Сергій Жадан та Собаки в космосі - Mersedes-Benz
текст песни
41
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Сергій Жадан та Собаки в космосі - Mersedes-Benz - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Глибока ніч стояла над нами,
і зорі світили нам із піднебесся.
І ось саме цієї глибокої ночі
ми вибирались із бундесу.
І коли така ніч і нікого навколо,
і по радіо всі говорять лише польською мовою,
на крайняк — німецькою,
завжди згадуєш усіх рідних і близьких.
Ось і я згадував собі, згадував, і не міг згадати.
Як же так, думав, все життя — як оце
польське радіо: жодної тобі поваги до православних,
демократія, думав я, їбав я таку демократію.
Що приховувала ця ніч? З чого все почалось?
Партнери в Берліні, стрілки під російською синагогою,
нормальний курс, гарантія на півроку
з правом продовження.
І оця ось жінка, ці ночі, повні вогню,
готель, в якому вона працювала,
і я шепотів їй — Натаха, твоє серце зараз у моїх руках,
я відчуваю, яке воно ніжне й гаряче,
і вона сміялась, відводячи очі — придурок, ну це ж не серце,
це силікон, відпусти його, це зовсім не серце, серце у мене тверде і холодне,
таке як хокейні шайби.
І ось ми разом вибирались із бундесу, з її документами і моїми боргами,
наче Марія і Йосип на двох віслюках,
купуючи на заправках лише найнеобхідніше — консерви і презервативи.
Вже десь під Варшавою, коли і консерви не лізли,
і радіо глохло від утоми, я почав засинати,
підіймаючись у піднебесся.
І тоді на трасі з’явився мотель.
Вона його помітила першою.
Першою вона до нього і увійшла.
Натаха, просив я її, тільки не радіо, лише
пару годин, Натаха, дай охолонути своєму силікону,
вимкни на нехуй це радіо «Марія», що ти хочеш почути?
Які новини можуть бути у католиків?
В них немає новин з часу останнього хрестового походу.
Дай відпочити своєму серцю, шепотів я, дістаючи
свої пилки і ножиці,
дай йому відпочити.
За дві години, прокинувшись, витягнув її з душу і переніс
до машини. Ну, думаю, справді — не ховати ж її до багажника, тупо якось:
кохану жінку совати в багажник, хай уже сидить поруч зі мною,
доїду до Мостиська — поховаю по-людськи.
І вже на самому кордоні, не знаю, що зі мною трапилось,
ранок був холодний і свіжий, і я
на якусь мить відійшов собі відлити.
І саме тоді вони й випасли наш мерседес —
троє берлінських знайомих, котрі йшли по сліду, винюхували нас
серед темних доріг, тепер стояли біля машини і говорили —
тихо, говорили один до одного, тьолка спить, він десь поруч, тихо,
не розбудіть тьолку,
не розбудіть тьолку.
Що такий смурний, братішка, — запитав український таксист,
вже на виїзді з Мостиська, — що за діла? А що я міг йому сказати?
Я ніби пілот Люфтваффе,
так ніби юнкерс мій підбили а сам я встиг вистрибнути.
Мені б тішитись, а я стою посеред лісу,
і лише повторюю: блядь, ну звідки тут стільки
білоруських партизанів?
Ну що, далі водій почав співати,
ясна річ — бандитські пісні,
такі поморочені, що їх жодними словами не перекажеш,
але приблизно таке:
не плач, моє серце, не плач,
не муч душу свою картонну,
ми ще зустрінемось
з того боку кордону.
з того боку життя,
з того боку державної митниці.
ми ще побачимось
де-небудь в районі Вінниці.
я люблю цю країну
навіть без кокаїну,
небо це березневе,
без тебе, серце, без тебе.
кину все, що виніс,
перепродам свій бізнес,
вийду на берег Дунаю,
там і сконаю.
і зорі світили нам із піднебесся.
І ось саме цієї глибокої ночі
ми вибирались із бундесу.
І коли така ніч і нікого навколо,
і по радіо всі говорять лише польською мовою,
на крайняк — німецькою,
завжди згадуєш усіх рідних і близьких.
Ось і я згадував собі, згадував, і не міг згадати.
Як же так, думав, все життя — як оце
польське радіо: жодної тобі поваги до православних,
демократія, думав я, їбав я таку демократію.
Що приховувала ця ніч? З чого все почалось?
Партнери в Берліні, стрілки під російською синагогою,
нормальний курс, гарантія на півроку
з правом продовження.
І оця ось жінка, ці ночі, повні вогню,
готель, в якому вона працювала,
і я шепотів їй — Натаха, твоє серце зараз у моїх руках,
я відчуваю, яке воно ніжне й гаряче,
і вона сміялась, відводячи очі — придурок, ну це ж не серце,
це силікон, відпусти його, це зовсім не серце, серце у мене тверде і холодне,
таке як хокейні шайби.
І ось ми разом вибирались із бундесу, з її документами і моїми боргами,
наче Марія і Йосип на двох віслюках,
купуючи на заправках лише найнеобхідніше — консерви і презервативи.
Вже десь під Варшавою, коли і консерви не лізли,
і радіо глохло від утоми, я почав засинати,
підіймаючись у піднебесся.
І тоді на трасі з’явився мотель.
Вона його помітила першою.
Першою вона до нього і увійшла.
Натаха, просив я її, тільки не радіо, лише
пару годин, Натаха, дай охолонути своєму силікону,
вимкни на нехуй це радіо «Марія», що ти хочеш почути?
Які новини можуть бути у католиків?
В них немає новин з часу останнього хрестового походу.
Дай відпочити своєму серцю, шепотів я, дістаючи
свої пилки і ножиці,
дай йому відпочити.
За дві години, прокинувшись, витягнув її з душу і переніс
до машини. Ну, думаю, справді — не ховати ж її до багажника, тупо якось:
кохану жінку совати в багажник, хай уже сидить поруч зі мною,
доїду до Мостиська — поховаю по-людськи.
І вже на самому кордоні, не знаю, що зі мною трапилось,
ранок був холодний і свіжий, і я
на якусь мить відійшов собі відлити.
І саме тоді вони й випасли наш мерседес —
троє берлінських знайомих, котрі йшли по сліду, винюхували нас
серед темних доріг, тепер стояли біля машини і говорили —
тихо, говорили один до одного, тьолка спить, він десь поруч, тихо,
не розбудіть тьолку,
не розбудіть тьолку.
Що такий смурний, братішка, — запитав український таксист,
вже на виїзді з Мостиська, — що за діла? А що я міг йому сказати?
Я ніби пілот Люфтваффе,
так ніби юнкерс мій підбили а сам я встиг вистрибнути.
Мені б тішитись, а я стою посеред лісу,
і лише повторюю: блядь, ну звідки тут стільки
білоруських партизанів?
Ну що, далі водій почав співати,
ясна річ — бандитські пісні,
такі поморочені, що їх жодними словами не перекажеш,
але приблизно таке:
не плач, моє серце, не плач,
не муч душу свою картонну,
ми ще зустрінемось
з того боку кордону.
з того боку життя,
з того боку державної митниці.
ми ще побачимось
де-небудь в районі Вінниці.
я люблю цю країну
навіть без кокаїну,
небо це березневе,
без тебе, серце, без тебе.
кину все, що виніс,
перепродам свій бізнес,
вийду на берег Дунаю,
там і сконаю.
Глубокая ночь стояла над нами,
И рассвет светился с нами.
И это именно эта глубокая ночь
Мы были выбраны из Бундес.
И когда ночь и никого вокруг,
и по радио все говорят только в польском языке,
на крайнем - немецкий,
Вы всегда помните всех своих близких.
Поэтому я вспомнил себя, вспомнил и не мог вспомнить.
Как так думал, вся жизнь - как это
Польское радио: без уважения к православным,
Демократия, подумал я, у меня была демократия.
Что спрятало эту ночь? Где все это началось?
Партнеры в Берлине, стрелы под русской синагогой,
Нормальный курс, гарантия на шесть месяцев
с правом продолжения.
И эта женщина, эти ночи, полная огня,
Отель, который она работала,
И я шепчу ей - Натах, твое сердце теперь в моих руках,
Я чувствую, что нежное и жарко,
И она засмеялась, взяв глаза - настроение, ну, это не сердце,
Это силикон, отпусти его, это совсем не сердце, мое сердце тяжело и холодно,
такие как хоккейные шайбы.
И здесь нас выбрали из Бундеса, с ее документами и моими долгами,
Как Мария и Джозеф на двух ослах,
Покупка на автозаправочных станциях только самая необходимая - консервированная еда и презервативы.
Уже где -то под Варшавой, когда консервированная еда не поднималась,
И радио светилось от усталости, я начал засыпать,
Полез в небо.
А потом на шоссе появился мотель.
Сначала она заметила его.
Она была первой, кто вошел в него.
Натах, я спросил ее, просто не радио, просто
пару часов, сода, дайте охладить свой силикон,
Выключите тихое радио "Мария", что вы хотите услышать?
Какими новостями могут быть католики?
У них нет новостей с последнего крестового похода.
Дайте своему сердцу отдыхать, прошепта, я ухожу
их пилы и ножницы,
Дайте его отдыхать.
Через два часа просыпаясь, вытащил ее из душа и несу
к машине. Ну, я думаю, действительно - не чтобы скрыть это в багажнике, как -то тупо:
любимая женщина, чтобы повысить в багажнике, пусть он сидит рядом со мной,
Я буду пьян-я похоронил человеческий.
И уже на границе, я не знаю, что со мной случилось,
Утро было холодным и свежим, и я
На мгновение он вышел.
И именно тогда они выпали нашего Mercedes -
Три берлинских знакомых, которые следовали за тропой, понюхали нас
Среди темных дорог теперь стоял у машины и сказал -
тихо, поговорили друг с другом, тетя спит, он где -то рядом, тихо,
Не разбуди тик,
Не разбуди тик.
Это так поразительно, брат, спросил украинский таксист,
Уже отправившись от Mostysk - как насчет произведений? А что я мог бы ему сказать?
Я как пилот Люфтваффе,
Как будто мои юнкеры застрелили себя, и у меня было время прыгать.
Я был бы счастлив и стою посреди леса,
И повторить: олово, ну, где здесь так много
Белорусские партизаны?
Ну, тогда водитель начал петь,
Ясная вещь - Бандитные песни,
Такова пирсинг, что вы не скажете им никаких слов,
Но о следующем:
Не плачь, мое сердце, не плачь,
Не мучите свою душу картон,
Мы все еще встретимся
на другой стороне границы.
на другой стороне жизни,
на другой стороне государственной таможни.
Увидимся
Где -то в районе Винниции.
я люблю эту страну
Даже без кокаина,
Небо март,
Без тебя, Сердце, без тебя.
Я выброжу все, что убрал,
Отвечает на ваш бизнес,
Я пойду на берег Дуная,
Там и я глотаю.
И рассвет светился с нами.
И это именно эта глубокая ночь
Мы были выбраны из Бундес.
И когда ночь и никого вокруг,
и по радио все говорят только в польском языке,
на крайнем - немецкий,
Вы всегда помните всех своих близких.
Поэтому я вспомнил себя, вспомнил и не мог вспомнить.
Как так думал, вся жизнь - как это
Польское радио: без уважения к православным,
Демократия, подумал я, у меня была демократия.
Что спрятало эту ночь? Где все это началось?
Партнеры в Берлине, стрелы под русской синагогой,
Нормальный курс, гарантия на шесть месяцев
с правом продолжения.
И эта женщина, эти ночи, полная огня,
Отель, который она работала,
И я шепчу ей - Натах, твое сердце теперь в моих руках,
Я чувствую, что нежное и жарко,
И она засмеялась, взяв глаза - настроение, ну, это не сердце,
Это силикон, отпусти его, это совсем не сердце, мое сердце тяжело и холодно,
такие как хоккейные шайбы.
И здесь нас выбрали из Бундеса, с ее документами и моими долгами,
Как Мария и Джозеф на двух ослах,
Покупка на автозаправочных станциях только самая необходимая - консервированная еда и презервативы.
Уже где -то под Варшавой, когда консервированная еда не поднималась,
И радио светилось от усталости, я начал засыпать,
Полез в небо.
А потом на шоссе появился мотель.
Сначала она заметила его.
Она была первой, кто вошел в него.
Натах, я спросил ее, просто не радио, просто
пару часов, сода, дайте охладить свой силикон,
Выключите тихое радио "Мария", что вы хотите услышать?
Какими новостями могут быть католики?
У них нет новостей с последнего крестового похода.
Дайте своему сердцу отдыхать, прошепта, я ухожу
их пилы и ножницы,
Дайте его отдыхать.
Через два часа просыпаясь, вытащил ее из душа и несу
к машине. Ну, я думаю, действительно - не чтобы скрыть это в багажнике, как -то тупо:
любимая женщина, чтобы повысить в багажнике, пусть он сидит рядом со мной,
Я буду пьян-я похоронил человеческий.
И уже на границе, я не знаю, что со мной случилось,
Утро было холодным и свежим, и я
На мгновение он вышел.
И именно тогда они выпали нашего Mercedes -
Три берлинских знакомых, которые следовали за тропой, понюхали нас
Среди темных дорог теперь стоял у машины и сказал -
тихо, поговорили друг с другом, тетя спит, он где -то рядом, тихо,
Не разбуди тик,
Не разбуди тик.
Это так поразительно, брат, спросил украинский таксист,
Уже отправившись от Mostysk - как насчет произведений? А что я мог бы ему сказать?
Я как пилот Люфтваффе,
Как будто мои юнкеры застрелили себя, и у меня было время прыгать.
Я был бы счастлив и стою посреди леса,
И повторить: олово, ну, где здесь так много
Белорусские партизаны?
Ну, тогда водитель начал петь,
Ясная вещь - Бандитные песни,
Такова пирсинг, что вы не скажете им никаких слов,
Но о следующем:
Не плачь, мое сердце, не плачь,
Не мучите свою душу картон,
Мы все еще встретимся
на другой стороне границы.
на другой стороне жизни,
на другой стороне государственной таможни.
Увидимся
Где -то в районе Винниции.
я люблю эту страну
Даже без кокаина,
Небо март,
Без тебя, Сердце, без тебя.
Я выброжу все, что убрал,
Отвечает на ваш бизнес,
Я пойду на берег Дуная,
Там и я глотаю.
Другие песни исполнителя: