Смок НПМ - За мить до катастрофи
текст песни
13
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Смок НПМ - За мить до катастрофи - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Тут одна біда на всіх, та не всім дається,
Щось спокійно живе, щось плаче й рветься.
Мене, мабуть, до чогось середнього віднесли,
Хоча навколо мене хаос і безлад.
Не можу сказати точно що буде завтра,
І що дійсно допоможе - мої дії чи мантра.
Чи летіти чи ні, важко вибирати,
Що казати - ліра чи мати?
Хто вирішує, кому летіти чи падати,
Кому грати на струнах, кому падами.
Кому взагалі що в житті дістається,
Хто в мирі живе, хто постійно б'ється.
Я намагаюсь не йти по тому що зорі показали,
Там де печери я бачу світлі зали.
Там де я падаю, в мене розкриваться крила,
Там де нічого нема, живляча вода хай на мене лила.
Приспів:
Я не слухач а поет, і сам собі вирішую,
Яку сторону визнаватити гіршою.
Я не прочитую, я пишу життя строфи,
Я підіймаюсь за мить до катастрофи.
Я не вірю в те що буде вірогідно,
Я не чаклун і не провидець та це не потрібно,
Де інші бачать золото я бачу торфи,
В момент за мить до катастрофи.
Якщо ці фільми про подорожі у часі,
Що подаються усій довірливій масі,
Дійсно правда, то чому не змінились видіння пророчі,
Чому час так і йде через дні і ночі.
Чому кажуть що історію змінює щось велике,
Бо тоді кожного без винятку називають безликим.
Нам показує історія а ми не сприймаємо.
Ну що казати, маємо що маємо.
Рандомно показуються наші помилки,
Та їх не побачити без розминки.
Ми боїмося самі побачити власне майбутнє,
А даремно, це відчуття незабутнє.
Приспів:
Я не слухач а поет, і сам собі вирішую,
Яку сторону визнаватити гіршою.
Я не прочитую, я пишу життя строфи,
Я підіймаюсь за мить до катастрофи.
Я не вірю в те що буде вірогідно,
Я не чаклун і не провидець та це не потрібно,
Де інші бачать золото я бачу торфи,
В момент за мить до катастрофи.
Щось спокійно живе, щось плаче й рветься.
Мене, мабуть, до чогось середнього віднесли,
Хоча навколо мене хаос і безлад.
Не можу сказати точно що буде завтра,
І що дійсно допоможе - мої дії чи мантра.
Чи летіти чи ні, важко вибирати,
Що казати - ліра чи мати?
Хто вирішує, кому летіти чи падати,
Кому грати на струнах, кому падами.
Кому взагалі що в житті дістається,
Хто в мирі живе, хто постійно б'ється.
Я намагаюсь не йти по тому що зорі показали,
Там де печери я бачу світлі зали.
Там де я падаю, в мене розкриваться крила,
Там де нічого нема, живляча вода хай на мене лила.
Приспів:
Я не слухач а поет, і сам собі вирішую,
Яку сторону визнаватити гіршою.
Я не прочитую, я пишу життя строфи,
Я підіймаюсь за мить до катастрофи.
Я не вірю в те що буде вірогідно,
Я не чаклун і не провидець та це не потрібно,
Де інші бачать золото я бачу торфи,
В момент за мить до катастрофи.
Якщо ці фільми про подорожі у часі,
Що подаються усій довірливій масі,
Дійсно правда, то чому не змінились видіння пророчі,
Чому час так і йде через дні і ночі.
Чому кажуть що історію змінює щось велике,
Бо тоді кожного без винятку називають безликим.
Нам показує історія а ми не сприймаємо.
Ну що казати, маємо що маємо.
Рандомно показуються наші помилки,
Та їх не побачити без розминки.
Ми боїмося самі побачити власне майбутнє,
А даремно, це відчуття незабутнє.
Приспів:
Я не слухач а поет, і сам собі вирішую,
Яку сторону визнаватити гіршою.
Я не прочитую, я пишу життя строфи,
Я підіймаюсь за мить до катастрофи.
Я не вірю в те що буде вірогідно,
Я не чаклун і не провидець та це не потрібно,
Де інші бачать золото я бачу торфи,
В момент за мить до катастрофи.
Здесь одна беда на всех, но не всем дается,
Что-то спокойно живет, что-то плачет и рвется.
Меня, видимо, к чему-то среднему отнесли,
Хотя вокруг меня хаос и беспорядок.
Не могу сказать точно что будет завтра,
И что действительно поможет – мои действия или мантра.
Лететь или нет, трудно выбирать,
Что говорить – лира или мать?
Кто решает, кому лететь или падать,
Кому играть на струнах, кому падами.
Кому вообще что в жизни достается,
Кто в мире живет, кто постоянно дерется.
Я стараюсь не идти по тому, что звезды показали,
Там, где пещеры я вижу светлые залы.
Там где я падаю, у меня откроются крылья,
Там, где ничего нет, питающая вода пусть на меня лила.
Припев:
Я не слушатель, а поэт, и сам себе решаю,
Какую сторону признавать хуже.
Я не прочитываю, я пишу жизнь строфы,
Я поднимаюсь через мгновение до катастрофы.
Я не верю в то, что будет вероятно,
Я не колдун и не провидец и это не нужно,
Где другие видят золото я вижу торфы,
В момент за мгновение до крушения.
Если эти фильмы о путешествиях во времени,
Подаваемые всей доверительной массе,
Действительно правда, почему не изменились видения пророческие,
Почему время так и уходит через дни и ночи.
Почему говорят что историю меняет что-то большое,
Ибо тогда каждого без исключения называют безликим.
Нам показывает история, а мы не воспринимаем.
Ну что говорить, есть что имеем.
Рандомно показываются наши ошибки,
И их не увидеть без разминки.
Мы боимся сами увидеть собственное будущее,
А зря, это ощущение незабываемое.
Припев:
Я не слушатель, а поэт, и сам себе решаю,
Какую сторону признавать хуже.
Я не прочитываю, я пишу жизнь строфы,
Я поднимаюсь через мгновение до катастрофы.
Я не верю в то, что будет вероятно,
Я не колдун и не провидец и это не нужно,
Где другие видят золото я вижу торфы,
В момент за мгновение до крушения.
Что-то спокойно живет, что-то плачет и рвется.
Меня, видимо, к чему-то среднему отнесли,
Хотя вокруг меня хаос и беспорядок.
Не могу сказать точно что будет завтра,
И что действительно поможет – мои действия или мантра.
Лететь или нет, трудно выбирать,
Что говорить – лира или мать?
Кто решает, кому лететь или падать,
Кому играть на струнах, кому падами.
Кому вообще что в жизни достается,
Кто в мире живет, кто постоянно дерется.
Я стараюсь не идти по тому, что звезды показали,
Там, где пещеры я вижу светлые залы.
Там где я падаю, у меня откроются крылья,
Там, где ничего нет, питающая вода пусть на меня лила.
Припев:
Я не слушатель, а поэт, и сам себе решаю,
Какую сторону признавать хуже.
Я не прочитываю, я пишу жизнь строфы,
Я поднимаюсь через мгновение до катастрофы.
Я не верю в то, что будет вероятно,
Я не колдун и не провидец и это не нужно,
Где другие видят золото я вижу торфы,
В момент за мгновение до крушения.
Если эти фильмы о путешествиях во времени,
Подаваемые всей доверительной массе,
Действительно правда, почему не изменились видения пророческие,
Почему время так и уходит через дни и ночи.
Почему говорят что историю меняет что-то большое,
Ибо тогда каждого без исключения называют безликим.
Нам показывает история, а мы не воспринимаем.
Ну что говорить, есть что имеем.
Рандомно показываются наши ошибки,
И их не увидеть без разминки.
Мы боимся сами увидеть собственное будущее,
А зря, это ощущение незабываемое.
Припев:
Я не слушатель, а поэт, и сам себе решаю,
Какую сторону признавать хуже.
Я не прочитываю, я пишу жизнь строфы,
Я поднимаюсь через мгновение до катастрофы.
Я не верю в то, что будет вероятно,
Я не колдун и не провидец и это не нужно,
Где другие видят золото я вижу торфы,
В момент за мгновение до крушения.
Другие песни исполнителя: