Леона Вишневська - Amaranth
текст песни

Стукає підборами ніч у замкнені двері,
на серці ніжно спалахують помаранчем вогні.
Тобі знову доводиться кидати жереб...
Чи відчиняти їй?

Ти робиш ковток і він терпінням у роті гусне,
годинник , наче з відчуттям провини, мовчки висить на стіні.
Муляють очі зламані іграшки та старі дитячі підгузки
Загортаєш себе простирадлом у спогади, обережно, з країв.

Стіни дихають в пульсуючі скроні безсонням,
а душа затиснута міцно в кулак.
Знаєш, вона як була...
так і залишилась тобі стороння.

Спокій вмикає у коридорі світло та йде голитись.
А ти дивишся на її оголені плечі очима
кольору вугілля з підземних шахт. Надто
знервований, майже дикий, нарешті запитуєш:
-Тобі налити?
Вона вдягає махровий халат. Сідає навпроти, так щоб були
помітні смачні, округлі стегна.
І п'є поволі твій сум, як настоянку спирту й гвоздики,
з часом на брудершафт.