С. Жадан - Мій старий
текст песни
17
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
С. Жадан - Мій старий - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Мій старий, який помирав, вихаркуючи легені,
так і не встиг зрозуміти, що сталось з його країною,
що зробили з нею всі ці фінансові генії,
котрі торгують тепер у відкриту кожною її частиною.
Моя мама, яка розпродала згодом усі його речі,
і яка живе громадянським шлюбом з якимось дятлом,
ховає від мене всі свої згадки й зітхання старечі,
зачиняється на ніч від мене, щоби я не підслухав їх раптом.
Він і досі торкає мене своїм кашлем, ніби шипами.
Приходить до мене вві сні, дивиться чорним оком.
І я знаю, найтяжче, що у нас є – це наша пам’ять.
А найгірше, що вона лише тяжчає з кожним роком.
Він називає мені імена лікарів, які його вбили.
Сидить на ліжку напроти й кличе мене до помсти.
Каже мені: «Малий, в тебе немає ні злості, ні сили.
Ти їм здав свою злість, мов провідникові постіль.
В тебе немає, малий, ні спадщини, ні країни,
і всі твої друзі, малий, згоратимуть, мов комети.
Блукатимете, як цигани, зникнете, як караїми.
Раз уже все прогнило, спробуй хоча б нормально померти.
Скільки можна терпіти їх голоси на сходах,
будильники й окуляри, теплі щоденні предмети!
Вирви їхні серця, надійно спинивши подих!
Спали їх разом у ліжку, ніби старі газети!»
І я витягаю бензин і старі корабельні канати,
й розводжу в кімнаті вогонь, який усіх нас огорне,
і знаю – ніщо не може мати над нами влади,
окрім голосу крові, який заповнює горло.
Добре, коли тобі сняться підпільники та герої.
Погано, коли їх поява на тебе тисне.
Ця влада посилює в мені любов до холодної зброї.
Ця держава позбавляє мене почуття вітчизни.
Країна, в якій виживання вважають талантом,
де вся твоя біографія – список боргів і трупів,
називає мене тепер злісно вбивцею і симулянтом,
опитує свідків, які вціліли, шукає рештки отрути.
Хай тепер прокуратура засипле мене своїм спамом.
Хай потопом заллється вулиця кам’яниста.
Хай з’являться миротворці й випалять чорним напалмом
гарячі електростанції мого невтомного міста.
Хай вони тепер спробують усе це без нас поєднати.
Хай спробують врахувати небесні сумні коливання.
Сонця священний вогонь заливає кімнати.
Герої не помирають від стаціонарного лікування.
так і не встиг зрозуміти, що сталось з його країною,
що зробили з нею всі ці фінансові генії,
котрі торгують тепер у відкриту кожною її частиною.
Моя мама, яка розпродала згодом усі його речі,
і яка живе громадянським шлюбом з якимось дятлом,
ховає від мене всі свої згадки й зітхання старечі,
зачиняється на ніч від мене, щоби я не підслухав їх раптом.
Він і досі торкає мене своїм кашлем, ніби шипами.
Приходить до мене вві сні, дивиться чорним оком.
І я знаю, найтяжче, що у нас є – це наша пам’ять.
А найгірше, що вона лише тяжчає з кожним роком.
Він називає мені імена лікарів, які його вбили.
Сидить на ліжку напроти й кличе мене до помсти.
Каже мені: «Малий, в тебе немає ні злості, ні сили.
Ти їм здав свою злість, мов провідникові постіль.
В тебе немає, малий, ні спадщини, ні країни,
і всі твої друзі, малий, згоратимуть, мов комети.
Блукатимете, як цигани, зникнете, як караїми.
Раз уже все прогнило, спробуй хоча б нормально померти.
Скільки можна терпіти їх голоси на сходах,
будильники й окуляри, теплі щоденні предмети!
Вирви їхні серця, надійно спинивши подих!
Спали їх разом у ліжку, ніби старі газети!»
І я витягаю бензин і старі корабельні канати,
й розводжу в кімнаті вогонь, який усіх нас огорне,
і знаю – ніщо не може мати над нами влади,
окрім голосу крові, який заповнює горло.
Добре, коли тобі сняться підпільники та герої.
Погано, коли їх поява на тебе тисне.
Ця влада посилює в мені любов до холодної зброї.
Ця держава позбавляє мене почуття вітчизни.
Країна, в якій виживання вважають талантом,
де вся твоя біографія – список боргів і трупів,
називає мене тепер злісно вбивцею і симулянтом,
опитує свідків, які вціліли, шукає рештки отрути.
Хай тепер прокуратура засипле мене своїм спамом.
Хай потопом заллється вулиця кам’яниста.
Хай з’являться миротворці й випалять чорним напалмом
гарячі електростанції мого невтомного міста.
Хай вони тепер спробують усе це без нас поєднати.
Хай спробують врахувати небесні сумні коливання.
Сонця священний вогонь заливає кімнати.
Герої не помирають від стаціонарного лікування.
Мой старик, который умер, перевернув легкие,
У него не было времени, чтобы понять, что случилось с его страной,
Что делали все эти финансовые гения с ней,
кто сейчас торгуется в каждом из этого.
Моя мама, которая продает все свои вещи позже,
и кто живет гражданским браком с каким -то дятлом,
скрывает от меня все его ссылки и вздыхает старейшина,
Это закрывается ночью от меня, так что я не буду слушать их внезапно.
Он все еще трогает меня своим кашлем, как шипы.
Приходит ко мне во сне, выглядит черным.
И я знаю, что самое сложное, что у нас есть, это наша память.
И хуже всего то, что он только затвердевает каждый год.
Он называет меня именами врачей, которые убили его.
Он сидит на кровати и звонит мне отомстить.
Он говорит мне: «Маленький, у тебя нет ни гнева, ни силы.
Вы дали им свой гнев, как кровать для проводника.
У вас нет ни малого, ни наследства, ни страны,
И все ваши друзья, маленькие, будут сожжены как кометы.
Вы будете бродить, как цыгане, вы исчезнете, как караиты.
Как только все будет гнило, попробуйте хотя бы умереть нормально.
Сколько они могут вынести свои голоса на лестнице,
Слова Closts и очки, теплые ежедневные предметы!
Размывайте их сердца, надежно останавливая дыхание!
Они спали вместе в постели, как будто старые газеты! »
И я вытаскиваю бензин и веревки старого корабля,
И я разведу огонь в комнате, который все нас поразит,
и знаю - ничто не может иметь власти над нами,
В дополнение к голосу крови, который наполняет горло.
Ну, когда вы мечтаете о подземных и героях.
Это плохо, когда их внешность нажимает на вас.
Эта сила усиливает во мне любовь к холодному оружию.
Это государство лишает меня чувства Отец.
Страна, в которой выживание считается талантом,
Где вся ваша биография - это список долгов и трупов,
называет меня теперь злонамеренно убийца и симулятор,
Отвечает свидетелям, которые выжили, в поисках останков яда.
Теперь позвольте прокуратуру заснуть со спамом.
Пусть наводнение наводнит Каменную улицу.
Могут появиться миротворцы
Горячие электростанции моего неутомимого города.
Пусть теперь попытаются объединить его без нас.
Пусть они попытаются учитывать небесные грустные колебания.
Солнце Святой огонь затопляет комнаты.
Герои не умирают от стационарного лечения.
У него не было времени, чтобы понять, что случилось с его страной,
Что делали все эти финансовые гения с ней,
кто сейчас торгуется в каждом из этого.
Моя мама, которая продает все свои вещи позже,
и кто живет гражданским браком с каким -то дятлом,
скрывает от меня все его ссылки и вздыхает старейшина,
Это закрывается ночью от меня, так что я не буду слушать их внезапно.
Он все еще трогает меня своим кашлем, как шипы.
Приходит ко мне во сне, выглядит черным.
И я знаю, что самое сложное, что у нас есть, это наша память.
И хуже всего то, что он только затвердевает каждый год.
Он называет меня именами врачей, которые убили его.
Он сидит на кровати и звонит мне отомстить.
Он говорит мне: «Маленький, у тебя нет ни гнева, ни силы.
Вы дали им свой гнев, как кровать для проводника.
У вас нет ни малого, ни наследства, ни страны,
И все ваши друзья, маленькие, будут сожжены как кометы.
Вы будете бродить, как цыгане, вы исчезнете, как караиты.
Как только все будет гнило, попробуйте хотя бы умереть нормально.
Сколько они могут вынести свои голоса на лестнице,
Слова Closts и очки, теплые ежедневные предметы!
Размывайте их сердца, надежно останавливая дыхание!
Они спали вместе в постели, как будто старые газеты! »
И я вытаскиваю бензин и веревки старого корабля,
И я разведу огонь в комнате, который все нас поразит,
и знаю - ничто не может иметь власти над нами,
В дополнение к голосу крови, который наполняет горло.
Ну, когда вы мечтаете о подземных и героях.
Это плохо, когда их внешность нажимает на вас.
Эта сила усиливает во мне любовь к холодному оружию.
Это государство лишает меня чувства Отец.
Страна, в которой выживание считается талантом,
Где вся ваша биография - это список долгов и трупов,
называет меня теперь злонамеренно убийца и симулятор,
Отвечает свидетелям, которые выжили, в поисках останков яда.
Теперь позвольте прокуратуру заснуть со спамом.
Пусть наводнение наводнит Каменную улицу.
Могут появиться миротворцы
Горячие электростанции моего неутомимого города.
Пусть теперь попытаются объединить его без нас.
Пусть они попытаются учитывать небесные грустные колебания.
Солнце Святой огонь затопляет комнаты.
Герои не умирают от стационарного лечения.