Сергій Онищенко - Вони
текст песни

- Вони –

Думаю, вони вже не зустрінуться...
Може, якось випадково,
На блакитній від тютюнового диму
Плащаниці трамвайної зупинки.

Думаю, вони не впізнають одне одного,
Адже вони не змінилися ані трохи...

Вони сядуть в один трамвай,
Він попереду, а вона позад нього,
Вони їхатимуть мовчки,
Замість слів,
Крізь гуркіт трамваю,
Вони будуть вслухатися
В дихання одне одного.
І кожен помітить,
Що воно прискорилося.

Він заплатить за проїзд за двох,
Бо йому колись дуже подобалося
Дарувати їй щасливі квитки,
Де сума цифр праворуч
Та ліворуч – рівна.
Нічого не вдієш,
Така вже звичка.

Така вже звичка...
Телефонувати кожного дня,
Заносити номер до швидкого набору,
Відправляти тисячі смс за добу,
Подорожувати на одних полицях,
Чекати на вихідні,
Щоб втекти разом...

Вона якось сказала,
Що навіть все надзвичайне
Колись набридає...
А він промовчав та подумав:

«Літо таке спекотне,
Міліють в місті річки,
Гарний день сьогодні,
Щоб піти...»