Василь Кирилич - Сорок калік з калікою. Гусла
текст песни
11
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Василь Кирилич - Сорок калік з калікою. Гусла - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Ой, з пустелі із Єфимової,
із монастиря з Боголюбова.
Ой, там сорок калік збиралися
йти до святого Єрусалима.
Стали думати думу тяжкую:
вибирали собі отамана.
Отамана Касян Михайловича,
Підотамана – брата меншого.
Ой, отаман Касян Михайлович
Виголошує усім заповідь:
- Йти нам, браття, в дорогу дальнюю,
аж до самого Єрусалима.
Там святій святині молитися,
та до Гробу там приклонитися,
у Йордан-ріці іскупатися,
у нетлінну ризу втиратися.
Тому треба нам скласти заповідь:
«Хто вкраде з нас щось, або збреше хто,
чи хто пуститься із жінками в блуд, –
того в полі в землю вкопаємо».
Й вирушали в Єрусалим вони,
вже неділеньку ішли цілую,
зблизились каліки до города,
та й до стольного града Києва.
Стрінувся їм сам князь Володимир,
що на звірину й птицю полював.
А каліки князю вклонилися,
і просили святую милостиню.
Відповів же їм князь-Володимир:
- Гей-єси ви, каліки-молодці!
Та ідіть ви у стольний Київ-град,
Там княгиня вам їсти й пити дасть.
Молода княгиня Апраксія
калік кличе у світлі покої,
там столи дубові вгинаються,
та від вин міцних, та від страв смачних.
П'ють-їдять вони вже години дві,
а на третю та й піднімаються.
Богу моляться, за хліб дякують,
від Апраксії милостині ждуть.
А княгиня же та Апраксія,
наділила б їх сріблом-злотечком,
та не те у неї в голівоньці –
отамана зве в спальню теплую.
Відповів Касян Михайлович:
- Ой, княгинечко, ти Апраксіє!
Як не була б ти нам за матінку,
то назвав би тебе гулящою.
Та й у нас є велика заповідь:
«Хто вкраде з нас щось, або збреше хто,
чи хто пуститься із жінками в блуд, –
того в полі в землю вкопаємо».
А княгиня на нього лютилася
й захотіла йому зробити зло,
брала чашу зі срібла-золота,
що із неї сам князь мед-вина п'є.
Пхає чашу в торбу Касянову,
не помітив того Михайлович.
І пішли каліки із двору геть,
йдуть, не озираються, з Києва.
Стала люта і зла Апраксія,
зве вона Альошу Поповича,
наказала, щоб він догнав калік,
і назад забрав чашу срібную.
Взяв Альоша коня вороного,
догнав в полі він калік-молодців.
- Чому вкрали ви чашу срібную,
що із неї п'є сам Володимир.
Ті слова їм були немилими,
І Альоша Попович битим був.
Княгиня Добрині Микитичу,
каже гнатися за каліками.
Догнав в полі він калік-молодців:
- Гей-єси, отаман Михайлович!
Хтось украв в князя чашу срібную –
чи нема з-поміж вас лукавого?
Отаман же Касян Михайлович
став з каліками одним колом враз,
і звелів Касян обшукати всіх -
знайшли чашу в його торбиночці.
Віддали вони чашу Добрині,
повіз Микитич її в Київ-град.
А каліки сповнили заповідь,
та й пішли у святий Єрусалим.
Дав Добриня чашу Апраксії
і злягла вона, занедужала.
А каліки вже за три місяці,
у святій Святині молилися.
Та до Гробу там приклонилися,
у Йордан-ріці іскупалися,
у нетлінну ризу втиралися,
назад в землю Руську верталися.
Знов полями йшли аж три місяці,
і явилось їм диво дивнеє:
отаман їх Касян Михайлович
кличе молодців гучним голосом.
У землі він по плечі вкопаний,
та живий є Касян Михайлович,
Господь праведника свого вберіг –
простояв він в землі шість місяців.
А каліки не забарилися,
відкопали Касян Михайловича.
І пішли усі в стольний Київ-град,
до ласкавого Володимира.
- Гей-єси, ласкав князю київський!
Чи здорова твоя Апраксія?
- Захворіла вона, знедужала,
вже шість місяців лежить в гноїщі.
Отаман Касян не погребував,
пішов з князем в спальню Апраксії.
Там княгиня просила прощення
за діла всі свої марнотнії.
Підійшов тут Касян Михайлович,
вдихнув Дух Святий у Апраксію,
і зцілив від недуги-напасті,
і пройшло враз у неї гноїще.
Виходив до калік він в проміннях,
і пішли всі в дорог
із монастиря з Боголюбова.
Ой, там сорок калік збиралися
йти до святого Єрусалима.
Стали думати думу тяжкую:
вибирали собі отамана.
Отамана Касян Михайловича,
Підотамана – брата меншого.
Ой, отаман Касян Михайлович
Виголошує усім заповідь:
- Йти нам, браття, в дорогу дальнюю,
аж до самого Єрусалима.
Там святій святині молитися,
та до Гробу там приклонитися,
у Йордан-ріці іскупатися,
у нетлінну ризу втиратися.
Тому треба нам скласти заповідь:
«Хто вкраде з нас щось, або збреше хто,
чи хто пуститься із жінками в блуд, –
того в полі в землю вкопаємо».
Й вирушали в Єрусалим вони,
вже неділеньку ішли цілую,
зблизились каліки до города,
та й до стольного града Києва.
Стрінувся їм сам князь Володимир,
що на звірину й птицю полював.
А каліки князю вклонилися,
і просили святую милостиню.
Відповів же їм князь-Володимир:
- Гей-єси ви, каліки-молодці!
Та ідіть ви у стольний Київ-град,
Там княгиня вам їсти й пити дасть.
Молода княгиня Апраксія
калік кличе у світлі покої,
там столи дубові вгинаються,
та від вин міцних, та від страв смачних.
П'ють-їдять вони вже години дві,
а на третю та й піднімаються.
Богу моляться, за хліб дякують,
від Апраксії милостині ждуть.
А княгиня же та Апраксія,
наділила б їх сріблом-злотечком,
та не те у неї в голівоньці –
отамана зве в спальню теплую.
Відповів Касян Михайлович:
- Ой, княгинечко, ти Апраксіє!
Як не була б ти нам за матінку,
то назвав би тебе гулящою.
Та й у нас є велика заповідь:
«Хто вкраде з нас щось, або збреше хто,
чи хто пуститься із жінками в блуд, –
того в полі в землю вкопаємо».
А княгиня на нього лютилася
й захотіла йому зробити зло,
брала чашу зі срібла-золота,
що із неї сам князь мед-вина п'є.
Пхає чашу в торбу Касянову,
не помітив того Михайлович.
І пішли каліки із двору геть,
йдуть, не озираються, з Києва.
Стала люта і зла Апраксія,
зве вона Альошу Поповича,
наказала, щоб він догнав калік,
і назад забрав чашу срібную.
Взяв Альоша коня вороного,
догнав в полі він калік-молодців.
- Чому вкрали ви чашу срібную,
що із неї п'є сам Володимир.
Ті слова їм були немилими,
І Альоша Попович битим був.
Княгиня Добрині Микитичу,
каже гнатися за каліками.
Догнав в полі він калік-молодців:
- Гей-єси, отаман Михайлович!
Хтось украв в князя чашу срібную –
чи нема з-поміж вас лукавого?
Отаман же Касян Михайлович
став з каліками одним колом враз,
і звелів Касян обшукати всіх -
знайшли чашу в його торбиночці.
Віддали вони чашу Добрині,
повіз Микитич її в Київ-град.
А каліки сповнили заповідь,
та й пішли у святий Єрусалим.
Дав Добриня чашу Апраксії
і злягла вона, занедужала.
А каліки вже за три місяці,
у святій Святині молилися.
Та до Гробу там приклонилися,
у Йордан-ріці іскупалися,
у нетлінну ризу втиралися,
назад в землю Руську верталися.
Знов полями йшли аж три місяці,
і явилось їм диво дивнеє:
отаман їх Касян Михайлович
кличе молодців гучним голосом.
У землі він по плечі вкопаний,
та живий є Касян Михайлович,
Господь праведника свого вберіг –
простояв він в землі шість місяців.
А каліки не забарилися,
відкопали Касян Михайловича.
І пішли усі в стольний Київ-град,
до ласкавого Володимира.
- Гей-єси, ласкав князю київський!
Чи здорова твоя Апраксія?
- Захворіла вона, знедужала,
вже шість місяців лежить в гноїщі.
Отаман Касян не погребував,
пішов з князем в спальню Апраксії.
Там княгиня просила прощення
за діла всі свої марнотнії.
Підійшов тут Касян Михайлович,
вдихнув Дух Святий у Апраксію,
і зцілив від недуги-напасті,
і пройшло враз у неї гноїще.
Виходив до калік він в проміннях,
і пішли всі в дорог
О, из пустыни из Эфимовы,
Из монастыря из Богольюбова.
О, там сорок кареток
Пойдите в Святой Иерусалим.
Начал думать о вдумчивой мысли:
Они выбрали вождь.
Отамана Касиан Михайлович,
Подамана - меньший брат.
О, Отаман Касиан Михайлович
Предоставляет всю заповедь:
- пойти к нам, братья, на дороге, я
До самого Иерусалима.
Есть святыня, молится,
и в могилу, чтобы поклоняться,
В Иордан-Арике существовать,
В неуважаемом дерьме.
Поэтому нам нужно сделать заповедь:
«Кто что -то украдет у нас или украрит, кто, кто,
Или кто -нибудь уходит с женщинами в блуд, -
Мы копаем это в поле ».
И отправились в Иерусалим они,
Уже воскресенье прошло целое,
Клама города ближе,
И в столицу Киев.
Сам принц Владимир поразил их,
что он охотился на зверя и птицы.
И калеки принца поклонились,
И они попросили святых милостыни.
Принц-Владимир ответил на них:
-Гей-эссет, ты, брюк!
И пойти в столицу Киева,
Там принцесса будет есть и выпить тебя.
Молодая принцесса апраксия
Калик звонит в свете комнат,
там столы дубовый изгиб,
Но из сильных и вкусных блюд.
У них есть два часа на два,
И третий и они поднимаются.
Боже молитесь, слава хлебу,
Из апраксии милостыни они ждут.
И принцесса и апраксия,
даст им серебряный пакет,
Но не в голове -
Вождь называется в спальне.
Касиан Михайлович ответил:
- О, Knyaginechko, вы апракс!
Если бы ты не был для нас матерью,
Так что я бы назвал вас целью.
И у нас есть отличная заповедь:
«Кто что -то украдет у нас или украрит, кто, кто,
Или кто -нибудь уходит с женщинами в блуд, -
Мы копаем это в поле ».
И принцесса бушевала на нем
и хотел, чтобы он сделал зло,
взял миску с серебряным золотым,
Что от нее, принц напитков медового вита.
Толкает миску в сумку Касианов,
Михайлович этого не заметил.
И ушел из во двор
Они уходят, не смотрят из Киева.
Стал ожесточенной и злой апраксией,
Она Алиоша Попович,
приказал ему догнать искалеченного,
И вернулся серебро.
Взял лошадь Алиоши Ворон,
Он догнал в поле, он искалелся.
«Почему ты украл чашку серебра,
То, что сам Владимир пьет у нее.
Эти слова для них были огромными,
И Алиоша Попович был избит.
Принцесса Добрина Микитич,
Он говорит, чтобы преследовать калека.
Он попал в поле, он искалелся и молодежь:
- Гей-Эз, Отаман Михайлович!
Кто -то украл в принцу чашка серебра -
Разве нет злого?
Атаман Касиан Михайлович
Стал с карырями один круг одновременно,
и приказал Касиан обжать всех -
Они нашли миску в его сумке.
Они отказались от чашки Добрин,
Он отвез ее в Киев-Град.
И калеки заполнили заповедь,
И они пошли в Святой Иерусалим.
Дал апраксию Кубок Добрин
И она заболела, заболела.
И калеблят через три месяца,
В святыне молились.
И в могилу поклонилась,
В Иордан-Арике существовала,
В понятном дерьме, потерпевшего,
Вернувшись в землю русских вернулся.
Снова поля уходили в течение трех месяцев,
И это казалось им чудом странного:
Атаман, их Касиан Михайлович
Он громкий голос называет парней.
В земле он вырыл на плечо,
и живой - Касиан Михайлович,
Господь Его праведного особняка -
Он стоял в земле в течение шести месяцев.
И калека не были медленными,
Касиан Михайлович был вырыт.
И все пошли в столицу Киев-Град,
к нежному Владимиру.
- Гей-Эсси, любезно пострадал от принца Киева!
Ваша апраксия здорова?
- она заболела, упала,
В течение шести месяцев это было в навозе.
Отаман Касиан не обгорел,
Он пошел с принцем в спальне апраксии.
Там принцесса спросила прощение
Для работ все их отходы.
Кэсиан Михайлович подошел здесь,
Святой вдыхал в апраксии,
и исцелился из-за болезни, вставка,
И это пошло в ее гной.
Пошел на калекуй в лучах,
и пошел все на дорогу
Из монастыря из Богольюбова.
О, там сорок кареток
Пойдите в Святой Иерусалим.
Начал думать о вдумчивой мысли:
Они выбрали вождь.
Отамана Касиан Михайлович,
Подамана - меньший брат.
О, Отаман Касиан Михайлович
Предоставляет всю заповедь:
- пойти к нам, братья, на дороге, я
До самого Иерусалима.
Есть святыня, молится,
и в могилу, чтобы поклоняться,
В Иордан-Арике существовать,
В неуважаемом дерьме.
Поэтому нам нужно сделать заповедь:
«Кто что -то украдет у нас или украрит, кто, кто,
Или кто -нибудь уходит с женщинами в блуд, -
Мы копаем это в поле ».
И отправились в Иерусалим они,
Уже воскресенье прошло целое,
Клама города ближе,
И в столицу Киев.
Сам принц Владимир поразил их,
что он охотился на зверя и птицы.
И калеки принца поклонились,
И они попросили святых милостыни.
Принц-Владимир ответил на них:
-Гей-эссет, ты, брюк!
И пойти в столицу Киева,
Там принцесса будет есть и выпить тебя.
Молодая принцесса апраксия
Калик звонит в свете комнат,
там столы дубовый изгиб,
Но из сильных и вкусных блюд.
У них есть два часа на два,
И третий и они поднимаются.
Боже молитесь, слава хлебу,
Из апраксии милостыни они ждут.
И принцесса и апраксия,
даст им серебряный пакет,
Но не в голове -
Вождь называется в спальне.
Касиан Михайлович ответил:
- О, Knyaginechko, вы апракс!
Если бы ты не был для нас матерью,
Так что я бы назвал вас целью.
И у нас есть отличная заповедь:
«Кто что -то украдет у нас или украрит, кто, кто,
Или кто -нибудь уходит с женщинами в блуд, -
Мы копаем это в поле ».
И принцесса бушевала на нем
и хотел, чтобы он сделал зло,
взял миску с серебряным золотым,
Что от нее, принц напитков медового вита.
Толкает миску в сумку Касианов,
Михайлович этого не заметил.
И ушел из во двор
Они уходят, не смотрят из Киева.
Стал ожесточенной и злой апраксией,
Она Алиоша Попович,
приказал ему догнать искалеченного,
И вернулся серебро.
Взял лошадь Алиоши Ворон,
Он догнал в поле, он искалелся.
«Почему ты украл чашку серебра,
То, что сам Владимир пьет у нее.
Эти слова для них были огромными,
И Алиоша Попович был избит.
Принцесса Добрина Микитич,
Он говорит, чтобы преследовать калека.
Он попал в поле, он искалелся и молодежь:
- Гей-Эз, Отаман Михайлович!
Кто -то украл в принцу чашка серебра -
Разве нет злого?
Атаман Касиан Михайлович
Стал с карырями один круг одновременно,
и приказал Касиан обжать всех -
Они нашли миску в его сумке.
Они отказались от чашки Добрин,
Он отвез ее в Киев-Град.
И калеки заполнили заповедь,
И они пошли в Святой Иерусалим.
Дал апраксию Кубок Добрин
И она заболела, заболела.
И калеблят через три месяца,
В святыне молились.
И в могилу поклонилась,
В Иордан-Арике существовала,
В понятном дерьме, потерпевшего,
Вернувшись в землю русских вернулся.
Снова поля уходили в течение трех месяцев,
И это казалось им чудом странного:
Атаман, их Касиан Михайлович
Он громкий голос называет парней.
В земле он вырыл на плечо,
и живой - Касиан Михайлович,
Господь Его праведного особняка -
Он стоял в земле в течение шести месяцев.
И калека не были медленными,
Касиан Михайлович был вырыт.
И все пошли в столицу Киев-Град,
к нежному Владимиру.
- Гей-Эсси, любезно пострадал от принца Киева!
Ваша апраксия здорова?
- она заболела, упала,
В течение шести месяцев это было в навозе.
Отаман Касиан не обгорел,
Он пошел с принцем в спальне апраксии.
Там принцесса спросила прощение
Для работ все их отходы.
Кэсиан Михайлович подошел здесь,
Святой вдыхал в апраксии,
и исцелился из-за болезни, вставка,
И это пошло в ее гной.
Пошел на калекуй в лучах,
и пошел все на дорогу
Другие песни исполнителя: