Крихітка Цахес і Мертвий Півень - Ми помрем не в Парижі
текст песни
39
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Крихітка Цахес і Мертвий Півень - Ми помрем не в Парижі - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Забуваються лінії, запахи, барви і звуки,
Слабне зір, гасне слух і минається радість проста.
За своєю душею простягнеш обличчя і руки,
Але високо і недосяжно вона відліта.
Залишається тільки вокзал на останнім пероні,
Сіра піна розлуки клубочиться пухне і – от.
Вже вона роз’їдає мої беззахисні долоні
І огидним солодким теплом наповзає на рот,
Залишилась любов, але краще б її не було.
В провінційній постелі я плакала доки стомилась,
І бридливо рум’яний бузок заглядав до вікна.
Поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились,
Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна,
Затихала, стихала банальна вокзальна весна.
Ми помрем не в Парижі, тепер я напевно це знаю,
В провінційній постелі, що потом кишить і слізьми.
І твого коньяку не подасть тобі жоден, я знаю,
Нічиїм поцілунком не будемо втішені ми.
Під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми.
Надто гірко ми плакали і ображали природу,
Надто сильно любили коханців соромлячи тим,
Надто вірші писали поетів зневаживши зроду.
Нам вони не дозволять померти в Парижі і воду
Під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим.
Слабне зір, гасне слух і минається радість проста.
За своєю душею простягнеш обличчя і руки,
Але високо і недосяжно вона відліта.
Залишається тільки вокзал на останнім пероні,
Сіра піна розлуки клубочиться пухне і – от.
Вже вона роз’їдає мої беззахисні долоні
І огидним солодким теплом наповзає на рот,
Залишилась любов, але краще б її не було.
В провінційній постелі я плакала доки стомилась,
І бридливо рум’яний бузок заглядав до вікна.
Поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились,
Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна,
Затихала, стихала банальна вокзальна весна.
Ми помрем не в Парижі, тепер я напевно це знаю,
В провінційній постелі, що потом кишить і слізьми.
І твого коньяку не подасть тобі жоден, я знаю,
Нічиїм поцілунком не будемо втішені ми.
Під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми.
Надто гірко ми плакали і ображали природу,
Надто сильно любили коханців соромлячи тим,
Надто вірші писали поетів зневаживши зроду.
Нам вони не дозволять померти в Парижі і воду
Під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим.
Забытые линии, запахи, цвета и звуки,
Слабое видение, тушения сердца и радость разрушены.
Его душой, чтобы продлить лицо и руки,
Но он крайне неавторизован.
Остается только железнодорожной станцией на последнем Перо,
Серая пена разделения оформлена пушистым и - от.
Уже она корректирует мои беззащитные пальмы
И отвратительная сладкая жара наполняет рот,
Любовь ушла, но это было бы лучше.
В провинциальной кровати я закричал, пока он не устал,
И ягоды румяна сирени посмотрели на окно.
Поезд равномерно пошел, и влюбленные посмотрели посмотрели,
Как под своим телом, полка плохая,
Поймал, сломал банальную профессиональную весну.
Мы умрем не в Париже, теперь я обязательно узнаю это,
В провинциальных постельных принадлежности, которые потят и слезы.
И ваш бренди не даст тебе, я знаю,
Neuchira Kiss не будет утешена мы.
Под мостом Мирабо не разогнат круги.
Слишком горький, мы плакали и оскорбляли природу,
Слишком много любимых любителей стыдно, что
Слишком поэзия писала поэты, презирая разрыв.
Мы не позволяем умереть в Париже и воде
Под мостом Мирабо, конвём толстый.
Слабое видение, тушения сердца и радость разрушены.
Его душой, чтобы продлить лицо и руки,
Но он крайне неавторизован.
Остается только железнодорожной станцией на последнем Перо,
Серая пена разделения оформлена пушистым и - от.
Уже она корректирует мои беззащитные пальмы
И отвратительная сладкая жара наполняет рот,
Любовь ушла, но это было бы лучше.
В провинциальной кровати я закричал, пока он не устал,
И ягоды румяна сирени посмотрели на окно.
Поезд равномерно пошел, и влюбленные посмотрели посмотрели,
Как под своим телом, полка плохая,
Поймал, сломал банальную профессиональную весну.
Мы умрем не в Париже, теперь я обязательно узнаю это,
В провинциальных постельных принадлежности, которые потят и слезы.
И ваш бренди не даст тебе, я знаю,
Neuchira Kiss не будет утешена мы.
Под мостом Мирабо не разогнат круги.
Слишком горький, мы плакали и оскорбляли природу,
Слишком много любимых любителей стыдно, что
Слишком поэзия писала поэты, презирая разрыв.
Мы не позволяем умереть в Париже и воде
Под мостом Мирабо, конвём толстый.