Александра Небо - Хлопець-відчай
текст песни
21
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Александра Небо - Хлопець-відчай - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Хлопець Відчай поруч п*є чай.
Дивиться на мене наче вперше. Вбачає в мені темну сторону свого життя. Ми знайомі дещо років п*ять, хоча він стверджує, що ми вже бачились минулого століття. В театрі двох акторів. У драмі без кінця.
Здавалось, лише вчора ти спостерігав чи гасне в моїх вікнах світло. Що маємо тепер?
Хлопець Відчай поруч п*є чай.
Його знову покинула одна з його дівчин. Грюкнувши дверима, Кинувши Гудбай.
Він сидить переді мною, склавши руки на колінах. Він мене, власне, вже не впізнає. Його до моїх дверей приводить інкстинкт, вразлива пам*ять. Я вже й сама не пам*ятаю, хто він є.
Кажу "Все мине", хоча сама ненавиджу, коли мені це кажуть.
Хлопець Відчай поруч п*є чай.
Коли дзвенить його телефон - мене воротить. Коли "Ай лав ду вере ю лай" іще хоч раз - і мене дійсно знудить.
Бо я ненавиджу твоє ім*я, твій телефон, маршрут до твого дому, ненавиджу що ти завжди онлайн. І коли корчиш з себе казанову.
Хлопець Відчай поруч п*є чай.
Я йому посміхаюсь. Двадцять першу хвилину. Він розказує про одну з своїх дівчат. А я сміюсь. І кажу, що це не важливо.
Дивиться на мене наче вперше. Вбачає в мені темну сторону свого життя. Ми знайомі дещо років п*ять, хоча він стверджує, що ми вже бачились минулого століття. В театрі двох акторів. У драмі без кінця.
Здавалось, лише вчора ти спостерігав чи гасне в моїх вікнах світло. Що маємо тепер?
Хлопець Відчай поруч п*є чай.
Його знову покинула одна з його дівчин. Грюкнувши дверима, Кинувши Гудбай.
Він сидить переді мною, склавши руки на колінах. Він мене, власне, вже не впізнає. Його до моїх дверей приводить інкстинкт, вразлива пам*ять. Я вже й сама не пам*ятаю, хто він є.
Кажу "Все мине", хоча сама ненавиджу, коли мені це кажуть.
Хлопець Відчай поруч п*є чай.
Коли дзвенить його телефон - мене воротить. Коли "Ай лав ду вере ю лай" іще хоч раз - і мене дійсно знудить.
Бо я ненавиджу твоє ім*я, твій телефон, маршрут до твого дому, ненавиджу що ти завжди онлайн. І коли корчиш з себе казанову.
Хлопець Відчай поруч п*є чай.
Я йому посміхаюсь. Двадцять першу хвилину. Він розказує про одну з своїх дівчат. А я сміюсь. І кажу, що це не важливо.
Парень отчаялся рядом с N*чаем.
Он смотрит на меня впервые. Он видит во мне темную сторону своей жизни. Мы знакомы с небольшим годом, хотя он утверждает, что мы уже видели прошлого века. В театре двух актеров. В драме без конца.
Казалось, что только вчера вы смотрели или вышли в мои окна. Что у нас сейчас?
Парень отчаялся рядом с N*чаем.
Одна из его девушек снова оставил его. Хлопая в дверь, бросая гул.
Он сидит передо мной, положив руки на колени. Он, на самом деле, больше не узнает меня. Это приводит к моей двери, уязвимой памяти. Я не помню, кто он.
Я говорю «все пойдет», хотя я ненавижу это, когда они говорят мне.
Парень отчаялся рядом с N*чаем.
Когда его телефон звонит, меня встречают. Когда «Awa Laire Well Lai» - «по крайней мере один раз - и это действительно осуждается.
Потому что я ненавижу твое имя*Я, твой телефон, маршрут к твоему дому, ненавижу, что ты всегда в сети. И когда ты спешишь Казанов.
Парень отчаялся рядом с N*чаем.
Я улыбаюсь ему. Двадцать первая минута. Он рассказывает об одной из своих девушек. И я смеюсь. И я говорю, что это не имеет значения.
Он смотрит на меня впервые. Он видит во мне темную сторону своей жизни. Мы знакомы с небольшим годом, хотя он утверждает, что мы уже видели прошлого века. В театре двух актеров. В драме без конца.
Казалось, что только вчера вы смотрели или вышли в мои окна. Что у нас сейчас?
Парень отчаялся рядом с N*чаем.
Одна из его девушек снова оставил его. Хлопая в дверь, бросая гул.
Он сидит передо мной, положив руки на колени. Он, на самом деле, больше не узнает меня. Это приводит к моей двери, уязвимой памяти. Я не помню, кто он.
Я говорю «все пойдет», хотя я ненавижу это, когда они говорят мне.
Парень отчаялся рядом с N*чаем.
Когда его телефон звонит, меня встречают. Когда «Awa Laire Well Lai» - «по крайней мере один раз - и это действительно осуждается.
Потому что я ненавижу твое имя*Я, твой телефон, маршрут к твоему дому, ненавижу, что ты всегда в сети. И когда ты спешишь Казанов.
Парень отчаялся рядом с N*чаем.
Я улыбаюсь ему. Двадцать первая минута. Он рассказывает об одной из своих девушек. И я смеюсь. И я говорю, что это не имеет значения.