Pud - У - РАНА
текст песни
23
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Pud - У - РАНА - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
«У-РА-НА» або « Тисяча років самоти…»
Літературно-музична композиція О.Пуденкова за творами : Ю.Тарнавського,В.Голобородька,О.Довгоноса,Л.Українки та А.Малишка.
________________________________________________________________
Серед темної ночі
будиться Україна
немов від кроків
біля хати.
Серед нічної тиші
крізь музику зір
чути крики,
п’яний спів –
це українські покоління
вертаються
з нічних пиятик
де пропили
рідну мову.
Несли її,
несли,
тисячу років,
дали вам в руки
а ви бездари пропили її
за одну ніч!
Чути ляскіт долонь
сміх,
запах вина,
початок свята,
щось ось-ось буде
закриває Україна
лице долонями.
Над степом,
якого більше немає
квилить чайка,
що не може вмерти
вже вісімсот років,
за дітьми плаче –
Київськими бульварами
танцюють,
вальс «Берізки»
каштани.
З ощипаними серцями,
бодай – би повсихали!
Батьки ведуть своїх дітей
в червоних нашийниках
«Галстуках»,
на привязях,
мов псів,до псарень,
де вчать брехати.
Українські діти
хотіли-б щось сказати,
та тільки стогнуть –
роти набиті англійською мовою,
аж видулися щоки,
це матусі
їх так нагодували,
дбають,щоб були пухкенькі.
Не соромно тобі,
мій народе?
Що ось уже тисячу років
Кажеш сам собі:
Нам немає місця на своїй землі,
Нам нікуди подітись в цьому світі,
Ми емігруємо лише до давньої Греції,
Розгорнувши Гомерову «Ілліаду»,-
Аби вижити ми себе вбиваємо.
Зтираємо своє ім’я – ім’я українця – з лиця землі.
Як власний плювок,
Ми відмовляємося від своєї мови,
Як від якогось не здійсненого злочину,
У якому нас нібито звинувачують…
Тож глянь на себе,мій любий вік,-
Цивілізованих калік…
Уже світає, а ще імла…
На небі зморшка лягла.
Яка зайшла мені печаль!
Промінні заори воралися в хмари
Чую фанфари!
Як зайшла ж мені печаль…
Ой,не фанфари то,а сурми і гармати.
Лежи не прокидайся моя мати!
Прокляття всім,прокляття всім
хто звіром став.
І знову беремо Євангеліє,філософів,поєтів.
Людина ,що сказала : - убивати –гріх! - на ранок з
Простреленою головою.
Й собаки за тіло на смітнику гризуться.
Лежи не прокидайся моя мати!
Велика ідея потребує жертв…але хіба то є жертва,
коли звір звіра їсть?
звір звіра їсть…
мовчимо?...
Авжеж…
Адже так простіше
Не чути , не бачити,
Все залишити..
Може «хтось» прийде
Та зробить все за нас пізніше…
Пізніше …потім…
Навпаки!
Якщо вам в очі кажуть «Дураки»!
А рука сама вже тягнеться до петлі…
Що зміниться для нас в країні рідній?
Шукають харч на смітнику старі,
Від холоднечі помирають бідні –
Як не назви ,а все для нас одне :
В безсиллі ницім п’ястуки стискати !
Що назви нам коли життя сумне …
Нас змушує всякчасно пам’ятати :
Що,ми,«раби» немає гірших в світі!
Феллаги партії щасливіші від нас
Бо в них і розум, і думки сповиті,
А в нас вогонь Тітана ще не згас .
Ми паралітики з блискучими очима,
Великі духом,силою малі ,
Орлині крила чуєм за плечима,
Самі ж кайданами прикуті до землі…
Все життя твоє - диво дивне,
Як Дніпра твого течія,
Ніжна й щира,в літах зазивна,.
Україно,любов моя.
І летять біля тебе з ночі
Всі походи і солов’ї ,
Обсідаючи зоряні очі
Та безсмертні уста твої.
У прощанні та зустрічанні,
В смутку ,в радості молодій,
В росах біленьких, уклечанні.
Ти надія мені із надій.
Наче мати в своїм привіті,
Наче посестра між людьми,
І якщо ти живеш на світі
Значить будемо жити і ми...
2013 р.
Літературно-музична композиція О.Пуденкова за творами : Ю.Тарнавського,В.Голобородька,О.Довгоноса,Л.Українки та А.Малишка.
________________________________________________________________
Серед темної ночі
будиться Україна
немов від кроків
біля хати.
Серед нічної тиші
крізь музику зір
чути крики,
п’яний спів –
це українські покоління
вертаються
з нічних пиятик
де пропили
рідну мову.
Несли її,
несли,
тисячу років,
дали вам в руки
а ви бездари пропили її
за одну ніч!
Чути ляскіт долонь
сміх,
запах вина,
початок свята,
щось ось-ось буде
закриває Україна
лице долонями.
Над степом,
якого більше немає
квилить чайка,
що не може вмерти
вже вісімсот років,
за дітьми плаче –
Київськими бульварами
танцюють,
вальс «Берізки»
каштани.
З ощипаними серцями,
бодай – би повсихали!
Батьки ведуть своїх дітей
в червоних нашийниках
«Галстуках»,
на привязях,
мов псів,до псарень,
де вчать брехати.
Українські діти
хотіли-б щось сказати,
та тільки стогнуть –
роти набиті англійською мовою,
аж видулися щоки,
це матусі
їх так нагодували,
дбають,щоб були пухкенькі.
Не соромно тобі,
мій народе?
Що ось уже тисячу років
Кажеш сам собі:
Нам немає місця на своїй землі,
Нам нікуди подітись в цьому світі,
Ми емігруємо лише до давньої Греції,
Розгорнувши Гомерову «Ілліаду»,-
Аби вижити ми себе вбиваємо.
Зтираємо своє ім’я – ім’я українця – з лиця землі.
Як власний плювок,
Ми відмовляємося від своєї мови,
Як від якогось не здійсненого злочину,
У якому нас нібито звинувачують…
Тож глянь на себе,мій любий вік,-
Цивілізованих калік…
Уже світає, а ще імла…
На небі зморшка лягла.
Яка зайшла мені печаль!
Промінні заори воралися в хмари
Чую фанфари!
Як зайшла ж мені печаль…
Ой,не фанфари то,а сурми і гармати.
Лежи не прокидайся моя мати!
Прокляття всім,прокляття всім
хто звіром став.
І знову беремо Євангеліє,філософів,поєтів.
Людина ,що сказала : - убивати –гріх! - на ранок з
Простреленою головою.
Й собаки за тіло на смітнику гризуться.
Лежи не прокидайся моя мати!
Велика ідея потребує жертв…але хіба то є жертва,
коли звір звіра їсть?
звір звіра їсть…
мовчимо?...
Авжеж…
Адже так простіше
Не чути , не бачити,
Все залишити..
Може «хтось» прийде
Та зробить все за нас пізніше…
Пізніше …потім…
Навпаки!
Якщо вам в очі кажуть «Дураки»!
А рука сама вже тягнеться до петлі…
Що зміниться для нас в країні рідній?
Шукають харч на смітнику старі,
Від холоднечі помирають бідні –
Як не назви ,а все для нас одне :
В безсиллі ницім п’ястуки стискати !
Що назви нам коли життя сумне …
Нас змушує всякчасно пам’ятати :
Що,ми,«раби» немає гірших в світі!
Феллаги партії щасливіші від нас
Бо в них і розум, і думки сповиті,
А в нас вогонь Тітана ще не згас .
Ми паралітики з блискучими очима,
Великі духом,силою малі ,
Орлині крила чуєм за плечима,
Самі ж кайданами прикуті до землі…
Все життя твоє - диво дивне,
Як Дніпра твого течія,
Ніжна й щира,в літах зазивна,.
Україно,любов моя.
І летять біля тебе з ночі
Всі походи і солов’ї ,
Обсідаючи зоряні очі
Та безсмертні уста твої.
У прощанні та зустрічанні,
В смутку ,в радості молодій,
В росах біленьких, уклечанні.
Ти надія мені із надій.
Наче мати в своїм привіті,
Наче посестра між людьми,
І якщо ти живеш на світі
Значить будемо жити і ми...
2013 р.
«U-ra-on» или «тысяча лет одиночества…»
Литературная и музыкальная композиция О. Пуденкова о работах: Ю. Тарнавский, В. Голобородко, О. Довгонос, Л.укрейнка и А. Малишко.
________________________________________________________________________________
Среди темной ночи
Украина пробуждается
Как с шагов
Возле дома.
Среди ночной тишины
Через музыку видения
услышать крики,
Пьяный пение -
Это украинские поколения
Они вернулись
От ночных пьющих
где они пили
Родной язык.
Носил это,
унесенный,
тысяча лет,
дал тебе на руках
И ты выпил ее
с ночевкой!
Услышать когти ладоней
смех,
Запах вина,
Начало праздника,
Что -то должно быть
Украина закрывается
Лицо с ладонями.
Над степи,
Который ушел
Скручивает чайку,
это не может умереть
было восемьсот лет,
Для детей плачут -
Киевские бульвары
танцевать
Вальс "береза"
Каштаны.
С застрявшим сердцем,
По крайней мере, они высохнут!
Родители возглавляют своих детей
в красных воротниках
"Галстук",
На вложениях,
Маленькие собаки, Псарин,
Где они учат лгать.
Украинские дети
хотел что -то сказать
и только стон -
рты, наполненные английским языком,
Уже опухшие щеки,
Это мама
Они были так кормили,
Они заботятся, что они пухлые.
Это не стыдно, что вам не стыдно,
Мои люди?
Что было тысячу лет
Вы говорите себе:
У нас нет места на нашей земле,
Нам некуда идти в этом мире,
Мы эмигрируем только в древнюю Грецию,
Расширение Иллиада Гомера,-
Чтобы выжить, мы убиваем себя.
Мы уничтожаем наше имя - имя украинского - с лица земли.
Как ваша собственная коса,
Мы отказываемся от нашего языка,
Как из -за некоторого необоснованного преступления,
В котором нас якобы обвиняют ...
Так что посмотрите на себя, мой дорогой возраст,-
Цивилизованные калека ...
Это уже светит, и все же дымка ...
В небе морщина ложилась.
Который пришел в мою грусть!
Лучи Заораса ты обрушился в облаках
Я слышу фанфару!
Когда я пришел в грусть ...
О, не фанфар, а сурьма и оружие.
Не просыпайся, мама!
Проклинать все, проклинать все
Который стал зверем.
И снова мы берем Евангелие, философы, поэтов.
Человек, который сказал: - Убей - Грич! - утром с
Выстрел выстрелом.
А собаки для тела на свалке кусаются.
Не просыпайся, мама!
Отличная идея нуждается в жертвах ... но есть ли жертва,
Когда едят зверь?
Зверь зверя ест ...
Тишина? ...
Конечно…
Это так проще
Не слышать, не видеть,
Все уходят ..
Может прийти "кто -то"
Но он сделает все для нас позже ...
Позже ... потом ...
Наоборот!
Если вам говорят в глазах "дураков"!
И сама рука достигает петли ...
Что изменится для нас в нашей стране?
Ищу еду на свалке старой,
От холода умирает бедные -
Как не имя, но для нас все - одно:
В Bezyilli ямы сжимаются!
Как нас зовут, когда жизнь грустна ...
Мы вынуждены помнить каждый раз:
Это, мы, «рабы», не хуже в мире!
Партия Пеллаги счастливее нас
Потому что у них есть и разум, и мысли смещены,
И у нас еще есть огонь Титаны.
Мы паралитические с блестящими глазами,
Великий дух, силой маленькой,
Орлиные крылья услышаны за нашими плечами,
Сами кандалы прикованы к земле ...
Вся твоя жизнь чудо странно,
Как это ваш текущий,
Нежный и искренний, в те годы, что он сильно.
Украина, любовь моя.
И летать рядом с тобой с ночи
Все походы и соловья,
Качающиеся звездные глаза
Но твои бессмертные рты.
В прощальном и собрании,
В грусти, в радости молодого,
В белом росе, укрытие.
Вы надеетесь, что я от надежды.
Как будто есть в ваших приветствиях,
Как урегулирование между людьми,
И если вы живете в мире
Итак, мы будем жить, и мы ...
2013
Литературная и музыкальная композиция О. Пуденкова о работах: Ю. Тарнавский, В. Голобородко, О. Довгонос, Л.укрейнка и А. Малишко.
________________________________________________________________________________
Среди темной ночи
Украина пробуждается
Как с шагов
Возле дома.
Среди ночной тишины
Через музыку видения
услышать крики,
Пьяный пение -
Это украинские поколения
Они вернулись
От ночных пьющих
где они пили
Родной язык.
Носил это,
унесенный,
тысяча лет,
дал тебе на руках
И ты выпил ее
с ночевкой!
Услышать когти ладоней
смех,
Запах вина,
Начало праздника,
Что -то должно быть
Украина закрывается
Лицо с ладонями.
Над степи,
Который ушел
Скручивает чайку,
это не может умереть
было восемьсот лет,
Для детей плачут -
Киевские бульвары
танцевать
Вальс "береза"
Каштаны.
С застрявшим сердцем,
По крайней мере, они высохнут!
Родители возглавляют своих детей
в красных воротниках
"Галстук",
На вложениях,
Маленькие собаки, Псарин,
Где они учат лгать.
Украинские дети
хотел что -то сказать
и только стон -
рты, наполненные английским языком,
Уже опухшие щеки,
Это мама
Они были так кормили,
Они заботятся, что они пухлые.
Это не стыдно, что вам не стыдно,
Мои люди?
Что было тысячу лет
Вы говорите себе:
У нас нет места на нашей земле,
Нам некуда идти в этом мире,
Мы эмигрируем только в древнюю Грецию,
Расширение Иллиада Гомера,-
Чтобы выжить, мы убиваем себя.
Мы уничтожаем наше имя - имя украинского - с лица земли.
Как ваша собственная коса,
Мы отказываемся от нашего языка,
Как из -за некоторого необоснованного преступления,
В котором нас якобы обвиняют ...
Так что посмотрите на себя, мой дорогой возраст,-
Цивилизованные калека ...
Это уже светит, и все же дымка ...
В небе морщина ложилась.
Который пришел в мою грусть!
Лучи Заораса ты обрушился в облаках
Я слышу фанфару!
Когда я пришел в грусть ...
О, не фанфар, а сурьма и оружие.
Не просыпайся, мама!
Проклинать все, проклинать все
Который стал зверем.
И снова мы берем Евангелие, философы, поэтов.
Человек, который сказал: - Убей - Грич! - утром с
Выстрел выстрелом.
А собаки для тела на свалке кусаются.
Не просыпайся, мама!
Отличная идея нуждается в жертвах ... но есть ли жертва,
Когда едят зверь?
Зверь зверя ест ...
Тишина? ...
Конечно…
Это так проще
Не слышать, не видеть,
Все уходят ..
Может прийти "кто -то"
Но он сделает все для нас позже ...
Позже ... потом ...
Наоборот!
Если вам говорят в глазах "дураков"!
И сама рука достигает петли ...
Что изменится для нас в нашей стране?
Ищу еду на свалке старой,
От холода умирает бедные -
Как не имя, но для нас все - одно:
В Bezyilli ямы сжимаются!
Как нас зовут, когда жизнь грустна ...
Мы вынуждены помнить каждый раз:
Это, мы, «рабы», не хуже в мире!
Партия Пеллаги счастливее нас
Потому что у них есть и разум, и мысли смещены,
И у нас еще есть огонь Титаны.
Мы паралитические с блестящими глазами,
Великий дух, силой маленькой,
Орлиные крылья услышаны за нашими плечами,
Сами кандалы прикованы к земле ...
Вся твоя жизнь чудо странно,
Как это ваш текущий,
Нежный и искренний, в те годы, что он сильно.
Украина, любовь моя.
И летать рядом с тобой с ночи
Все походы и соловья,
Качающиеся звездные глаза
Но твои бессмертные рты.
В прощальном и собрании,
В грусти, в радости молодого,
В белом росе, укрытие.
Вы надеетесь, что я от надежды.
Как будто есть в ваших приветствиях,
Как урегулирование между людьми,
И если вы живете в мире
Итак, мы будем жить, и мы ...
2013