Вхид у зминному взутти - Сирко собака
текст песни

Сірка ти знаєш, куме мій, Сірка собаку мойого,
Пішов раз я на полювання з ним - у зимку це було,
Рушницю взяв з собой, та ще і пістолєт! Да!
І думав, що відмідь тодіся не врятує, нєт!
Пішов з Cірком на полювання, ага, я це казав,
Пішов раз я на відмідя, Сірка з собою взяв,
Сірко, собака мій, пішов зі мной на ведмедя,
А шо із того було - я розкажу погодя!
Сірко, собака мій, Сірко, собака мій, собака,
Сірко, собака мій, Сірко, собака мій, пес!

Запхав в рушницю в два стволи тугого жакана,
Ведмедя думав завалить чи може кабана,
З тваринами ціма у мене давняя война,
То ж думав справді я тоді, що ведмедю - хана.
І от прямую лісом та і бачу пагорба,
Там може, справді, спить ведмідь чи може то кабан,
Сірко за мной біжить, ти знаєш, куме, то мій пес,
Як я іду на ведмедя, беру його в лєс.
Сірко, собака мій, Сірко, собака мій, собака,
Сірко, собака мій, Сірко, собака мій, пес!

Якщо берлога із медведєм, де ж там голова?..
Ведмедя мудро вполювать - то не прості слова,
І бачу я із дірочки на пагорбі щось дмить,
То точно є берлога і там лежіть ведмідь.
Чи може то помилка є, оптіческий обман,
І то є не берлога і там сидить кабан,
Та мені страшно не було, рушницю ж я узяв,
Сірко, собака мій, мене із заду прикривав.
Сірко, собака мій, Сірко, собака мій, собака,
Сірко, собака мій, Сірко, собака мій, пес!

Якщо берлога поруч, то нема шляху назад,
Важливо знать, де голова, а де ведмедя зад.
Якщо нема шляху назад, то є "питання два",
І де в берлоги зад, а де, звиняюсь, голова?..
Пулять в ведмедя навмання - то виглядає тупо,
Важливо перш за все дізнатись, де голова, де дупа,
Є у берлоги горби два, один є трохи нищий,
Там мусить бути голова, а другий трохи вищий.
Того не розумію я й Сірко - то мій собака,
Де ж у берлоги голова, а де, звиняюсь, срака...
Сірко, собака мій, Сірко, собака мій, собака,
Сірко, собака мій, Сірко, собака мій, пес!

Забий собі у люльку трохи доброго табака,
Бо ми не палимо з Сірком, Сірко - то мій собака,
Налив сам собі одну, куме, бо в мене ще є,
А Сірко, собака мій, то він горілки не п'є.
Тож націлив я рушницю та влупав два жакана,
Туди, де голова, чи в ведмедя, чи в кабана,
Влупив та й затаївся, сам дихалку причаїв,
І з ведмедем покінчено, бо думаю, влучив.
І раптом ззаду щось важке мені на плечі - гець,
Чи то ведмідь, чи то кабан, все думаю - капець,
А сам і бачу, шо Сірко, і, шо Сірко, то чую я,
І розумію, шо Сірко та сру не переставая.
Сірко, собака мій, Сірко, собака мій, собака,
Сірко, собака мій, Сірко, собака мій, пес!
Сірко, собака мій, Сірко, собака мій, собака,
Сірко, собака мій, Сірко, собака мій, пес!