Мертвий півень та Юрій Андрухович - Пастух Пустай
текст песни
25
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Мертвий півень та Юрій Андрухович - Пастух Пустай - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
ПАСТУХ ПУСТАЙ
а за морем першим гамерика з плюшу
а за морем другим гамерика з терну
щоб не так гостро цілили в душу
одягни їй дурня броню панцерну
а на дні гамерик золоті схрони
а ти й на різдво ходиш у дірявій куцій
реп'яхами латаний пастуший бароне
драпаєшся одвіку на стовп екзекуцій
кози повмирали пішли за обрій
пусткою пустою віє від стада
коби впав із неба діамантик добрий
шоб не так люто судила громада
бо за морем першим гамерика з меду
а за морем другим гамерика з воску
виглядаєш із неба бодай комету
і болить світло в темницях мозку
так йому тісно між отих гамерик
бо хоч кам'яний берег але він твій берег
і росте з нього мов покруч хвора черешня
рана твоя прийдешня
луна вчорашня
в'язко мені казко
гнітко мені квітко
мілко мені гілко
гірко мені зірко
марно мені сарно
хлипко мені рибко
хрипко мені скрипко
сухо мені суко
Того чоловіка звали Михайло Пустай (з наголосом на «у», хоч у моєму вірші він з наголосом на «а»). Він був лемко, жив десь у теперішній Східній Словаччині і вважався таким собі сільським недоумком. Нічого кращого і гіднішого за пастухування громада не могла для нього вигадати. Пастуша справа з усіх найпростіша, головне, щоб міг порахувати поголів'я. Ніколи й ні за що ми не дізнались би про існування Пустая, якби видатний етнограф Володимир Гнатюк не записав з його вуст кілька надзвичайно красивих казок. Я відшукав їх у прекрасно виданому томі «Українські народні казки Східної Словаччини». Його у свою чергу я знайшов у бібліотеці наших празьких родичів. Цей казковий том відкривався казкою «Баронський син в Америци», вона багатьма своїми мотивами нагадувала «Подорожі Сіндбада» чи, скажімо, «Одіссею» і в ній було описано повно фантастичних пригод. Це була одна з тих казок, які «сільський недоумок» (а насправді поет і фантазер) Михайло Пустай розповів Гнатюкові.
У Гнатюкових примітках можна прочитати і про пізніше нещастя, яке спіткало Пустая: з якоїсь причини в його стаді почали вмирати кози, в усьому звинуватили, звичайно ж, його, тож він змушений був ще й повертати власникам тих кіз борги, а оскільки ніяких грошей ніколи не посідав, то борги повертав роботою. Так він і жив – назовні видавався дурнем і невдахою, а в душі був казкарем і вигадником.
Усе написане вище можна враховувати, а можна і цілком ігнорувати, слухаючи пісню «Мертвого півня».
Юрій Андрухович
а за морем першим гамерика з плюшу
а за морем другим гамерика з терну
щоб не так гостро цілили в душу
одягни їй дурня броню панцерну
а на дні гамерик золоті схрони
а ти й на різдво ходиш у дірявій куцій
реп'яхами латаний пастуший бароне
драпаєшся одвіку на стовп екзекуцій
кози повмирали пішли за обрій
пусткою пустою віє від стада
коби впав із неба діамантик добрий
шоб не так люто судила громада
бо за морем першим гамерика з меду
а за морем другим гамерика з воску
виглядаєш із неба бодай комету
і болить світло в темницях мозку
так йому тісно між отих гамерик
бо хоч кам'яний берег але він твій берег
і росте з нього мов покруч хвора черешня
рана твоя прийдешня
луна вчорашня
в'язко мені казко
гнітко мені квітко
мілко мені гілко
гірко мені зірко
марно мені сарно
хлипко мені рибко
хрипко мені скрипко
сухо мені суко
Того чоловіка звали Михайло Пустай (з наголосом на «у», хоч у моєму вірші він з наголосом на «а»). Він був лемко, жив десь у теперішній Східній Словаччині і вважався таким собі сільським недоумком. Нічого кращого і гіднішого за пастухування громада не могла для нього вигадати. Пастуша справа з усіх найпростіша, головне, щоб міг порахувати поголів'я. Ніколи й ні за що ми не дізнались би про існування Пустая, якби видатний етнограф Володимир Гнатюк не записав з його вуст кілька надзвичайно красивих казок. Я відшукав їх у прекрасно виданому томі «Українські народні казки Східної Словаччини». Його у свою чергу я знайшов у бібліотеці наших празьких родичів. Цей казковий том відкривався казкою «Баронський син в Америци», вона багатьма своїми мотивами нагадувала «Подорожі Сіндбада» чи, скажімо, «Одіссею» і в ній було описано повно фантастичних пригод. Це була одна з тих казок, які «сільський недоумок» (а насправді поет і фантазер) Михайло Пустай розповів Гнатюкові.
У Гнатюкових примітках можна прочитати і про пізніше нещастя, яке спіткало Пустая: з якоїсь причини в його стаді почали вмирати кози, в усьому звинуватили, звичайно ж, його, тож він змушений був ще й повертати власникам тих кіз борги, а оскільки ніяких грошей ніколи не посідав, то борги повертав роботою. Так він і жив – назовні видавався дурнем і невдахою, а в душі був казкарем і вигадником.
Усе написане вище можна враховувати, а можна і цілком ігнорувати, слухаючи пісню «Мертвого півня».
Юрій Андрухович
Пастух пуст
И за морем первый гамрик с плюшем
И за морем второго Гамрика из шипов
так что не так остро поцеловано в душе
Оставьте ей дурак
И на дне Гамрического Золотого Шроне
И ты ходишь на Рождество в дыре Кучиус
рапс исправлен пастух барона
Вы драпируете на столп казней
Козы погибли ушли на горизонт
пустоши пустот от стада
Коба упал с неба, алмаз - это хорошо
Шобо не так жестоко оценивается сообществом
ибо
И за морем второго Гамрика из воска
Ты выглядишь с неба, по крайней мере, кометы
и больно в подземельях мозга
Итак, он близок между этими Гамриком
Ибо, каменное берег, но он твой берег
и вытекает из этого как поворот больной вишни
Ваша рана придет
Луна вчера
Я вязал сказку
Фитиль - цветок
Милоко
Горький для меня звезда
Это тщетно для меня
Я рыбак с рыбой
Я сценарий
Я сухою
Этот человек назывался Майкл Пустай (с акцентом на «Y», хотя в моем стихотворении он подчеркнул «А»). Он был Лемко, жил где -то в нынешней Восточной Словакии и считался сельской марионетой. Сообщество не могло изобретать ничего лучше и достойного, чем пастухи. Пастух - самая простая, главная вещь, то, что скот может считать. Мы бы никогда не узнали о существовании Pustai, если бы выдающийся этнограф Владимир Хнатюк не записывал несколько чрезвычайно красивых сказок из его уст. Я нашел их в идеально опубликованном томе «Украинские народные сказки о восточной Словакии». Я нашел это в библиотеке наших родственников Праги. Эта сказка была открыта сказкой «Сын барона в Америке», она напоминала «Путешествия Синдбада» многими его мотивами или, скажем, «Одиссея» и описала ее, полные фантастических приключений. Это была одна из тех сказок, которые Майкл Пустай рассказал Hnatyuk (и на самом деле поэт и фантазия).
В примечаниях Gnatyuk вы можете прочитать позже несчастье, которое было избито пустын Он не занимал, затем вернул долги. Поэтому он жил - это казалось дураком и неудачей, и в его душе был рассказчик и изобретатель.
Все вышеперечисленное можно принять во внимание, и вы можете полностью игнорировать, слушая песню "Dead Rooster".
Юрий Андрухович
И за морем первый гамрик с плюшем
И за морем второго Гамрика из шипов
так что не так остро поцеловано в душе
Оставьте ей дурак
И на дне Гамрического Золотого Шроне
И ты ходишь на Рождество в дыре Кучиус
рапс исправлен пастух барона
Вы драпируете на столп казней
Козы погибли ушли на горизонт
пустоши пустот от стада
Коба упал с неба, алмаз - это хорошо
Шобо не так жестоко оценивается сообществом
ибо
И за морем второго Гамрика из воска
Ты выглядишь с неба, по крайней мере, кометы
и больно в подземельях мозга
Итак, он близок между этими Гамриком
Ибо, каменное берег, но он твой берег
и вытекает из этого как поворот больной вишни
Ваша рана придет
Луна вчера
Я вязал сказку
Фитиль - цветок
Милоко
Горький для меня звезда
Это тщетно для меня
Я рыбак с рыбой
Я сценарий
Я сухою
Этот человек назывался Майкл Пустай (с акцентом на «Y», хотя в моем стихотворении он подчеркнул «А»). Он был Лемко, жил где -то в нынешней Восточной Словакии и считался сельской марионетой. Сообщество не могло изобретать ничего лучше и достойного, чем пастухи. Пастух - самая простая, главная вещь, то, что скот может считать. Мы бы никогда не узнали о существовании Pustai, если бы выдающийся этнограф Владимир Хнатюк не записывал несколько чрезвычайно красивых сказок из его уст. Я нашел их в идеально опубликованном томе «Украинские народные сказки о восточной Словакии». Я нашел это в библиотеке наших родственников Праги. Эта сказка была открыта сказкой «Сын барона в Америке», она напоминала «Путешествия Синдбада» многими его мотивами или, скажем, «Одиссея» и описала ее, полные фантастических приключений. Это была одна из тех сказок, которые Майкл Пустай рассказал Hnatyuk (и на самом деле поэт и фантазия).
В примечаниях Gnatyuk вы можете прочитать позже несчастье, которое было избито пустын Он не занимал, затем вернул долги. Поэтому он жил - это казалось дураком и неудачей, и в его душе был рассказчик и изобретатель.
Все вышеперечисленное можно принять во внимание, и вы можете полностью игнорировать, слушая песню "Dead Rooster".
Юрий Андрухович