Тартак Народна Пісня - Туман Яром
текст песни
49
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Тартак Народна Пісня - Туман Яром - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Падаю, падаю, з неба на землю падаю.
І, падаючи, все хороше, що було між нами, згадую.
Все те минуло, ось прийшла зима –
І я лишився один, і ти лишилась сама.
Ми добре бачимо те, чого насправді немає,
А те, що є, ні ти, ні я чомусь не помічаємо.
Все те, що було добрим, раптом стало поганим –
Життя покрилось туманом...
Ой туман яром, пшениченька ланом, в долині овес...
Моїм словам ти більше не маєш віри,
Для мене твої сині озера перетворилися на чорні діри.
Кохання, бажання – слова із пісні.
Хоч ми співали разом, та пісні були різні.
І я літав разом із вітром у часи розлуки,
А ти тримала, ти в’язала руки.
Мої суниці – твоя калина.
Для мене – гори, тобі – долина...
В долині овес...
Та не по правді ж, молодий козаче, зо мною живеш.
Ну от і все – ми розбігаємося в різні кінці одного світу.
Ніхто не знає, що робити – плакати, або радіти. Як діти.
Дурниці! Яка різниця? Тепер це все не має значення!
Ми навіть не сказали одне одному "прощай",
Ми не сказали "до побачення"!
Ти залишилася одна, а я пішов за другою –
Мені добре з нею, їй добре зі мною...
Зо мною живеш...
А як прийде вечір, щей тьомная ж ночка до другої йдеш.
До другої йдеш...
А до мене стиха, стиха потихеньку голос подаєш.
Голос подаєш...
Обсади ж ти, мила, моя чорнобрива, черешнею двір.
Черешнею двір...
Щоб вітер не заходив, ой щоб не заносив голосочок твій.
Голосочок твій...
А я вже садила, часто й поливала, не приймається.
Не приймається...
А уже ж наше вірне женихання все й минається.
І, падаючи, все хороше, що було між нами, згадую.
Все те минуло, ось прийшла зима –
І я лишився один, і ти лишилась сама.
Ми добре бачимо те, чого насправді немає,
А те, що є, ні ти, ні я чомусь не помічаємо.
Все те, що було добрим, раптом стало поганим –
Життя покрилось туманом...
Ой туман яром, пшениченька ланом, в долині овес...
Моїм словам ти більше не маєш віри,
Для мене твої сині озера перетворилися на чорні діри.
Кохання, бажання – слова із пісні.
Хоч ми співали разом, та пісні були різні.
І я літав разом із вітром у часи розлуки,
А ти тримала, ти в’язала руки.
Мої суниці – твоя калина.
Для мене – гори, тобі – долина...
В долині овес...
Та не по правді ж, молодий козаче, зо мною живеш.
Ну от і все – ми розбігаємося в різні кінці одного світу.
Ніхто не знає, що робити – плакати, або радіти. Як діти.
Дурниці! Яка різниця? Тепер це все не має значення!
Ми навіть не сказали одне одному "прощай",
Ми не сказали "до побачення"!
Ти залишилася одна, а я пішов за другою –
Мені добре з нею, їй добре зі мною...
Зо мною живеш...
А як прийде вечір, щей тьомная ж ночка до другої йдеш.
До другої йдеш...
А до мене стиха, стиха потихеньку голос подаєш.
Голос подаєш...
Обсади ж ти, мила, моя чорнобрива, черешнею двір.
Черешнею двір...
Щоб вітер не заходив, ой щоб не заносив голосочок твій.
Голосочок твій...
А я вже садила, часто й поливала, не приймається.
Не приймається...
А уже ж наше вірне женихання все й минається.
Я падаю, падаю, с неба до земли падение.
И, падая, все хорошее, что было между нами, я помню.
Все, что прошло, пришла зима -
И я остался один, и ты остался один.
Мы хорошо видим, что не на самом деле,
И что есть, ни вы, ни по какой -то причине.
Все, что было хорошо, внезапно стало плохим -
Жизнь покрыта туманом ...
О, туман, овраг, пшеница с оленем, в долине овса ...
Мои слова, у тебя больше нет веры,
Для меня ваши голубые озера превратились в черные дыры.
Любовь, желание - слова из песни.
Хотя мы пели вместе, песни были разными.
И я полетел вместе с ветром во времена разделения,
И ты держал, ты вязал руки.
Моя клубника - твоя виберна.
Для меня - горы, ты долина ...
В долине овес ...
Но, по правде говоря, молодой казак, ты живешь со мной.
Ну, это все - мы бежим на разных концах одного мира.
Никто не знает, что делать - плачь или радуйтесь. Как дети.
Ночь! В чем разница? Теперь это не имеет значения!
Мы даже не сказали друг другу «до свидания»,
Мы не попрощались!
Ты остался один, а я пошел за другим -
Я в порядке с ней, она хорошо со мной ...
Со мной ты живешь ...
И когда наступит вечер, вы все равно идете ко второй ночи.
Вы идете ко второму ...
И для меня стих, стих медленно вы даете.
Голос дает ...
Подкрадывается, дорогая, моя ежевика, вишневый двор.
Вишневый двор ...
Так что ветер не приходит, о, не для того, чтобы принести ваш голос.
Твой голос ...
И я уже посадил, часто поливал, не принимал.
Не принял ...
И уже наш верный жених повсюду.
И, падая, все хорошее, что было между нами, я помню.
Все, что прошло, пришла зима -
И я остался один, и ты остался один.
Мы хорошо видим, что не на самом деле,
И что есть, ни вы, ни по какой -то причине.
Все, что было хорошо, внезапно стало плохим -
Жизнь покрыта туманом ...
О, туман, овраг, пшеница с оленем, в долине овса ...
Мои слова, у тебя больше нет веры,
Для меня ваши голубые озера превратились в черные дыры.
Любовь, желание - слова из песни.
Хотя мы пели вместе, песни были разными.
И я полетел вместе с ветром во времена разделения,
И ты держал, ты вязал руки.
Моя клубника - твоя виберна.
Для меня - горы, ты долина ...
В долине овес ...
Но, по правде говоря, молодой казак, ты живешь со мной.
Ну, это все - мы бежим на разных концах одного мира.
Никто не знает, что делать - плачь или радуйтесь. Как дети.
Ночь! В чем разница? Теперь это не имеет значения!
Мы даже не сказали друг другу «до свидания»,
Мы не попрощались!
Ты остался один, а я пошел за другим -
Я в порядке с ней, она хорошо со мной ...
Со мной ты живешь ...
И когда наступит вечер, вы все равно идете ко второй ночи.
Вы идете ко второму ...
И для меня стих, стих медленно вы даете.
Голос дает ...
Подкрадывается, дорогая, моя ежевика, вишневый двор.
Вишневый двор ...
Так что ветер не приходит, о, не для того, чтобы принести ваш голос.
Твой голос ...
И я уже посадил, часто поливал, не принимал.
Не принял ...
И уже наш верный жених повсюду.