Моноліт - Жити, а не існувати
текст песни
42
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Моноліт - Жити, а не існувати - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Я не знаю що важче – літати, чи бігти?!
Не відчув я що легше – стояти, чи впасти?!
Я не хочу щоразу впадати у відчай,
Але стійкість виснажує дужче ніж спрага!
Я не плачу – тримаючи лезо руками,
Та чи довго триматиму – біс його знає?!
Я не бачив у відблисках сонця надії,
Може просто не вгледів – чи дивився замало!
Я не думаю – варто чи ні обирати,
Між ударом одним, або шквалом ударів!
Я не можу примусити душу мовчати,
Але сенсу немає співати для дурнів!
Я не впевнений – зможу чи ні я сказати,
Майже в двічі зростає напруга у горлі,
Я не вірю що правду не можна збрехати –
Та не завжди знайдеш що казати крім правди!
День у день час минає – летить в перед, обминає,
Мої думки, мою долю – хоч їду я з ним майже поряд.
А він летить, не зважає – на серця стук, заважає,
Мені зробити зупинку, віддихатися хвилинку.
Я не збагну що до чого – і не примушу нікого,
Мої пісні зрозуміти – не існувати, а жити!
Хай промінь сонця не гріє, і як не легка надія,
Я хочу бути собою – не чути запаху гною!
Не чути і не відчувати!
Не бачити і не торкати!
Останні сумніви зламати –
І жити, а не існувати!
Стихія, розбещеність, воля і розум,
Тримати поводдя, чи бігти за возом?
Та сумніви в голову лізуть і лізуть –
Чи втримає камінь натугу заліза?
Усього по черзі – або все і відразу,
Послати усіх – чи сховати образу?
Палає вогонь усередині тіла –
І не дозволяє сидіти без діла!
Відбитки минулого, тіні майбутнього,
Гострим ножем відрізають від сутнього,
Хвиля за хвилею зростають бажання,
Та заполоняють мене до останнього!
Груди здіймаються, подих кріпчішає,
Слово за словом що далі смілішає,
Крила зростають, вагання зникають –
Стріли ворожі в мене не влучають!
Ніч за ніччю зникає, мої вагання вбиває,
Плекає сяйво надії, освітлює мої мрії,
І хай не легко зловити, чи навіть лиш уявити,
Що зірку ту, що бажаєш – в долонях міцно тримаєш.
Хоч хто є хто, я не знаю – і з них себе не впізнаю,
Сліпить туман мої очі, облити дощ мене хоче,
Та чую поклик я неба – чи треба йти, чи не треба,
Але душа відчуває, що я вже не обираю!
Що я свій шлях уже бачив!
Що я для себе відзначив!
Занудам не потикати –
Й летіти, а не потопати!
А на усихати, а не помирати –
Жити, а не існувати!
Не відчув я що легше – стояти, чи впасти?!
Я не хочу щоразу впадати у відчай,
Але стійкість виснажує дужче ніж спрага!
Я не плачу – тримаючи лезо руками,
Та чи довго триматиму – біс його знає?!
Я не бачив у відблисках сонця надії,
Може просто не вгледів – чи дивився замало!
Я не думаю – варто чи ні обирати,
Між ударом одним, або шквалом ударів!
Я не можу примусити душу мовчати,
Але сенсу немає співати для дурнів!
Я не впевнений – зможу чи ні я сказати,
Майже в двічі зростає напруга у горлі,
Я не вірю що правду не можна збрехати –
Та не завжди знайдеш що казати крім правди!
День у день час минає – летить в перед, обминає,
Мої думки, мою долю – хоч їду я з ним майже поряд.
А він летить, не зважає – на серця стук, заважає,
Мені зробити зупинку, віддихатися хвилинку.
Я не збагну що до чого – і не примушу нікого,
Мої пісні зрозуміти – не існувати, а жити!
Хай промінь сонця не гріє, і як не легка надія,
Я хочу бути собою – не чути запаху гною!
Не чути і не відчувати!
Не бачити і не торкати!
Останні сумніви зламати –
І жити, а не існувати!
Стихія, розбещеність, воля і розум,
Тримати поводдя, чи бігти за возом?
Та сумніви в голову лізуть і лізуть –
Чи втримає камінь натугу заліза?
Усього по черзі – або все і відразу,
Послати усіх – чи сховати образу?
Палає вогонь усередині тіла –
І не дозволяє сидіти без діла!
Відбитки минулого, тіні майбутнього,
Гострим ножем відрізають від сутнього,
Хвиля за хвилею зростають бажання,
Та заполоняють мене до останнього!
Груди здіймаються, подих кріпчішає,
Слово за словом що далі смілішає,
Крила зростають, вагання зникають –
Стріли ворожі в мене не влучають!
Ніч за ніччю зникає, мої вагання вбиває,
Плекає сяйво надії, освітлює мої мрії,
І хай не легко зловити, чи навіть лиш уявити,
Що зірку ту, що бажаєш – в долонях міцно тримаєш.
Хоч хто є хто, я не знаю – і з них себе не впізнаю,
Сліпить туман мої очі, облити дощ мене хоче,
Та чую поклик я неба – чи треба йти, чи не треба,
Але душа відчуває, що я вже не обираю!
Що я свій шлях уже бачив!
Що я для себе відзначив!
Занудам не потикати –
Й летіти, а не потопати!
А на усихати, а не помирати –
Жити, а не існувати!
Я не знаю, что сложнее - летать или бегать?!
Мне не было легче - стоять или упасть?!
Я не хочу отчаиваться каждый раз,
Но стабильность истощается больше жажды!
Я не плачу - держу лезвие руками,
Но остановлю ли я это долго - дьявол знает его?!
Я не видел в ближнем солнце надежды,
Может, ты просто не можешь посмотреть - или посмотрел достаточно!
Я не думаю - или не выбирать,
Между одним ударом или болтом ударов!
Я не могу заставить душу молчать,
Но нет смысла петь для дураков!
Я не уверен - я могу или не сказать
Почти дважды напряжение в горле увеличивается,
Я не верю, что истина не может быть лю -
Но вы не всегда найдете, что сказать, кроме правды!
День за дневной проходы - летать впереди, обход,
Мои мысли, моя судьба - хотя я иду почти рядом с ним.
И он летит, не обращает внимания на сердце стука, мешает,
Я остановлюсь, найду минутку.
Я не пойму, что к чему - и никого не заставит,
Мои песни понимают - не существовать, а жить!
Пусть солнечный колокольчик не теплый, и не легкая надежда,
Я хочу быть собой - не слышать запах навоза!
Не слышите и не чувствуйте!
Не вижу и не прикоснись!
Последние сомнения, чтобы сломать -
И жить, не существовать!
Элемент, коррупция, воля и разум,
Держите руку или бегите за тележкой?
И сомневается в подъеме и поднимается - поднимается -
Будет ли камень сохранить железо?
Всего в свою очередь - или все и одновременно,
Отправить всем - или скрыть изображение?
Горит огонь внутри тела -
И это не позволяет вам сидеть без работы!
Отпечатки прошлого, тени будущего,
С острым ножом, отрезанным от вещества,
Волна за волной растет желание,
Но они наполняют меня до последнего!
Грудь поднимается, дыхание чертовски,
Слово по слову, которое еще смелое,
Крылья растут, колебания исчезают -
Стрелки враждебного не ударили меня!
Ночь ночью исчезает, мои колебания убивают,
Лелеет сияние надежды, освещает мои мечты,
И пусть не будет легко поймать или даже представить,
Эта звезда, которую вы хотите - вы твердо держите в своих ладонях.
Хотя кто кто, я не знаю - и я не буду узнавать себя,
Ослепит туман, мои глаза, залейте дождь, хочу меня,
И я слышу призыв небеса - необходимо ли это идти или нет,
Но душа чувствует, что я не выбираю!
Что я уже видел свой путь!
Что я заметил для себя!
Скучно не ударить -
И лети, не тонуть!
И насыхать, а не умереть -
Жить, не существовать!
Мне не было легче - стоять или упасть?!
Я не хочу отчаиваться каждый раз,
Но стабильность истощается больше жажды!
Я не плачу - держу лезвие руками,
Но остановлю ли я это долго - дьявол знает его?!
Я не видел в ближнем солнце надежды,
Может, ты просто не можешь посмотреть - или посмотрел достаточно!
Я не думаю - или не выбирать,
Между одним ударом или болтом ударов!
Я не могу заставить душу молчать,
Но нет смысла петь для дураков!
Я не уверен - я могу или не сказать
Почти дважды напряжение в горле увеличивается,
Я не верю, что истина не может быть лю -
Но вы не всегда найдете, что сказать, кроме правды!
День за дневной проходы - летать впереди, обход,
Мои мысли, моя судьба - хотя я иду почти рядом с ним.
И он летит, не обращает внимания на сердце стука, мешает,
Я остановлюсь, найду минутку.
Я не пойму, что к чему - и никого не заставит,
Мои песни понимают - не существовать, а жить!
Пусть солнечный колокольчик не теплый, и не легкая надежда,
Я хочу быть собой - не слышать запах навоза!
Не слышите и не чувствуйте!
Не вижу и не прикоснись!
Последние сомнения, чтобы сломать -
И жить, не существовать!
Элемент, коррупция, воля и разум,
Держите руку или бегите за тележкой?
И сомневается в подъеме и поднимается - поднимается -
Будет ли камень сохранить железо?
Всего в свою очередь - или все и одновременно,
Отправить всем - или скрыть изображение?
Горит огонь внутри тела -
И это не позволяет вам сидеть без работы!
Отпечатки прошлого, тени будущего,
С острым ножом, отрезанным от вещества,
Волна за волной растет желание,
Но они наполняют меня до последнего!
Грудь поднимается, дыхание чертовски,
Слово по слову, которое еще смелое,
Крылья растут, колебания исчезают -
Стрелки враждебного не ударили меня!
Ночь ночью исчезает, мои колебания убивают,
Лелеет сияние надежды, освещает мои мечты,
И пусть не будет легко поймать или даже представить,
Эта звезда, которую вы хотите - вы твердо держите в своих ладонях.
Хотя кто кто, я не знаю - и я не буду узнавать себя,
Ослепит туман, мои глаза, залейте дождь, хочу меня,
И я слышу призыв небеса - необходимо ли это идти или нет,
Но душа чувствует, что я не выбираю!
Что я уже видел свой путь!
Что я заметил для себя!
Скучно не ударить -
И лети, не тонуть!
И насыхать, а не умереть -
Жить, не существовать!
Другие песни исполнителя: