Пошепки - Кафешка
текст песни
23
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Пошепки - Кафешка - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Наша кафешка на розі давно пуста і закрита,
Отак буває ненароком: зима серед літа,
Снігом залиє вулиці, сховавши від бруду
І ти забудеш, забудеш, забудеш, забудеш.
Твої улюблені квіти під снігом зів'януть
I вже, напевно, не працює старенька кав'ярня.
Як ми зустрілись вперше, ти вже не згадаєш
І ти зникаєш, зникаєш, зникаєш, зникаєш.
Цей вальс танцюють двоє, мене тут бракує
І я до когось говорю, але мене не чують.
Слова такі солодкі: обіцянки і мрії,
Та після цього я нікому тепер не повірю.
Тут дим втікає під стелю, а попіл на землю,
Твої малюнки пастеллю - мої мрії про тебе.
Попіл минулого літа розлетиться під вітром
І я не знаю в цьому світі, де себе подіти.
В грудях пече і ліки мене не врятують.
Як я залишусь сам, ти, на жаль, не відчуєш.
Словами не сказати і немає причини
І не дізнатись, хто залишиться у всьому винен.
Нам не буває легко, всі міражі зникають
І найдорожчі квіти під сонцем зів'януть.
Холодні зими гріють своїми кострами,
Щоб зберегти в чужих серцях заблукавшe кохання.,
Я шукаю лице серед тисяч прохожих,
Надворі йдуть дощі тут паршива погода.
Я відсилаю листи в камін без адресата,
А телефоном я не знаю, що тобі сказати.
Просто загублю ключі, не повернусь додому.
І хай везе у невідомість випадковий поїзд
Туди де сніг весною, а влітку відлига,
В єдине місце, де я справді залишусь щасливим.
Отак буває ненароком: зима серед літа,
Снігом залиє вулиці, сховавши від бруду
І ти забудеш, забудеш, забудеш, забудеш.
Твої улюблені квіти під снігом зів'януть
I вже, напевно, не працює старенька кав'ярня.
Як ми зустрілись вперше, ти вже не згадаєш
І ти зникаєш, зникаєш, зникаєш, зникаєш.
Цей вальс танцюють двоє, мене тут бракує
І я до когось говорю, але мене не чують.
Слова такі солодкі: обіцянки і мрії,
Та після цього я нікому тепер не повірю.
Тут дим втікає під стелю, а попіл на землю,
Твої малюнки пастеллю - мої мрії про тебе.
Попіл минулого літа розлетиться під вітром
І я не знаю в цьому світі, де себе подіти.
В грудях пече і ліки мене не врятують.
Як я залишусь сам, ти, на жаль, не відчуєш.
Словами не сказати і немає причини
І не дізнатись, хто залишиться у всьому винен.
Нам не буває легко, всі міражі зникають
І найдорожчі квіти під сонцем зів'януть.
Холодні зими гріють своїми кострами,
Щоб зберегти в чужих серцях заблукавшe кохання.,
Я шукаю лице серед тисяч прохожих,
Надворі йдуть дощі тут паршива погода.
Я відсилаю листи в камін без адресата,
А телефоном я не знаю, що тобі сказати.
Просто загублю ключі, не повернусь додому.
І хай везе у невідомість випадковий поїзд
Туди де сніг весною, а влітку відлига,
В єдине місце, де я справді залишусь щасливим.
Наше кафе на углу длинное пустое и закрытое,
Так непреднамерен: зима летом,
Снег затопит улицы, скрываясь от грязи
И вы забудете, вы забудете, забудете, забудьте.
Ваши любимые цветы под снегом будут исчезнуть
И уже, вероятно, старая кафе не работает.
Как мы встретились впервые, вы больше не упоминаете
И вы исчезаете, исчезаете, исчезаете, исчезаете.
Этот вальс танцует два, я скучаю по мне здесь
И я говорю с кем -то, но они меня не слышат.
Слова такие сладкие: обещания и мечты,
Но тогда я сейчас никому не поверю.
Здесь дым бежит под потолком, а пепел на землю,
Ваши пастельные рисунки - мои мечты о тебе.
Пепел прошлым летом будет летать под ветром
И я не знаю в этом мире, куда идти.
Я не спасу меня в груди.
К сожалению, вы не будете чувствовать себя, когда я останусь собой.
Слова не сказать, и нет причин
И не узнайте, кто останется во всем.
Это нелегко для нас, все миражи исчезают
И самые дорогие цветы под солнцем исчезают.
Холодные зимы нагревают свои монеты,
Держать в сердцах потерянной любви,
Я ищу лицо среди тысяч прохожих,
Дождь здесь идет дождь.
Я отправляю письма в камин без адресата,
И я не знаю, что вам сказать по телефону.
Просто потеряй ключи, я не пойду домой.
И пусть он перейдет в неизвестный случайный поезд
Где снег весной и летней оттепелью,
В одном месте, где я действительно остаюсь счастливым.
Так непреднамерен: зима летом,
Снег затопит улицы, скрываясь от грязи
И вы забудете, вы забудете, забудете, забудьте.
Ваши любимые цветы под снегом будут исчезнуть
И уже, вероятно, старая кафе не работает.
Как мы встретились впервые, вы больше не упоминаете
И вы исчезаете, исчезаете, исчезаете, исчезаете.
Этот вальс танцует два, я скучаю по мне здесь
И я говорю с кем -то, но они меня не слышат.
Слова такие сладкие: обещания и мечты,
Но тогда я сейчас никому не поверю.
Здесь дым бежит под потолком, а пепел на землю,
Ваши пастельные рисунки - мои мечты о тебе.
Пепел прошлым летом будет летать под ветром
И я не знаю в этом мире, куда идти.
Я не спасу меня в груди.
К сожалению, вы не будете чувствовать себя, когда я останусь собой.
Слова не сказать, и нет причин
И не узнайте, кто останется во всем.
Это нелегко для нас, все миражи исчезают
И самые дорогие цветы под солнцем исчезают.
Холодные зимы нагревают свои монеты,
Держать в сердцах потерянной любви,
Я ищу лицо среди тысяч прохожих,
Дождь здесь идет дождь.
Я отправляю письма в камин без адресата,
И я не знаю, что вам сказать по телефону.
Просто потеряй ключи, я не пойду домой.
И пусть он перейдет в неизвестный случайный поезд
Где снег весной и летней оттепелью,
В одном месте, где я действительно остаюсь счастливым.
Другие песни исполнителя: