Андрій Ензельт - Зима... Це цікаве місто...
текст песни
22
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Андрій Ензельт - Зима... Це цікаве місто... - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Зима... Це цікаве місто,
Де нам птахам не легко осісти,
Зовсім не вирій, далеко не тепло,
І замерзла вода, між нами скло.
Прозорість, що вона лякає найбільше,
Коли ти все бачиш, але нічого не вдієш.
Наші крила мерзнуть, бо сильний холод,
Зламав мільйони, забув дороги.
Пустеля, що вона оточує нас,
Нагадує про себе в довільний час,
Показує нам нашу слабкість невблаганно,
Та на нас не подіє ця омана.
Зранку іній холодний... на віях,
Кожен в свою правду свято вірить,
Від мене не забрати мого бажання,
За все є ціна, нехай чисте зізнання.
Нічого, мрія, моя мрія, моя дорога,
Нічого, чуєш, зовсім нічого,
Колись пройде час і тільки одна усмішка,
Нагадає тобі, що не там стояла фішка.
Все зрозумієш, коли вже пройдеш шлях,
Така логіка, правда ж, їде тихо дах?
Те, що не дали, те зможуть забрати,
Важко серце в грудях тримати.
Щасливе життя, більше гонору і кайфу,
Впевненості у кроках, стереотипу віддайся,
Прогнися під світ, що з тебе сміється,
Довіра тепер ніде не признається.
Мірки упали, їх виривають з корнем демони ,
Дурість рівняється правді, далі ідемо,
Пропагандуємо те, в що самі не віримо,
Закладаємо словами найглибші діри.
Руйнування ідеалу, через миті,
Здається наше тільки наше, вигадки побиті,
Якщо ти в душі птах, то сумнівів не маю,
Ти слова пісні вже і так знаєш.
Де нам птахам не легко осісти,
Зовсім не вирій, далеко не тепло,
І замерзла вода, між нами скло.
Прозорість, що вона лякає найбільше,
Коли ти все бачиш, але нічого не вдієш.
Наші крила мерзнуть, бо сильний холод,
Зламав мільйони, забув дороги.
Пустеля, що вона оточує нас,
Нагадує про себе в довільний час,
Показує нам нашу слабкість невблаганно,
Та на нас не подіє ця омана.
Зранку іній холодний... на віях,
Кожен в свою правду свято вірить,
Від мене не забрати мого бажання,
За все є ціна, нехай чисте зізнання.
Нічого, мрія, моя мрія, моя дорога,
Нічого, чуєш, зовсім нічого,
Колись пройде час і тільки одна усмішка,
Нагадає тобі, що не там стояла фішка.
Все зрозумієш, коли вже пройдеш шлях,
Така логіка, правда ж, їде тихо дах?
Те, що не дали, те зможуть забрати,
Важко серце в грудях тримати.
Щасливе життя, більше гонору і кайфу,
Впевненості у кроках, стереотипу віддайся,
Прогнися під світ, що з тебе сміється,
Довіра тепер ніде не признається.
Мірки упали, їх виривають з корнем демони ,
Дурість рівняється правді, далі ідемо,
Пропагандуємо те, в що самі не віримо,
Закладаємо словами найглибші діри.
Руйнування ідеалу, через миті,
Здається наше тільки наше, вигадки побиті,
Якщо ти в душі птах, то сумнівів не маю,
Ти слова пісні вже і так знаєш.
Зима ... это интересный город,
Где птицам нелегко поселиться,
Совсем не теплый, не теплый,
И вода замороженная, стакан между нами.
Прозрачность она больше всего пугает,
Когда вы все видите, но вы ничего не делаете.
Наши крылья замерзают, потому что сильный холод,
Он сломал миллионы, забыл дорогу.
Пустыня, которая нас окружает,
Напоминает себя в произвольное время,
Неуклонно показывает нам нашу слабость,
Но это заблуждение не приходит к нам.
Утром Hoarfrost холодно ... на ресницах,
Все в их правде - праздник, верит,
От меня не забирай мое желание,
Есть цена на все, пусть это будет чистым признанием.
Ничего, мечта, моя мечта, моя дорогая,
Ничего, вы ничего не слышите,
Один раз пройдет время и только одна улыбка,
Это напомнит вам, что там нет чипа.
Вы поймете все, когда пройдете путь,
Такая логика, однако, идет тихой крышей?
То, что они не дали, сможет забрать,
Трудно держать сердце в груди.
Счастливая жизнь, больше чести и кья,
Уверенность в шагах, стереотип сдается
Изгибаться под миром, который смеется над вами,
Доверие сейчас нигде не допускается.
Меры упали, они разорваны демонами воротника,
Глупость равна истине, тогда мы идем,
Мы продвигаем то, во что мы не верим,
Мы откладываем самые глубокие дыры в словах.
Разрушение идеала, через моменты,
Кажется, что наши только наши, избитые, избитые,
Если вы в душе птицы, я не сомневаюсь,
Вы уже знаете слова песни.
Где птицам нелегко поселиться,
Совсем не теплый, не теплый,
И вода замороженная, стакан между нами.
Прозрачность она больше всего пугает,
Когда вы все видите, но вы ничего не делаете.
Наши крылья замерзают, потому что сильный холод,
Он сломал миллионы, забыл дорогу.
Пустыня, которая нас окружает,
Напоминает себя в произвольное время,
Неуклонно показывает нам нашу слабость,
Но это заблуждение не приходит к нам.
Утром Hoarfrost холодно ... на ресницах,
Все в их правде - праздник, верит,
От меня не забирай мое желание,
Есть цена на все, пусть это будет чистым признанием.
Ничего, мечта, моя мечта, моя дорогая,
Ничего, вы ничего не слышите,
Один раз пройдет время и только одна улыбка,
Это напомнит вам, что там нет чипа.
Вы поймете все, когда пройдете путь,
Такая логика, однако, идет тихой крышей?
То, что они не дали, сможет забрать,
Трудно держать сердце в груди.
Счастливая жизнь, больше чести и кья,
Уверенность в шагах, стереотип сдается
Изгибаться под миром, который смеется над вами,
Доверие сейчас нигде не допускается.
Меры упали, они разорваны демонами воротника,
Глупость равна истине, тогда мы идем,
Мы продвигаем то, во что мы не верим,
Мы откладываем самые глубокие дыры в словах.
Разрушение идеала, через моменты,
Кажется, что наши только наши, избитые, избитые,
Если вы в душе птицы, я не сомневаюсь,
Вы уже знаете слова песни.
Другие песни исполнителя: