Іван Байдак - Жінка, про яку ти говориш в минулому часі
текст песни
16
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Іван Байдак - Жінка, про яку ти говориш в минулому часі - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Тільки уявити:
скоро ти говоритимеш про неї в минулому часі,
згадуватимеш як мимовільну слабкість чи непритомну залежність.
Скоро вечір цей загорнеться спомином у її волоссі та загубиться у глухій пам’яті старих стін.
І її не стане.
І її не буде.
Ти сам цього захочеш.
Завтра вона стане скупою буденністю.
Здаватиметься надокучливою звичкою
чи нагадуватиме про себе бутафорною самотністю
І її не буде…
Її не буде!
Ти забуватимеш її фрагментами та відпускатимеш деталями,
допоки вітер не зітре сліди чи хвилі не сховають останні спогади.
Спочатку запах, потім дотик, згодом відвертісь поглядів та інтимність ваших розмов.
А поки вона застеляє твою постіль,
поки вона засинає в спокої
і готова розчинитись в твоїх очах.
А поки у вас спільні плани.
Спільні погляди і спільний напрям.
А поки між вами ще стільки не сказаного,
ще стільки всього нездійсненого,
яке обов’язково все зіпсує - і стане байдуже,
що було зроблено, чи що було пройдено,
бо одна зірвана фраза
миттю заперечить пасажі твоїх почуттів,
зачепить живе і зробить його безповоротно мертвим.
І її не стане.
Її не стане.
Бо потім вона обернеться спиною, а ти не зможеш знайти сил,
скажеш, що:
думки не панацея і тобі вистачить повітря,
тільки завтра обов’язково настане,
а вона залишиться лише жінкою, про яку ти говориш в минулому часі.
скоро ти говоритимеш про неї в минулому часі,
згадуватимеш як мимовільну слабкість чи непритомну залежність.
Скоро вечір цей загорнеться спомином у її волоссі та загубиться у глухій пам’яті старих стін.
І її не стане.
І її не буде.
Ти сам цього захочеш.
Завтра вона стане скупою буденністю.
Здаватиметься надокучливою звичкою
чи нагадуватиме про себе бутафорною самотністю
І її не буде…
Її не буде!
Ти забуватимеш її фрагментами та відпускатимеш деталями,
допоки вітер не зітре сліди чи хвилі не сховають останні спогади.
Спочатку запах, потім дотик, згодом відвертісь поглядів та інтимність ваших розмов.
А поки вона застеляє твою постіль,
поки вона засинає в спокої
і готова розчинитись в твоїх очах.
А поки у вас спільні плани.
Спільні погляди і спільний напрям.
А поки між вами ще стільки не сказаного,
ще стільки всього нездійсненого,
яке обов’язково все зіпсує - і стане байдуже,
що було зроблено, чи що було пройдено,
бо одна зірвана фраза
миттю заперечить пасажі твоїх почуттів,
зачепить живе і зробить його безповоротно мертвим.
І її не стане.
Її не стане.
Бо потім вона обернеться спиною, а ти не зможеш знайти сил,
скажеш, що:
думки не панацея і тобі вистачить повітря,
тільки завтра обов’язково настане,
а вона залишиться лише жінкою, про яку ти говориш в минулому часі.
Только чтобы представить:
Вскоре вы говорите о ней в прошлом времени,
Вы упомяните, как непроизвольная слабость или без сознания зависимость.
Вскоре этот вечер будет завернут в память о ее волосах и будет потеряна в глухих памяти о старых стенах.
И это не станет.
И это не будет.
Вы хотите самостоятельно.
Завтра она станет скудной повседневной жизнью.
Это будет казаться раздражающей привычкой
Будет ли напоминать о себе
И это не будет ...…
Это не будет!
Вы забудете это с фрагментами и выпустите детали,
Пока ветер не вытирает следы или волны, скрывая последние воспоминания.
Во -первых, запах, затем прикоснись, впоследствии откровенно откровенны и близость ваших разговоров.
А пока она покрывает вашу кровать,
Пока она засыпает в одиночестве
И готов раствориться в ваших глазах.
В то же время у вас есть общие планы.
Общие взгляды и общее направление.
А пока между вами так много не сказано,
так много всего невозможно,
Что наверняка разрушит все - и будет безразличным,
что было сделано или что прошло,
Для одной разорванной фразы
мгновенно отрицать ваши чувства ваших чувств,
повлияет на жизнь и сделает его необратимо мертвым.
И это не станет.
Это не станет.
Потому что тогда она поворачивает ее назад, и вы не сможете найти силу,
Вы говорите, что:
Мысли не панацея, и у вас достаточно воздуха,
Только завтра наверняка наступит,
И она останется только женщиной, о которой вы говорите в прошлом.
Вскоре вы говорите о ней в прошлом времени,
Вы упомяните, как непроизвольная слабость или без сознания зависимость.
Вскоре этот вечер будет завернут в память о ее волосах и будет потеряна в глухих памяти о старых стенах.
И это не станет.
И это не будет.
Вы хотите самостоятельно.
Завтра она станет скудной повседневной жизнью.
Это будет казаться раздражающей привычкой
Будет ли напоминать о себе
И это не будет ...…
Это не будет!
Вы забудете это с фрагментами и выпустите детали,
Пока ветер не вытирает следы или волны, скрывая последние воспоминания.
Во -первых, запах, затем прикоснись, впоследствии откровенно откровенны и близость ваших разговоров.
А пока она покрывает вашу кровать,
Пока она засыпает в одиночестве
И готов раствориться в ваших глазах.
В то же время у вас есть общие планы.
Общие взгляды и общее направление.
А пока между вами так много не сказано,
так много всего невозможно,
Что наверняка разрушит все - и будет безразличным,
что было сделано или что прошло,
Для одной разорванной фразы
мгновенно отрицать ваши чувства ваших чувств,
повлияет на жизнь и сделает его необратимо мертвым.
И это не станет.
Это не станет.
Потому что тогда она поворачивает ее назад, и вы не сможете найти силу,
Вы говорите, что:
Мысли не панацея, и у вас достаточно воздуха,
Только завтра наверняка наступит,
И она останется только женщиной, о которой вы говорите в прошлом.
Другие песни исполнителя: