Cкупой - Світло у вікно
текст песни
19
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Cкупой - Світло у вікно - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Світло у вікно
Ти розірвала штори
Не зачинивши двері
Нас уже не двоє
Твоє вчорашнє так
Уже стало прахом
І в твоїх очах
Вже не помітно страху
Що я зникну вмить
І з кожним новим ранком
Тобі вже не щемить
Тобі це притаманно
А я забув з тобою
Що ще існує відчай
А я любив до болю
Всі твої протиріччя
Запамятай мій голос
Його вже не вернути
Ти розламала вірність
Без неї нам не бути
Я так боюсь ввідчути
Зміни в твоїх ласках
Не дай мені забути
Твоє лице у массах
По ту сторону будеш
У нас різні дороги
Та чомусь не даруєш променів свободи
Ти краплями на щоках крізь шкіру проникала
Я без тебе як тінь так бездарно зникаю
Нехай весь світ вимовляє твоє імя вітрами
Нехай земля здригнеться від обіймів обману
Океан хай омиє землю пустими словами
І навіть космос відчує що лиш біль мівж нами
Мені казали, що в мене немає голосу,
Темне минуле і труднощі з алкоголем,
і, як інколи пишуть газетні полоси,
змішую пиво з горілкою, риму – з болем.
Мені казали, що в моїх віршах брудно і холодно,
Біблійний туман і печаль вокзальна.
На це кажу: у моїх віршах вітри, як жіночі стогони:
Помірно-континентальні.
Мені все частіше плескали і подавали келихи,
Казали: вірш – це ріка, яка тече до небесної брами.
Але ж у цієї річки є всього два береги:
Один у пеклі, а інший – під моїми ногами.
Бо слава приходить, лягає під тебе і промина,
І книги твої на самокрутки колись порве.
А вірш – це вміння сказати оці найпростіші слова:
Я кохаю тебе, я кохаю тебе,
Ти розірвала штори
Не зачинивши двері
Нас уже не двоє
Твоє вчорашнє так
Уже стало прахом
І в твоїх очах
Вже не помітно страху
Що я зникну вмить
І з кожним новим ранком
Тобі вже не щемить
Тобі це притаманно
А я забув з тобою
Що ще існує відчай
А я любив до болю
Всі твої протиріччя
Запамятай мій голос
Його вже не вернути
Ти розламала вірність
Без неї нам не бути
Я так боюсь ввідчути
Зміни в твоїх ласках
Не дай мені забути
Твоє лице у массах
По ту сторону будеш
У нас різні дороги
Та чомусь не даруєш променів свободи
Ти краплями на щоках крізь шкіру проникала
Я без тебе як тінь так бездарно зникаю
Нехай весь світ вимовляє твоє імя вітрами
Нехай земля здригнеться від обіймів обману
Океан хай омиє землю пустими словами
І навіть космос відчує що лиш біль мівж нами
Мені казали, що в мене немає голосу,
Темне минуле і труднощі з алкоголем,
і, як інколи пишуть газетні полоси,
змішую пиво з горілкою, риму – з болем.
Мені казали, що в моїх віршах брудно і холодно,
Біблійний туман і печаль вокзальна.
На це кажу: у моїх віршах вітри, як жіночі стогони:
Помірно-континентальні.
Мені все частіше плескали і подавали келихи,
Казали: вірш – це ріка, яка тече до небесної брами.
Але ж у цієї річки є всього два береги:
Один у пеклі, а інший – під моїми ногами.
Бо слава приходить, лягає під тебе і промина,
І книги твої на самокрутки колись порве.
А вірш – це вміння сказати оці найпростіші слова:
Я кохаю тебе, я кохаю тебе,
Зажигать из окна
Вы сломали шторы
Не закрывая дверь
Мы больше не два
Ваш вчера
Это стало пылью
И в твоих глазах
Нет уже заметно страх
Что я исчезню
И с каждым новым утом
Ты больше не оберните
Это присуще вам
И я забыл с тобой
Что еще отчасти
И я любил боль
Все ваши противоречия
Помните мой голос
Он больше не возвращается
Вы сломали верность
Без этого мы не
Я так боюсь иметь в виду
Изменения в вашей лаской
Не позволяй мне забыть
Ваше лицо в массах
С другой стороны вы будете
У нас разные дороги
Но по какой -то причине вы не даете лучи свободы
Вы падаете на щеки через проникнувшуюся кожу
Я без тебя, как тень, так что без таланта
Пусть весь мир произносит ваше название ветра
Пусть земля сойдет от объятий обмана
Океан позволил ему мыть землю пустыми словами
И даже пространство чувствует, что только боль сбита с толку
Мне сказали, что у меня нет голоса,
Темное прошлое и трудности с алкоголем,
и, как иногда пишут полоски газеты,
Я смешиваю пиво с водкой, рифмой - с болью.
Мне сказали, что мои стихи грязные и холодные,
Библия туман и грусть.
Я говорю это: в моих стихах ветры, как женские стоны:
Умеренно континентальный.
Я все больше хлопал в ладоши и подавал очки,
Они сказали: стихотворение - это река, которая течет к небесным воротам.
Но у этой реки всего два берега:
Один в аду, а другой под моими ногами.
Для славы приходит, лежит под вами и проходит,
И ваши книги когда -либо сломают книги.
И стихотворение - это способность сказать эти простые слова:
Я люблю тебя Я люблю тебя,
Вы сломали шторы
Не закрывая дверь
Мы больше не два
Ваш вчера
Это стало пылью
И в твоих глазах
Нет уже заметно страх
Что я исчезню
И с каждым новым утом
Ты больше не оберните
Это присуще вам
И я забыл с тобой
Что еще отчасти
И я любил боль
Все ваши противоречия
Помните мой голос
Он больше не возвращается
Вы сломали верность
Без этого мы не
Я так боюсь иметь в виду
Изменения в вашей лаской
Не позволяй мне забыть
Ваше лицо в массах
С другой стороны вы будете
У нас разные дороги
Но по какой -то причине вы не даете лучи свободы
Вы падаете на щеки через проникнувшуюся кожу
Я без тебя, как тень, так что без таланта
Пусть весь мир произносит ваше название ветра
Пусть земля сойдет от объятий обмана
Океан позволил ему мыть землю пустыми словами
И даже пространство чувствует, что только боль сбита с толку
Мне сказали, что у меня нет голоса,
Темное прошлое и трудности с алкоголем,
и, как иногда пишут полоски газеты,
Я смешиваю пиво с водкой, рифмой - с болью.
Мне сказали, что мои стихи грязные и холодные,
Библия туман и грусть.
Я говорю это: в моих стихах ветры, как женские стоны:
Умеренно континентальный.
Я все больше хлопал в ладоши и подавал очки,
Они сказали: стихотворение - это река, которая течет к небесным воротам.
Но у этой реки всего два берега:
Один в аду, а другой под моими ногами.
Для славы приходит, лежит под вами и проходит,
И ваши книги когда -либо сломают книги.
И стихотворение - это способность сказать эти простые слова:
Я люблю тебя Я люблю тебя,