Ірина Ліва - Вона схожа на клаптикову ковдру
текст песни
7
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Ірина Ліва - Вона схожа на клаптикову ковдру - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Може, він недалекий бовдур,
але знає напевне: вона
схожа на клаптикову ковдру,
така ж уривками непередбачувана,
дефрагментована примусово
з візерункових химер.
З тарілочки їсть квасолю
І не пасує до темних шпалер.
Вона унікальна - це точно.
Вона повільно стрімка,
Вона беззмістовно жіночна,
Вона обережно крихка.
Жінкам рідко вдаються рухи
граційні, приємні, м'які.
Одна має задовгі руки,
інша ноги занадто тонкі.
Знав він дівчину, що ідеально носила
ідеальної пружності груди,
але зжитись з такою не сила,
вона надто брутальна і груба.
Переваги були ілюзорні:
вона наче навмисне, спеціально
ховалась в бюстгалтер потворний
заангажований соціально.
Ще одна могла досить зграбно
з рушника заступати у капці.
Хоч була вона дура нахабна,
Та прощав він її нахабність.
Пам'ятає чиюсь сестричку,
сексуальну з хлопчачої мрії.
і бомжиху стару з електрички
із запястями діви Марії.
І партнерку по рок-н-роллу.
вона, наче отруєним вістрям,
стріляла тютюн з біломора.
Одним подихом ганджу геть чисто
їй втягнути майстерно вдавалось.
і травинок дрібненькі шматочки
Стрімко в гільзу до неї злітались,
як маленькі курчата до квочки.
В ТВ-шоу йому пощастило
жінку бачити, яка плавно ступала
так зворушливо, м'яко і мило.
І сліди на піску залишала.
Щоб сліди обережно лишати,
була боса, в руках сандалєти.
Ці сліди прагнуть поцілувати
Екзальтовані різні поети.
Шляхетність - для жінки це рідкість
Шляхетність дарує уміння
Втілити рухами стрімкість,
повільність, нестерпність, терпіння.
Та, що має шляхетні манери,
вирізняється між перехожих.
Пахне тонко акварельним папером.
Палітурник підтвердить кожен.
Їй підійде вечірнє вбрання.
І ганчірка подерта пасує.
Її голос - Закон. Її звуть - Ім'я.
Шляхетних жінок не існує.
Але ось це сидить надзвичайне:
акварельне і безіменне.
Досконале, граційне мовчання
У зіницях ворушится темних.
Холодна, розпусна, хтива,
шалава, знецінена вродою,
підступна, дивна, чутлива.
Гадюка, змія під колодою.
Вона богиня моменту,
Ідол, кумир, постамент.
І камінь для постаменту.
Там повний асортимент!
І він сидить на кухні.
Ромашковий чай. Квасоля.
шматочок хліба. Два кухлі.
За склом височіє тополя.
Пусте, що проблеми поточні.
Пусте, що піввіку прожив.
Попереду ковдра з шматочків.
І вічність. І Бог бережи.
але знає напевне: вона
схожа на клаптикову ковдру,
така ж уривками непередбачувана,
дефрагментована примусово
з візерункових химер.
З тарілочки їсть квасолю
І не пасує до темних шпалер.
Вона унікальна - це точно.
Вона повільно стрімка,
Вона беззмістовно жіночна,
Вона обережно крихка.
Жінкам рідко вдаються рухи
граційні, приємні, м'які.
Одна має задовгі руки,
інша ноги занадто тонкі.
Знав він дівчину, що ідеально носила
ідеальної пружності груди,
але зжитись з такою не сила,
вона надто брутальна і груба.
Переваги були ілюзорні:
вона наче навмисне, спеціально
ховалась в бюстгалтер потворний
заангажований соціально.
Ще одна могла досить зграбно
з рушника заступати у капці.
Хоч була вона дура нахабна,
Та прощав він її нахабність.
Пам'ятає чиюсь сестричку,
сексуальну з хлопчачої мрії.
і бомжиху стару з електрички
із запястями діви Марії.
І партнерку по рок-н-роллу.
вона, наче отруєним вістрям,
стріляла тютюн з біломора.
Одним подихом ганджу геть чисто
їй втягнути майстерно вдавалось.
і травинок дрібненькі шматочки
Стрімко в гільзу до неї злітались,
як маленькі курчата до квочки.
В ТВ-шоу йому пощастило
жінку бачити, яка плавно ступала
так зворушливо, м'яко і мило.
І сліди на піску залишала.
Щоб сліди обережно лишати,
була боса, в руках сандалєти.
Ці сліди прагнуть поцілувати
Екзальтовані різні поети.
Шляхетність - для жінки це рідкість
Шляхетність дарує уміння
Втілити рухами стрімкість,
повільність, нестерпність, терпіння.
Та, що має шляхетні манери,
вирізняється між перехожих.
Пахне тонко акварельним папером.
Палітурник підтвердить кожен.
Їй підійде вечірнє вбрання.
І ганчірка подерта пасує.
Її голос - Закон. Її звуть - Ім'я.
Шляхетних жінок не існує.
Але ось це сидить надзвичайне:
акварельне і безіменне.
Досконале, граційне мовчання
У зіницях ворушится темних.
Холодна, розпусна, хтива,
шалава, знецінена вродою,
підступна, дивна, чутлива.
Гадюка, змія під колодою.
Вона богиня моменту,
Ідол, кумир, постамент.
І камінь для постаменту.
Там повний асортимент!
І він сидить на кухні.
Ромашковий чай. Квасоля.
шматочок хліба. Два кухлі.
За склом височіє тополя.
Пусте, що проблеми поточні.
Пусте, що піввіку прожив.
Попереду ковдра з шматочків.
І вічність. І Бог бережи.
Может, он недалекий истукан,
но знает наверняка: она
похожа на лоскутное одеяло,
такая же отрывками непредсказуема,
дефрагментированная принудительно
с узорчатыми химерами.
С тарелочки ест фасоль
И не подходит к темным обоям.
Она уникальна – это точно.
Она медленно стремительна,
Она бессодержательно женственна,
Она осторожно хрупкая.
Женщинам редко удаются движения
грациозные, приятные, мягкие.
Одна имеет длинные руки,
другая ноги слишком тонкие.
Знал он девушку, идеально носившую
идеальной упругости грудь,
но сжиться с такой не сила,
она слишком грубая и грубая.
Преимущества были иллюзорны:
она как нарочно, специально
пряталась в бюстгалтер безобразный
заангажированный социально.
Еще одна могла довольно изящно
из полотенца заслонять в тапке.
Хотя была она дура наглая,
Но прощал он ее наглость.
Помнила чью-то сестренку,
сексуальный с мальчишеской мечты.
и бомжиху старуху из электрички
с запястьями девы Марии.
И партнершу по рок-н-роллу.
она, как отравленным острием,
стреляла табак из беломора.
Одним дыханием ганджу совершенно чисто
Ей втянуть мастерски удавалось.
и травинок мелкие кусочки
Стремительно в гильзу к ней слетались,
как маленькие цыплята до наседки.
В ТВ-шоу ему повезло
женщину видеть, которая плавно ступала
так трогательно, мягко и мило.
И следы на песке оставляла.
Чтобы следы осторожно оставлять,
была босая, в руках сандалии.
Эти следы стремятся поцеловать
Экзальтированы разные поэты.
Благородство – для женщины это редкость
Благородство дарит умение
Воплотить движениями стремительность,
медлительность, нестерпимость, терпение.
Имеющая благородные манеры,
отличается между прохожими.
Пахнет тонко акварельной бумагой.
Переплетчик подтвердит каждый.
Ей подойдет вечерняя одежда.
И тряпка изорвана подходит.
Ее голос – Закон. Ее зовут – Имя.
Благородных женщин не существует.
Но вот это сидит необычайно:
акварельное и безымянное.
Совершенное, грациозное молчание
В зрачках шевелится темных.
Холодная, развратная, сладострастная,
шалава, обесцененная красотой,
коварная, странная, чувствительная.
Гадюка, змея под бревном.
Она богиня момента,
Идол, кумир, постамент.
И камень для постамента.
Там полный ассортимент!
И он сидит на кухне.
Ромашковый чай. Фасоль.
кусочек хлеба. Две кружки.
За стеклом высится тополь.
Пустое, что проблемы текущие.
Пустое, что полвека прожил.
Впереди одеяло из кусочков.
И вечность. И Бог храни.
но знает наверняка: она
похожа на лоскутное одеяло,
такая же отрывками непредсказуема,
дефрагментированная принудительно
с узорчатыми химерами.
С тарелочки ест фасоль
И не подходит к темным обоям.
Она уникальна – это точно.
Она медленно стремительна,
Она бессодержательно женственна,
Она осторожно хрупкая.
Женщинам редко удаются движения
грациозные, приятные, мягкие.
Одна имеет длинные руки,
другая ноги слишком тонкие.
Знал он девушку, идеально носившую
идеальной упругости грудь,
но сжиться с такой не сила,
она слишком грубая и грубая.
Преимущества были иллюзорны:
она как нарочно, специально
пряталась в бюстгалтер безобразный
заангажированный социально.
Еще одна могла довольно изящно
из полотенца заслонять в тапке.
Хотя была она дура наглая,
Но прощал он ее наглость.
Помнила чью-то сестренку,
сексуальный с мальчишеской мечты.
и бомжиху старуху из электрички
с запястьями девы Марии.
И партнершу по рок-н-роллу.
она, как отравленным острием,
стреляла табак из беломора.
Одним дыханием ганджу совершенно чисто
Ей втянуть мастерски удавалось.
и травинок мелкие кусочки
Стремительно в гильзу к ней слетались,
как маленькие цыплята до наседки.
В ТВ-шоу ему повезло
женщину видеть, которая плавно ступала
так трогательно, мягко и мило.
И следы на песке оставляла.
Чтобы следы осторожно оставлять,
была босая, в руках сандалии.
Эти следы стремятся поцеловать
Экзальтированы разные поэты.
Благородство – для женщины это редкость
Благородство дарит умение
Воплотить движениями стремительность,
медлительность, нестерпимость, терпение.
Имеющая благородные манеры,
отличается между прохожими.
Пахнет тонко акварельной бумагой.
Переплетчик подтвердит каждый.
Ей подойдет вечерняя одежда.
И тряпка изорвана подходит.
Ее голос – Закон. Ее зовут – Имя.
Благородных женщин не существует.
Но вот это сидит необычайно:
акварельное и безымянное.
Совершенное, грациозное молчание
В зрачках шевелится темных.
Холодная, развратная, сладострастная,
шалава, обесцененная красотой,
коварная, странная, чувствительная.
Гадюка, змея под бревном.
Она богиня момента,
Идол, кумир, постамент.
И камень для постамента.
Там полный ассортимент!
И он сидит на кухне.
Ромашковый чай. Фасоль.
кусочек хлеба. Две кружки.
За стеклом высится тополь.
Пустое, что проблемы текущие.
Пустое, что полвека прожил.
Впереди одеяло из кусочков.
И вечность. И Бог храни.