Стих - Коли пройдеш шляхом в земній долині...
текст песни
26
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Стих - Коли пройдеш шляхом в земній долині... - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Коли пройдеш шляхом в земній долині,
Чи скаже хто з повагою услід:
«Погляньте, це пішла свята людина,
Яка несе в душі від Бога світ».
Чи скаже хто, заглянувши у очі,
Що Боже світло там у нас зорить?
Чи зможе хто в глухій темряві ночі
Побачить світло, що в душі горить?
Чи хтось довірить біль свій, а чи горе,
Відчувши в нашім серці доброту?
Чи зможе хтось в штормах життєвих моря
У нас побачить пристань і життя мету?
Чи скаже хтось про тебе і про мене,
Що «ця людина не така, як всі»?
Що, не дарма нас звуть усі, напевно,
Дітьми Того, Хто на хресті висів?
Коли зустрінемо людей жорстоких
І ніжним світлом душу обгорнем,
В їх дім внесем Христовий спокій,
То добрий плід про себе збережем.
Коли на зле, лихе, недобре слово
Відповімо без кривди й нарікань,
За зло людське заплатимо любов’ю
Й пробачимо їх біль глибоких ран,
То скажуть, певно, друже мій, про тебе,
Що «ця людина Божа і свята»,
Що «з нею Бог», що «з нею сила неба»,
Чи зможем ми такими, друзі, стать?
Чи зможем ми, коли про нас не знають,
Хто ми такі і звідки ми прийшли,
Прожити так, щоб все ж таки впізнали
І через нас могли й собі нове життя знайти.
Чи зможем ми, долаючи невдачі,
Залишитися твердими в серцях,
І не знесилитись від туги й плачу,
Та від колючок, що встеляють шлях?
Чи зможем ми, коли украдуть пісню,
Розб’ють життя, потопчуть щирість мрій,
Не погасить в серцях тепло і ніжність,
Велику силу радісних надій?
Чи зможем ми в житті в важкі хвилини
Забути власну тугу, власний біль?
Собою світло праведне і вірне
Вказати іншим в темряві глухій?
Чи зможуть люди, які йдуть із нами,
До нас горнутись, як до сонця дня?
Чи звернуться із вдячності словами
За те, що помогли в біді їм встать?
Чи знаєм ми, йдучи так необачно
І забуваючи про те не раз,
Що люди хочуть в нас щось інше бачить,
Що люди пильно дивляться на нас?
Що ми, можливо, звемося такими,
Але багато чого в нас нема.
Ми часом, може, злі і навіть мстиві,
А інколи в серцях у нас зима.
В нас щирості не помічають люди,
І світло наше сховане від них,
І мають вони право дорікнути,
Що ми живем не так, як маєм жить.
Коли образять нас – ми не прощаєм,
Коли невдача – нарікаєм на життя.
Який же слід у світі залишаєм,
Що про нас добре може люд сказать?
Подумай же сьогодні, друже, брате,
Чи зможем роки так свої пройти,
Щоб нам услід могли усі сказати:
«Погляньте, це сини Христа пішли».
Якщо це буде так – ми діти Того,
Про Кого проповідуєм в цей час,
Тоді й благословення щедре Бога
Сповна зіллєься струменем на нас.
Чи скаже хто з повагою услід:
«Погляньте, це пішла свята людина,
Яка несе в душі від Бога світ».
Чи скаже хто, заглянувши у очі,
Що Боже світло там у нас зорить?
Чи зможе хто в глухій темряві ночі
Побачить світло, що в душі горить?
Чи хтось довірить біль свій, а чи горе,
Відчувши в нашім серці доброту?
Чи зможе хтось в штормах життєвих моря
У нас побачить пристань і життя мету?
Чи скаже хтось про тебе і про мене,
Що «ця людина не така, як всі»?
Що, не дарма нас звуть усі, напевно,
Дітьми Того, Хто на хресті висів?
Коли зустрінемо людей жорстоких
І ніжним світлом душу обгорнем,
В їх дім внесем Христовий спокій,
То добрий плід про себе збережем.
Коли на зле, лихе, недобре слово
Відповімо без кривди й нарікань,
За зло людське заплатимо любов’ю
Й пробачимо їх біль глибоких ран,
То скажуть, певно, друже мій, про тебе,
Що «ця людина Божа і свята»,
Що «з нею Бог», що «з нею сила неба»,
Чи зможем ми такими, друзі, стать?
Чи зможем ми, коли про нас не знають,
Хто ми такі і звідки ми прийшли,
Прожити так, щоб все ж таки впізнали
І через нас могли й собі нове життя знайти.
Чи зможем ми, долаючи невдачі,
Залишитися твердими в серцях,
І не знесилитись від туги й плачу,
Та від колючок, що встеляють шлях?
Чи зможем ми, коли украдуть пісню,
Розб’ють життя, потопчуть щирість мрій,
Не погасить в серцях тепло і ніжність,
Велику силу радісних надій?
Чи зможем ми в житті в важкі хвилини
Забути власну тугу, власний біль?
Собою світло праведне і вірне
Вказати іншим в темряві глухій?
Чи зможуть люди, які йдуть із нами,
До нас горнутись, як до сонця дня?
Чи звернуться із вдячності словами
За те, що помогли в біді їм встать?
Чи знаєм ми, йдучи так необачно
І забуваючи про те не раз,
Що люди хочуть в нас щось інше бачить,
Що люди пильно дивляться на нас?
Що ми, можливо, звемося такими,
Але багато чого в нас нема.
Ми часом, може, злі і навіть мстиві,
А інколи в серцях у нас зима.
В нас щирості не помічають люди,
І світло наше сховане від них,
І мають вони право дорікнути,
Що ми живем не так, як маєм жить.
Коли образять нас – ми не прощаєм,
Коли невдача – нарікаєм на життя.
Який же слід у світі залишаєм,
Що про нас добре може люд сказать?
Подумай же сьогодні, друже, брате,
Чи зможем роки так свої пройти,
Щоб нам услід могли усі сказати:
«Погляньте, це сини Христа пішли».
Якщо це буде так – ми діти Того,
Про Кого проповідуєм в цей час,
Тоді й благословення щедре Бога
Сповна зіллєься струменем на нас.
Когда вы идете по дороге в долине Земли,
Кто -нибудь скажет это с уважением:
«Смотри, это святой человек,
Который несет мир в душе ».
Кто -нибудь скажет, глядя в глаза,
Какой в нас свет света?
Кто -нибудь будет в глухой темноте ночи
Увидит свет, который горит в душе?
Кто -то доверяет их боль или горе,
Чувствуете в нашем сердце доброту?
Будет ли кто -то в бури жизни моря
Увидим ли мы пирс и жизненную цель?
Кто -нибудь скажет обо мне и обо мне,
Что «этот человек не похож на всех»?
Что, наверное, не для ничего, наверное, наверняка
Дети того, кто висел на кресте?
Когда мы встретимся с жестокими людьми
И с нежной легкой душой с завернутой,
В их доме мы принесем мир Христа,
Это хороший фрукт о себе.
Когда на плохом, злом, плохом словом
Давайте ответим без вреда и жалобы,
За злого человека мы будем платить любовь
И простит их боль глубоких ран,
Тогда скажи, наверное, мой друг, о тебе,
Этот "этот человек Божий и праздники",
Это "с ее Богом", что "с ней силой небес",
Можем ли мы, друзья, пол?
Можем ли мы, когда мы не знаем о нас,
Кто мы и откуда мы пришли,
Живи так, чтобы все еще узнавать
И из -за нас они могли найти новую жизнь.
Можем ли мы, преодолев неудачи,
Оставаться твердым в сердцах,
И не исчерпывать тоска и плакать,
Но из шипов, которые лежали по пути?
Сможем ли мы сделать песню,
Сломает жизнь, оберните искренность мечты,
Не будет потушить тепло и нежность в сердцах,
Великая сила радостных надежд?
Мы можем быть в жизни в трудный момент
Чтобы забыть свою тоску, свою собственную боль?
Сами по себе свет праведный и правдивый
Укажите других в темноте глухих?
Могут ли люди, которые уходят с нами, смогут
Нам спешить, как на солнце?
Будут ли они превратить благодарность словами
Для их помощи они встают?
Знаем ли мы, иду так небрежно
И забывая об этом не раз,
Что люди хотят что -то еще в нас,
Что люди внимательно смотрят на нас?
Что нас могут назвать такими
Но у нас мало.
Иногда мы, возможно, злы и даже мстительны,
И иногда в наших сердцах у нас зима.
Мы не замечаем искренности
И наш свет скрыт от них,
И они имеют право обвинять,
Что мы не живем, как живем.
Когда они оскорбляют нас - мы не прощаем,
Когда неудача - мы жалуемся на жизнь.
Как мы уходим в мире, мы уезжаем,
Что люди могут хорошо о нас сказать?
Думай сегодня, друг, брат,
Сможем ли мы так много идти,
Чтобы все мы могли сказать:
«Смотри, это сыновья Христа».
Если это так - мы дети одного
О котором мы проповедуем в это время,
Тогда благословение щедрого Бога
Он полон струи для нас.
Кто -нибудь скажет это с уважением:
«Смотри, это святой человек,
Который несет мир в душе ».
Кто -нибудь скажет, глядя в глаза,
Какой в нас свет света?
Кто -нибудь будет в глухой темноте ночи
Увидит свет, который горит в душе?
Кто -то доверяет их боль или горе,
Чувствуете в нашем сердце доброту?
Будет ли кто -то в бури жизни моря
Увидим ли мы пирс и жизненную цель?
Кто -нибудь скажет обо мне и обо мне,
Что «этот человек не похож на всех»?
Что, наверное, не для ничего, наверное, наверняка
Дети того, кто висел на кресте?
Когда мы встретимся с жестокими людьми
И с нежной легкой душой с завернутой,
В их доме мы принесем мир Христа,
Это хороший фрукт о себе.
Когда на плохом, злом, плохом словом
Давайте ответим без вреда и жалобы,
За злого человека мы будем платить любовь
И простит их боль глубоких ран,
Тогда скажи, наверное, мой друг, о тебе,
Этот "этот человек Божий и праздники",
Это "с ее Богом", что "с ней силой небес",
Можем ли мы, друзья, пол?
Можем ли мы, когда мы не знаем о нас,
Кто мы и откуда мы пришли,
Живи так, чтобы все еще узнавать
И из -за нас они могли найти новую жизнь.
Можем ли мы, преодолев неудачи,
Оставаться твердым в сердцах,
И не исчерпывать тоска и плакать,
Но из шипов, которые лежали по пути?
Сможем ли мы сделать песню,
Сломает жизнь, оберните искренность мечты,
Не будет потушить тепло и нежность в сердцах,
Великая сила радостных надежд?
Мы можем быть в жизни в трудный момент
Чтобы забыть свою тоску, свою собственную боль?
Сами по себе свет праведный и правдивый
Укажите других в темноте глухих?
Могут ли люди, которые уходят с нами, смогут
Нам спешить, как на солнце?
Будут ли они превратить благодарность словами
Для их помощи они встают?
Знаем ли мы, иду так небрежно
И забывая об этом не раз,
Что люди хотят что -то еще в нас,
Что люди внимательно смотрят на нас?
Что нас могут назвать такими
Но у нас мало.
Иногда мы, возможно, злы и даже мстительны,
И иногда в наших сердцах у нас зима.
Мы не замечаем искренности
И наш свет скрыт от них,
И они имеют право обвинять,
Что мы не живем, как живем.
Когда они оскорбляют нас - мы не прощаем,
Когда неудача - мы жалуемся на жизнь.
Как мы уходим в мире, мы уезжаем,
Что люди могут хорошо о нас сказать?
Думай сегодня, друг, брат,
Сможем ли мы так много идти,
Чтобы все мы могли сказать:
«Смотри, это сыновья Христа».
Если это так - мы дети одного
О котором мы проповедуем в это время,
Тогда благословение щедрого Бога
Он полон струи для нас.
Другие песни исполнителя: