Берег Бонанзи - Пападос
текст песни
41
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Берег Бонанзи - Пападос - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Еееее броо я всё перевёл ;D
Коли депресія приходить білими рядками,
Свої руки закидає чорними котами,
Кличе в дальную дорогу, поки не зомліла
Крутить філософські роги, діло моє, діло.
Розійшлися дві зорі - дві сестри рудого сонця,
Я бачив це давно в малесеньке віконце,
Я був тоді багатий, мав сніданок кожен день,
Я прокидався ранком і співав собі пісень.
Попадос! Попадос! Попадос! Попадос!
Та на вулиці багато зелених голосів,
Я їх хотів перекричати та мало не зомлів,
Повертаюся до дому, мажу п'яти салом,
Мабуть знову весна поперек горла стала.
Ходжу собі по хаті божевільними кругами,
То вправо, то наліво дистрофічними ногами.
Водії та пішоходи, я - дитина вітру,
В кишені лежить кольт 45-того калібру.
Попадос! Попадос! Попадос! Попадос!
Ще як ішли на Захід військ наші незлічені полки,
Кожен думав, що тримає генеральні форми ці.
Що далі з дому, то пилюкою покрився їхній слід,
Все задля того, щоб зірвати дикий віртуальний плід.
Трапилось так, що разом з іншими пішов на фронт і я,
Серед натовпу з'являлась також голова моя,
Бо то свідомо поділив весь цей світ НАТО на табори,
Щоб дальший розвиток сюжету був за правилами гри.
Тільки те, чого не маєш втрачаєш на завжди!
На війні, на війні комусь хочеться блювати,
Бракує ніг жіночих, цигарок, биків та вати,
Кидаєшся з багнетом, як дурний, у саме кодло,
Чи вставлять в спину ніж, чи, може, переріжуть горло?
На маленькі на квадрати порізано все небо,
Я би взяв його собі та тільки іншим також треба,
І дивлюся я на небо в телескоп знову і знов,
І бачу як в шматочок кожен схована любов.
Попадос! Попадос! Попадос! Попадос!
Коли депресія приходить білими рядками,
Свої руки закидає чорними котами,
Кличе в дальную дорогу, поки не зомліла
Крутить філософські роги, діло моє, діло.
Розійшлися дві зорі - дві сестри рудого сонця,
Я бачив це давно в малесеньке віконце,
Я був тоді багатий, мав сніданок кожен день,
Я прокидався ранком і співав собі пісень.
Попадос! Попадос! Попадос! Попадос!
Та на вулиці багато зелених голосів,
Я їх хотів перекричати та мало не зомлів,
Повертаюся до дому, мажу п'яти салом,
Мабуть знову весна поперек горла стала.
Ходжу собі по хаті божевільними кругами,
То вправо, то наліво дистрофічними ногами.
Водії та пішоходи, я - дитина вітру,
В кишені лежить кольт 45-того калібру.
Попадос! Попадос! Попадос! Попадос!
Ще як ішли на Захід військ наші незлічені полки,
Кожен думав, що тримає генеральні форми ці.
Що далі з дому, то пилюкою покрився їхній слід,
Все задля того, щоб зірвати дикий віртуальний плід.
Трапилось так, що разом з іншими пішов на фронт і я,
Серед натовпу з'являлась також голова моя,
Бо то свідомо поділив весь цей світ НАТО на табори,
Щоб дальший розвиток сюжету був за правилами гри.
Тільки те, чого не маєш втрачаєш на завжди!
На війні, на війні комусь хочеться блювати,
Бракує ніг жіночих, цигарок, биків та вати,
Кидаєшся з багнетом, як дурний, у саме кодло,
Чи вставлять в спину ніж, чи, може, переріжуть горло?
На маленькі на квадрати порізано все небо,
Я би взяв його собі та тільки іншим також треба,
І дивлюся я на небо в телескоп знову і знов,
І бачу як в шматочок кожен схована любов.
Попадос! Попадос! Попадос! Попадос!
Eeee Bio я все повернулся; D
Когда депрессия поступает в белых линиях,
Его руки бросают черных кошек,
Звонит на долгий путь, пока она не встала
Философские рога, моя работа, работа.
Две звезды расходились - две сестры красного солнца,
Я давно видел это в крошечном окне,
Я был богат тогда, завтракал каждый день,
Я проснулся утром и пел песни.
Пададо! Пададо! Пададо! Пададо!
И на улице много зеленых голосов,
Я хотел кричать их и почти много,
Я возвращаюсь домой, размахиваю пять бекона,
Видимо, весеннее горло стало.
Я хожу по дому с сумасшедшими кругами,
Справа, затем слева с дистрофическими ногами.
Водители и пешеходы, я ребенок ветра,
Карман лежит жеребцом 45 -го калибра.
Пададо! Пададо! Пададо! Пададо!
Даже когда наши бесчисленные полки пошли на запад,
Все думали, что они держат общие формы.
Что еще от дома, пыль покрыла их след,
Все ради разрыва диких виртуальных фруктов.
Случилось так, что вместе с другими пошли на фронт, а я,
Моя голова появилась среди толпы, моя голова появилась,
Потому что он сознательно разделил весь мир НАТО на лагеря,
Сделать дальнейшее развитие сюжета в соответствии с правилами игры.
Только то, что вам не нужно терять всегда!
На войне, на войне, кто -то хочет рвать,
Отсутствует ноги женщин, сигарет, быков и вата,
Ты бросаешь с штыком, как глупо, в самой складе,
Будут ли они вставлены в спину, или, может быть, они втирают вам горло?
На малышах на квадратах режут все небо,
Я бы взял это к себе, и только другие тоже нуждаются,
И я снова и снова смотрю на небо в телескопе,
И я вижу в кусочке каждую скрытую любовь.
Пададо! Пададо! Пададо! Пададо!
Когда депрессия поступает в белых линиях,
Его руки бросают черных кошек,
Звонит на долгий путь, пока она не встала
Философские рога, моя работа, работа.
Две звезды расходились - две сестры красного солнца,
Я давно видел это в крошечном окне,
Я был богат тогда, завтракал каждый день,
Я проснулся утром и пел песни.
Пададо! Пададо! Пададо! Пададо!
И на улице много зеленых голосов,
Я хотел кричать их и почти много,
Я возвращаюсь домой, размахиваю пять бекона,
Видимо, весеннее горло стало.
Я хожу по дому с сумасшедшими кругами,
Справа, затем слева с дистрофическими ногами.
Водители и пешеходы, я ребенок ветра,
Карман лежит жеребцом 45 -го калибра.
Пададо! Пададо! Пададо! Пададо!
Даже когда наши бесчисленные полки пошли на запад,
Все думали, что они держат общие формы.
Что еще от дома, пыль покрыла их след,
Все ради разрыва диких виртуальных фруктов.
Случилось так, что вместе с другими пошли на фронт, а я,
Моя голова появилась среди толпы, моя голова появилась,
Потому что он сознательно разделил весь мир НАТО на лагеря,
Сделать дальнейшее развитие сюжета в соответствии с правилами игры.
Только то, что вам не нужно терять всегда!
На войне, на войне, кто -то хочет рвать,
Отсутствует ноги женщин, сигарет, быков и вата,
Ты бросаешь с штыком, как глупо, в самой складе,
Будут ли они вставлены в спину, или, может быть, они втирают вам горло?
На малышах на квадратах режут все небо,
Я бы взял это к себе, и только другие тоже нуждаются,
И я снова и снова смотрю на небо в телескопе,
И я вижу в кусочке каждую скрытую любовь.
Пададо! Пададо! Пададо! Пададо!