Олександра Садовська - Крила
текст песни
18
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Олександра Садовська - Крила - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Я,
як атом ділилася кожної ночі.
У підвалі нашому
рахувала зорі.
Благала, тебе не втікати від мене щоночі,
мені так остогидла самотність,
і крила на спині
- твої
А моя мила,
казала тебе забути,
казала змиритись,
та змити до біса крила мої бліді.
А я,
зробила так як схотіла,
і шкодую тепер,
що не знаю її.
Твої крила потужні,
я можу літати,
і тоді не потрібен мені цей світ.
Коли я вправно навчусь від тебе
втікати.
і не знатиму дороги
до тебе
- в твій дім.
Мабуть, так навіть краще,
летітиму швидше,
до сонця,
яке подарує любов.
А сонце зігріло,
так сильно.
Так палко.
Що я забула кількість моїх життів.
Із кожною смертю я поверталась,
із кожним подихом,
стіни німі.
Одного вечора з помаланими крилами,
люба мене віднайшла.
я лежала на вулиці,
птахом прибитим.
Їй стало мене нарешті шкода.
Вона
взяла мене у долоні.
І тихо додому до себе
- мене понесла.
(с) Олександра Садовська.
як атом ділилася кожної ночі.
У підвалі нашому
рахувала зорі.
Благала, тебе не втікати від мене щоночі,
мені так остогидла самотність,
і крила на спині
- твої
А моя мила,
казала тебе забути,
казала змиритись,
та змити до біса крила мої бліді.
А я,
зробила так як схотіла,
і шкодую тепер,
що не знаю її.
Твої крила потужні,
я можу літати,
і тоді не потрібен мені цей світ.
Коли я вправно навчусь від тебе
втікати.
і не знатиму дороги
до тебе
- в твій дім.
Мабуть, так навіть краще,
летітиму швидше,
до сонця,
яке подарує любов.
А сонце зігріло,
так сильно.
Так палко.
Що я забула кількість моїх життів.
Із кожною смертю я поверталась,
із кожним подихом,
стіни німі.
Одного вечора з помаланими крилами,
люба мене віднайшла.
я лежала на вулиці,
птахом прибитим.
Їй стало мене нарешті шкода.
Вона
взяла мене у долоні.
І тихо додому до себе
- мене понесла.
(с) Олександра Садовська.
Я,
Как атом был разделен каждую ночь.
В нашем подвале
Я посчитал рассвет.
Умолял, ты не убегаешь от меня каждую ночь,
я так свободно одиночество,
и крылья на спине
- твой
И моя возлюбленная,
Она сказала тебе забыть,
сказал, чтобы смириться,
Но вымойте мои бледные крылья в ад.
И я,
Сделал это так, как я хотел,
И сейчас сожалею,
что я ее не знаю.
Ваши крылья мощные,
Я могу летать,
А потом мне не нужен этот мир.
Когда я умно узнаю у тебя
побег.
и не узнает дорогу
тебе
- В твоем доме.
Видимо так лучше,
Я буду летать быстрее,
к солнцу,
который даст любовь.
И солнце нагревается,
так трудно.
Так горячо.
Что я забыл количество моей жизни.
С каждой смертью я вернулся,
с каждым дыханием,
Стены тупые.
Однажды вечером с расписными крыльями,
Люба нашел меня.
Я лежал на улице,
Птица прибила.
Она наконец сожалела за меня.
Она
Я взял меня в ладонь.
И тихий дом для себя
- Я взял меня.
(В) Александр Садовская.
Как атом был разделен каждую ночь.
В нашем подвале
Я посчитал рассвет.
Умолял, ты не убегаешь от меня каждую ночь,
я так свободно одиночество,
и крылья на спине
- твой
И моя возлюбленная,
Она сказала тебе забыть,
сказал, чтобы смириться,
Но вымойте мои бледные крылья в ад.
И я,
Сделал это так, как я хотел,
И сейчас сожалею,
что я ее не знаю.
Ваши крылья мощные,
Я могу летать,
А потом мне не нужен этот мир.
Когда я умно узнаю у тебя
побег.
и не узнает дорогу
тебе
- В твоем доме.
Видимо так лучше,
Я буду летать быстрее,
к солнцу,
который даст любовь.
И солнце нагревается,
так трудно.
Так горячо.
Что я забыл количество моей жизни.
С каждой смертью я вернулся,
с каждым дыханием,
Стены тупые.
Однажды вечером с расписными крыльями,
Люба нашел меня.
Я лежал на улице,
Птица прибила.
Она наконец сожалела за меня.
Она
Я взял меня в ладонь.
И тихий дом для себя
- Я взял меня.
(В) Александр Садовская.