Акімов Віталій - Одинокий смуток
текст песни
21
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Акімов Віталій - Одинокий смуток - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Звідкись сутінки смуток збирають
І складають у постіль доволі.
Він як пух тополиний, злітає
Та засліплює очі до болю.
І защемлює змучену душу,
І знесилює руки і волю.
В ніч зі смутком іти чомусь мушу,
Так тягне і веде за собою.
І немає ні ночі, ні днини,
Щоб не спала зі смутком, не їла,
Щоб не мала на серці провини:
- Не сказала чи недолюбила...
Знову вітер шугає в хмаринах
І гасає в калюжах глибоких.
Дощові розмітаю краплини
І запитую себе: - Допоки?
Та допоки лягатиме смуток
В моє ліжко, на сонні повіки?
Хочу смуток згубити, забути,
Залишитись без нього навіки.
Хай би сонце в душі гріло знову,
Промінцями би сяяли очі.
Хай би слухала зоряну мову
В прохолодні чаруючі ночі.
Хай як смуток – то легкий, прозорий.
Хай як сум – то лише на хвилину.
Хай приходять сумління докори,
То ж потроху, а не без зупину.
І складають у постіль доволі.
Він як пух тополиний, злітає
Та засліплює очі до болю.
І защемлює змучену душу,
І знесилює руки і волю.
В ніч зі смутком іти чомусь мушу,
Так тягне і веде за собою.
І немає ні ночі, ні днини,
Щоб не спала зі смутком, не їла,
Щоб не мала на серці провини:
- Не сказала чи недолюбила...
Знову вітер шугає в хмаринах
І гасає в калюжах глибоких.
Дощові розмітаю краплини
І запитую себе: - Допоки?
Та допоки лягатиме смуток
В моє ліжко, на сонні повіки?
Хочу смуток згубити, забути,
Залишитись без нього навіки.
Хай би сонце в душі гріло знову,
Промінцями би сяяли очі.
Хай би слухала зоряну мову
В прохолодні чаруючі ночі.
Хай як смуток – то легкий, прозорий.
Хай як сум – то лише на хвилину.
Хай приходять сумління докори,
То ж потроху, а не без зупину.
Где собираются сумерки грусти
И они встали в кровать довольно.
Он как пух тополя, мух
И ослепляет глаза на боль.
И сжимает истощенную душу,
И взвешивание рук и воля.
Ночью с грустью по какой -то причине, я должен
Так тянет и ведет.
И без ночи или дня,
Так что это не спал с грустью, не ел,
Так что это не в сердце вины:
- не сказал и не любил ...
Снова ветер светит в облаках
И погасить в лужах глубокой.
Капли дождливого плетения
И я спрашиваю себя: - пока?
И пока не появится грусть
В моей постели сонные веки?
Хочу потерять грусть, забыть,
Оставайся без этого навсегда.
Пусть солнце в душе снова нагревается,
Лучи будут сиять им глаза.
Пусть он послушает язык звезды
В прохладные очаровательные ночи.
Пусть это будет грустно, легким, прозрачным.
Пусть грусть будет на минуту.
Пусть двери придут,
Тот же маленький, не без остановки.
И они встали в кровать довольно.
Он как пух тополя, мух
И ослепляет глаза на боль.
И сжимает истощенную душу,
И взвешивание рук и воля.
Ночью с грустью по какой -то причине, я должен
Так тянет и ведет.
И без ночи или дня,
Так что это не спал с грустью, не ел,
Так что это не в сердце вины:
- не сказал и не любил ...
Снова ветер светит в облаках
И погасить в лужах глубокой.
Капли дождливого плетения
И я спрашиваю себя: - пока?
И пока не появится грусть
В моей постели сонные веки?
Хочу потерять грусть, забыть,
Оставайся без этого навсегда.
Пусть солнце в душе снова нагревается,
Лучи будут сиять им глаза.
Пусть он послушает язык звезды
В прохладные очаровательные ночи.
Пусть это будет грустно, легким, прозрачным.
Пусть грусть будет на минуту.
Пусть двери придут,
Тот же маленький, не без остановки.