Неизвстен - Флешбек
текст песни
20
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Неизвстен - Флешбек - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Флешбек у той останній вечір жовтня
У вирі соціомереж, не знавши виходу назовні
Я бачив сотні слів, фальшивих посмішок…
Проте і я цим жив… Невже це дійсно так?
Невже я дійсно хотів позбутися реальності
Чи лиш з обривків пам’яті кидався в крайності,
Де, кимось вирване, серце, яке здригалось в долоні
Я сам свідомо добивав у інтернет-полоні!
Мені плювати було на себе і на інших
Байдужість рвала зсередини, її дедалі більше ,
Надії зломані, всі почуття атрофовані,
Лиш скляні очі до ночі у синіх променях.
Тоді ти стала однією з тих,
чий запит в друзі став банальним до болю, плюсом простим,
Секундним кліком у світі віртуальних машин,
Однак маленьким початком великих змін.
І ось я… іду в строю а ти йдеш поруч.
Мій погляд застиг на тобі випадково.
Та знаю мене ти не помітиш знову.
Такого, як всі…
Полились повідомлення двох л едь знайомих людей,
Ніби коктейль із суміші безглуздих речей,
Що морем лиючись з під пальців до наших очей
Невдовзі розчинялись в темноті курсантських ночей
Ти не одна така була, і в тебе я не один
Ми випадкові герої на постаментах вітрин
І мабуть я б завис навічно у цій мертвій зоні
Якби не номер твій в моєму телефоні
Якби його не розгледів тоді крізь п’яні очі…
Я б не наплів дурниць, і не дзвонив тобі серед ночі.
Не вибачався б вранці йдучи хтозна звідки додому,
І, мабуть, так би і залишився простим «знайомим».
І ось ми… До ранку тонемо в розмовах…
А згодом, п’ємо шампанське в тебе вдома,
І просто… сміємося як діти з того,
Що ми як не всі…
так було довго. Поки я не прозрів раптово
Під формою забилося шалено серце знову
Я млів, хотів, любив бути поруч тобою.
Й врешті решт зумів сказати «будь зі мною»
Тепер, коли ти дивишся на мене цими очима,
В яких я ніби зависаю, як маленька дитина,
Теорія ймовірності згорає пламенем синім
Я розумію нарешті, що можу бути щасливим!
Тоді, коли я обіймаю тебе на коридорі
А злий полковник каже, що це аморальне порно,
Коли мені на кухні погрожуєш бананом…
Коли слабкий алкоголь ніби керує нами…
Саме тоді…
Мені так хочеться сказати мільйони слів
Адже сьогодні Катюш, день народження твій
Але я знаю, я далеко не Вільям Шекспір
І все що сказано тут не шедевральний твір.
Бажаю лиш, щоб твої будні були вічним літом
Адже ти варта найщиріших посмішок на світі .
Це лиш початок історії, її маленька прелюдія.
Із власним епілогом: «далі буде…»
У вирі соціомереж, не знавши виходу назовні
Я бачив сотні слів, фальшивих посмішок…
Проте і я цим жив… Невже це дійсно так?
Невже я дійсно хотів позбутися реальності
Чи лиш з обривків пам’яті кидався в крайності,
Де, кимось вирване, серце, яке здригалось в долоні
Я сам свідомо добивав у інтернет-полоні!
Мені плювати було на себе і на інших
Байдужість рвала зсередини, її дедалі більше ,
Надії зломані, всі почуття атрофовані,
Лиш скляні очі до ночі у синіх променях.
Тоді ти стала однією з тих,
чий запит в друзі став банальним до болю, плюсом простим,
Секундним кліком у світі віртуальних машин,
Однак маленьким початком великих змін.
І ось я… іду в строю а ти йдеш поруч.
Мій погляд застиг на тобі випадково.
Та знаю мене ти не помітиш знову.
Такого, як всі…
Полились повідомлення двох л едь знайомих людей,
Ніби коктейль із суміші безглуздих речей,
Що морем лиючись з під пальців до наших очей
Невдовзі розчинялись в темноті курсантських ночей
Ти не одна така була, і в тебе я не один
Ми випадкові герої на постаментах вітрин
І мабуть я б завис навічно у цій мертвій зоні
Якби не номер твій в моєму телефоні
Якби його не розгледів тоді крізь п’яні очі…
Я б не наплів дурниць, і не дзвонив тобі серед ночі.
Не вибачався б вранці йдучи хтозна звідки додому,
І, мабуть, так би і залишився простим «знайомим».
І ось ми… До ранку тонемо в розмовах…
А згодом, п’ємо шампанське в тебе вдома,
І просто… сміємося як діти з того,
Що ми як не всі…
так було довго. Поки я не прозрів раптово
Під формою забилося шалено серце знову
Я млів, хотів, любив бути поруч тобою.
Й врешті решт зумів сказати «будь зі мною»
Тепер, коли ти дивишся на мене цими очима,
В яких я ніби зависаю, як маленька дитина,
Теорія ймовірності згорає пламенем синім
Я розумію нарешті, що можу бути щасливим!
Тоді, коли я обіймаю тебе на коридорі
А злий полковник каже, що це аморальне порно,
Коли мені на кухні погрожуєш бананом…
Коли слабкий алкоголь ніби керує нами…
Саме тоді…
Мені так хочеться сказати мільйони слів
Адже сьогодні Катюш, день народження твій
Але я знаю, я далеко не Вільям Шекспір
І все що сказано тут не шедевральний твір.
Бажаю лиш, щоб твої будні були вічним літом
Адже ти варта найщиріших посмішок на світі .
Це лиш початок історії, її маленька прелюдія.
Із власним епілогом: «далі буде…»
Flashbeck в тот прошлый вечер октября
В социально -сеть, не зная выход снаружи
Я видел сотни слов, фальшивые улыбки ...
Однако я жил это ... это действительно правда?
Я действительно хотел избавиться от реальности
Будь то только от пакетов памяти, бросились в крайности,
Где, разорванным, сердце, которое было вздрогнуто в ладони
Я намеренно искал в онлайн -поле!
Я плюнул на меня и на других
Безразличие разорвано изнутри, ее все больше и больше
Надежда сломана, все чувства атрофируются,
Только стеклянные глаза на ночь в голубых лучах.
Тогда вы стали одним из тех
чьи запрос в друзья стал банальным боли, плюс простые,
Второй щелчок в мире виртуальных машин,
Однако небольшое начало серьезных изменений.
И вот я ... я иду по порядку, и ты поблизости.
Мой взгляд случайно заморозился на вас.
Но я знаю, что вы больше не заметите.
Такой как все ...
Залил сообщения двух L поражает знакомых людей,
Как коктейль из смесь бессмысленных вещей,
Что море уходит из -под пальцев на глаза
Вскоре растворился в темноте кадетских ночей
Ты не тот, кто был, и у тебя нет ни одного
Мы случайные герои на пьедесталах витрины
И, очевидно, я бы вечно тусоваться в этой мертвой зоне
Если не твой номер в моем телефоне
Если он не видел его пьяными глазами ...
У меня не было бы дураков, и я не называл тебя посреди ночи.
Не извинился бы утром, чтобы пойти, кто знает, где дома,
И, по -видимому, так останется простыми «знакомыми».
И вот мы ... к утру мы погрузимся в разговорах ...
А потом мы пьем шампанское в себе дома,
И просто ... смеется, как дети из этого
Что мы не все ...
Это было так долго. Пока я не увидел внезапно
Снова под формой сумасшедшего сердца
Я бежал, я хотел, я любил быть рядом с тобой.
И в конце концов удалось сказать «быть со мной»
Теперь, когда ты смотришь на меня этими глазами,
В котором я, кажется, висят как маленький ребенок,
Теория вероятности горит с синей плоскостью
Я наконец понимаю, что могу быть счастливым!
Затем, когда я обнимаю тебя в коридоре
И злой полковник говорит, что это аморальное порно,
Когда вы находитесь на кухне с бананом ...
Когда слабый алкоголь, кажется, контролирует нас ...
Именно тогда ...
Я так хочу сказать миллионы слов
В конце концов, сегодня Кэтюш, твой день рождения
Но я знаю, что я не Уильям Шекспир
И все, что здесь сказано, не является шедевром.
Я только хочу, чтобы твои будние дни были вечным летом
Вы стоите искренних улыбков в мире.
Это только начало истории, ее маленькая прелюдия.
С вашим собственным эпилогом: «Далее будет ...»
В социально -сеть, не зная выход снаружи
Я видел сотни слов, фальшивые улыбки ...
Однако я жил это ... это действительно правда?
Я действительно хотел избавиться от реальности
Будь то только от пакетов памяти, бросились в крайности,
Где, разорванным, сердце, которое было вздрогнуто в ладони
Я намеренно искал в онлайн -поле!
Я плюнул на меня и на других
Безразличие разорвано изнутри, ее все больше и больше
Надежда сломана, все чувства атрофируются,
Только стеклянные глаза на ночь в голубых лучах.
Тогда вы стали одним из тех
чьи запрос в друзья стал банальным боли, плюс простые,
Второй щелчок в мире виртуальных машин,
Однако небольшое начало серьезных изменений.
И вот я ... я иду по порядку, и ты поблизости.
Мой взгляд случайно заморозился на вас.
Но я знаю, что вы больше не заметите.
Такой как все ...
Залил сообщения двух L поражает знакомых людей,
Как коктейль из смесь бессмысленных вещей,
Что море уходит из -под пальцев на глаза
Вскоре растворился в темноте кадетских ночей
Ты не тот, кто был, и у тебя нет ни одного
Мы случайные герои на пьедесталах витрины
И, очевидно, я бы вечно тусоваться в этой мертвой зоне
Если не твой номер в моем телефоне
Если он не видел его пьяными глазами ...
У меня не было бы дураков, и я не называл тебя посреди ночи.
Не извинился бы утром, чтобы пойти, кто знает, где дома,
И, по -видимому, так останется простыми «знакомыми».
И вот мы ... к утру мы погрузимся в разговорах ...
А потом мы пьем шампанское в себе дома,
И просто ... смеется, как дети из этого
Что мы не все ...
Это было так долго. Пока я не увидел внезапно
Снова под формой сумасшедшего сердца
Я бежал, я хотел, я любил быть рядом с тобой.
И в конце концов удалось сказать «быть со мной»
Теперь, когда ты смотришь на меня этими глазами,
В котором я, кажется, висят как маленький ребенок,
Теория вероятности горит с синей плоскостью
Я наконец понимаю, что могу быть счастливым!
Затем, когда я обнимаю тебя в коридоре
И злой полковник говорит, что это аморальное порно,
Когда вы находитесь на кухне с бананом ...
Когда слабый алкоголь, кажется, контролирует нас ...
Именно тогда ...
Я так хочу сказать миллионы слов
В конце концов, сегодня Кэтюш, твой день рождения
Но я знаю, что я не Уильям Шекспир
И все, что здесь сказано, не является шедевром.
Я только хочу, чтобы твои будние дни были вечным летом
Вы стоите искренних улыбков в мире.
Это только начало истории, ее маленькая прелюдия.
С вашим собственным эпилогом: «Далее будет ...»