Elyrion - Забудь мене
текст песни
2
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Elyrion - Забудь мене - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Завантаження… дев'яносто вісім відсотків...
Помилка зв'язку.
Ти в мережі?..
Ні.
Твої повідомлення — як дощ на екран,
Пливе, але не залишає сліду.
Я чекаю — а відповіді нема,
Тільки курсор, що моргає в пустоту.
Ти йшла — і залишила світло ввімкненим,
А я — як старий телефон без сим-карти.
Ти сказала: «Це не кінець», — але кінець,
Просто ти вже не в мережі… а я — ще онлайн.
Забудь мене двічі — один раз легко, другий — навіки.
Я — пустий екран у твоїх очах, ти — віконце «закрито».
Забудь мене двічі — я не твій, не твій, не твій…
Я — пустий екран, а ти вже давно не в мережі.
Я зберіг усі твої «як справи?»,
Але твій сміх — як вірус, що не зникає.
Ти вибрала біле серед чорних вулиць,
А я став тінню, що не вміє зникати.
Я б хотів бути тим, хто не чекає,
Хто не бачить тебе в кожній незнайомці.
Але пам’ять — це не хмара, її не очистиш,
І ти — як закладка в книзі, що я не дочитав.
Я не прошу тебе повернутись…
Я прошу: забудь мене двічі —
Щоб і в моїй голові твій екран погас.
Забудь мене двічі — один раз легко, другий — навіки.
Я — пустий екран у твоїх очах, ти — віконце «закрито».
Забудь мене двічі — я не твій, не твій, не твій…
Я — пустий екран, а ти вже давно не в мережі.
Забудь мене двічі…
Пустий екран…
Ти в мережі?..
Ні.
Завантаження скасовано…
Підключення втрачено…
Помилка зв'язку.
Ти в мережі?..
Ні.
Твої повідомлення — як дощ на екран,
Пливе, але не залишає сліду.
Я чекаю — а відповіді нема,
Тільки курсор, що моргає в пустоту.
Ти йшла — і залишила світло ввімкненим,
А я — як старий телефон без сим-карти.
Ти сказала: «Це не кінець», — але кінець,
Просто ти вже не в мережі… а я — ще онлайн.
Забудь мене двічі — один раз легко, другий — навіки.
Я — пустий екран у твоїх очах, ти — віконце «закрито».
Забудь мене двічі — я не твій, не твій, не твій…
Я — пустий екран, а ти вже давно не в мережі.
Я зберіг усі твої «як справи?»,
Але твій сміх — як вірус, що не зникає.
Ти вибрала біле серед чорних вулиць,
А я став тінню, що не вміє зникати.
Я б хотів бути тим, хто не чекає,
Хто не бачить тебе в кожній незнайомці.
Але пам’ять — це не хмара, її не очистиш,
І ти — як закладка в книзі, що я не дочитав.
Я не прошу тебе повернутись…
Я прошу: забудь мене двічі —
Щоб і в моїй голові твій екран погас.
Забудь мене двічі — один раз легко, другий — навіки.
Я — пустий екран у твоїх очах, ти — віконце «закрито».
Забудь мене двічі — я не твій, не твій, не твій…
Я — пустий екран, а ти вже давно не в мережі.
Забудь мене двічі…
Пустий екран…
Ти в мережі?..
Ні.
Завантаження скасовано…
Підключення втрачено…
девяносто восемь процентов...
Ошибка связи.
Ты в сети?
Нет.
Твои сообщения – как дождь на экран,
Плывет, но не оставляет следа.
Я жду - а ответа нет,
Только курсор, моргающий в пустоту.
Ты шла – и оставила свет включенным,
А я как старый телефон без сим-карты.
Ты сказала: "Это не конец", - но конец,
Просто ты уже не в сети… а я еще онлайн.
Забудь меня дважды – один раз легко, второй – навеки.
Я – пустой экран в твоих глазах, ты – окошко «закрыто».
Забудь меня дважды – я не твой, не твой, не твой…
Я – пустой экран, а ты уже давно не в сети.
Я сохранил все твои «как дела?»,
Но твой смех — как не исчезающий вирус.
Ты выбрала белое среди черных улиц,
А я стал тенью, которая не умеет исчезать.
Я бы хотел быть тем, кто не ждет,
Кто не видит тебя в каждой незнакомке.
Но память – это не облако, ее не очистишь,
И ты как закладка в книге, которую я не дочитал.
Я не прошу тебя вернуться…
Я прошу: забудь меня дважды
Чтобы и в моей голове твой экран погас.
Забудь меня дважды – один раз легко, второй – навеки.
Я – пустой экран в твоих глазах, ты – окошко «закрыто».
Забудь меня дважды – я не твой, не твой, не твой…
Я – пустой экран, а ты уже давно не в сети.
Забудь меня дважды…
Пустой экран…
Ты в сети?
Нет.
Загрузка отменена…
Подключение потеряно…
Ошибка связи.
Ты в сети?
Нет.
Твои сообщения – как дождь на экран,
Плывет, но не оставляет следа.
Я жду - а ответа нет,
Только курсор, моргающий в пустоту.
Ты шла – и оставила свет включенным,
А я как старый телефон без сим-карты.
Ты сказала: "Это не конец", - но конец,
Просто ты уже не в сети… а я еще онлайн.
Забудь меня дважды – один раз легко, второй – навеки.
Я – пустой экран в твоих глазах, ты – окошко «закрыто».
Забудь меня дважды – я не твой, не твой, не твой…
Я – пустой экран, а ты уже давно не в сети.
Я сохранил все твои «как дела?»,
Но твой смех — как не исчезающий вирус.
Ты выбрала белое среди черных улиц,
А я стал тенью, которая не умеет исчезать.
Я бы хотел быть тем, кто не ждет,
Кто не видит тебя в каждой незнакомке.
Но память – это не облако, ее не очистишь,
И ты как закладка в книге, которую я не дочитал.
Я не прошу тебя вернуться…
Я прошу: забудь меня дважды
Чтобы и в моей голове твой экран погас.
Забудь меня дважды – один раз легко, второй – навеки.
Я – пустой экран в твоих глазах, ты – окошко «закрыто».
Забудь меня дважды – я не твой, не твой, не твой…
Я – пустой экран, а ты уже давно не в сети.
Забудь меня дважды…
Пустой экран…
Ты в сети?
Нет.
Загрузка отменена…
Подключение потеряно…