Віктор Морозов - Трубач
текст песни
13
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Віктор Морозов - Трубач - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
З отого дня суремного, як завалився ратуш,
усе навіки зважене і вписане в архів:
“Понесено у людности не так велику втрату:
погиб трубач, двох жовнірів, кількох робітників”.
Маленька апокаліпса на ринковому пляці:
з розпуки позіхнуло трагічне місто Львів,
мов гер таємний радник над аркушем реляції:
один трупач,
твох шофнірів,
кількох ропітникіф.
Зібрали вдовам на свічки, а матерям на ліки.
Дітей забрали в інтернат на вулицю Сиріт.
На поминках буяла чернь і мандрівні каліки
і гупав кусками о брук увесь калічий рід
(і кожен чесно їв, і пив, і плакав як умів:
погиб трубач, двох жовнірів, кількох робітників).
Поховані під вежею, вони ввійшли в комори,
де світло мре і твердне кров, де вже не чути з тьми,
як на майданах і в шинках реве житейське море.
Там інше світло — і воно біліє над кістьми.
Вони зійшли в підземну хлань, немовби в інше місто, —
Їх не любили на землі й забули серед хмар.
Ішов попереду трубач.
Він дув натхненно й чисто —
так ніби не трубу тримав, а вогняний ліхтар.
Коли ж посмертні очі в них зітліли, мов одежа,
Вони злягли на дно камінь — плече коло плеча,
Лиш не вгавав, як джерело, і виростав, як вежа,
Таємний і хрипкий сигнал — відозва трубача.
усе навіки зважене і вписане в архів:
“Понесено у людности не так велику втрату:
погиб трубач, двох жовнірів, кількох робітників”.
Маленька апокаліпса на ринковому пляці:
з розпуки позіхнуло трагічне місто Львів,
мов гер таємний радник над аркушем реляції:
один трупач,
твох шофнірів,
кількох ропітникіф.
Зібрали вдовам на свічки, а матерям на ліки.
Дітей забрали в інтернат на вулицю Сиріт.
На поминках буяла чернь і мандрівні каліки
і гупав кусками о брук увесь калічий рід
(і кожен чесно їв, і пив, і плакав як умів:
погиб трубач, двох жовнірів, кількох робітників).
Поховані під вежею, вони ввійшли в комори,
де світло мре і твердне кров, де вже не чути з тьми,
як на майданах і в шинках реве житейське море.
Там інше світло — і воно біліє над кістьми.
Вони зійшли в підземну хлань, немовби в інше місто, —
Їх не любили на землі й забули серед хмар.
Ішов попереду трубач.
Він дув натхненно й чисто —
так ніби не трубу тримав, а вогняний ліхтар.
Коли ж посмертні очі в них зітліли, мов одежа,
Вони злягли на дно камінь — плече коло плеча,
Лиш не вгавав, як джерело, і виростав, як вежа,
Таємний і хрипкий сигнал — відозва трубача.
С этого дня SureeMny, когда ратуша рухнула,
Все навсегда сбалансировано и вписано в архив:
«Народ не так много потерь:
Трубы, два жнеца, несколько рабочих ».
Маленький апокалипсис на рынке:
Трагический город Лвив зевал от сыра.
Как Ger Secret Advisor в листе реальности:
один трупс,
Ваши водители,
Несколько ропитов.
Они собрали вдов на свечах и матерях для лекарств.
Дети были доставлены в школу -интернат в сирот.
На ошибках были толпа и блуждающие калека
и ударить цыплят, брюс
(И все ели честно, пили, и плакали, как будто это мог:
Трубы, два жнеца, несколько работников).
Похоронены под башней, они вошли в кладовую,
где свет - MRE и затвердевающая кровь, где больше не слышат с темнотой,
Как на Майданах и в ветчине рев Жизни море.
Есть еще один свет - и он бежит над костями.
Они пошли в подземный хлеб, как будто в другой город, -
Их не любили на земле и забыли о облаках.
Впереди была труба.
Он преследовал вдохновленное и чисто -
Как будто он не держал трубку, а огненный фонарь.
Когда посмертные глаза в них были завернуты как одежда,
Они нахмурились на дне камня - плечо вокруг плеча,
Только не ругал, как источник и вырос, как башня,
Секретный и хриплый сигнал - это племя.
Все навсегда сбалансировано и вписано в архив:
«Народ не так много потерь:
Трубы, два жнеца, несколько рабочих ».
Маленький апокалипсис на рынке:
Трагический город Лвив зевал от сыра.
Как Ger Secret Advisor в листе реальности:
один трупс,
Ваши водители,
Несколько ропитов.
Они собрали вдов на свечах и матерях для лекарств.
Дети были доставлены в школу -интернат в сирот.
На ошибках были толпа и блуждающие калека
и ударить цыплят, брюс
(И все ели честно, пили, и плакали, как будто это мог:
Трубы, два жнеца, несколько работников).
Похоронены под башней, они вошли в кладовую,
где свет - MRE и затвердевающая кровь, где больше не слышат с темнотой,
Как на Майданах и в ветчине рев Жизни море.
Есть еще один свет - и он бежит над костями.
Они пошли в подземный хлеб, как будто в другой город, -
Их не любили на земле и забыли о облаках.
Впереди была труба.
Он преследовал вдохновленное и чисто -
Как будто он не держал трубку, а огненный фонарь.
Когда посмертные глаза в них были завернуты как одежда,
Они нахмурились на дне камня - плечо вокруг плеча,
Только не ругал, как источник и вырос, как башня,
Секретный и хриплый сигнал - это племя.
Другие песни исполнителя: