Марія Хмельова, Кирило Бородін - Думи мої, думи мої
текст песни

Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало, Як свою дитину?..

За карії оченята, За чорнії брови
Серце рвалося, сміялось, Виливало мову,
Виливало, як уміло, За темнії ночі,
За вишневий сад зелений, За ласки дівочі...
За степи та за могили, Що на Україні,
Серце мліло, не хотіло Співать на чужині...
Нехай душі козацькії В Украйні витають —
Там широко, там весело Од краю до краю...

Як та воля, що минулась, Дніпр широкий — море,
Степ і степ, ревуть пороги, І могили — гори,—
А над нею орел чорний Сторожем літає,
І про неї добрим людям Кобзарі співають,

Думи мої, думи мої, Квіти мої, діти!
Виростав вас, доглядав вас,— Де ж мені вас діти?
В Україну ідіть, діти! В нашу Україну,
Попідтинню, сиротами,А я — тут загину.
Там найдете щире серце І слово ласкаве,
Там найдете щиру правду, А ще, може, й славу...
Привітай же, моя ненько, Моя Україно,
Моїх діток нерозумних, Як свою дитину.