Олександр Пономарьов - Пелюстки Старовинного Романсу
текст песни

(с) Ліна Костенко - Пелюстки Старовинного Романсу

Той клавесин і плакав,
І плекав чужу печаль.
Свічки горіли кволо,
Старий співак співав,
Як пелікан, проціджуючи
Музику крізь воло.

Приспів:
Старий музика
Плакав не про нас,
Той голос був,
Як з іншої акустики,
Але губив під люстрами
Романс - прекрасних слів
Одквітлі вже пелюстки.

На голови, де, наче солов'ї,
Своє гніздо щодня звивають будні
Упав романс, - як він любив її
І говорив слова їй незабутні.

Приспів.

Старий співав
Без гриму, без гримас.
Були слова палкими,
Несучасними.
О, заспівайте
Дівчині романс!
Жінки втомились
Бути непрекрасними.

О, заспівайте
Дівчині романс...