наш океан знає більше, ніж ми -
Секрети всі у нього на дні.
А ми ходим зверху, великі й малі -
Люди, як кораблі.
Гордо пливем, і не вірить ніхто,
Що ним зацікавилось зло.
І серед вітрів ми не чуєм щурів,
Які прогризають нам дно.

Приспів (2)