Stereoplust - Безодня
текст песни
17
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Stereoplust - Безодня - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Я спостерігаю,
як щось розривається та вибухає.
Не тільки за вікнами з Півночі
вдень і вночі.
До того ж цим попелом
синхронно з війною спритним крилом
крук у грудях утомлених
сни захоплює.
І я не знаю,
з якого той крук підступитися краю.
Навіщо йому оце згарище?
Все згаяне вщент!
У чому тут задум?
Тупо потоптане стадом
навряд чи відтвориться…
А хтось вірить і бореться.
Тому ми разом,
хоча наразі війна.
Then I saw a new heaven and a new earth
Я бачу прірву з вікна
і відчуваю,
що ця безодня - в мені.
For the first heaven and the first earth had passed away
Герої палять вогні.
And the sea was no more. And the sea was no more…
Мудреці провокують:
«У Серці на самому дні
буде Мирно чи ні?»
Підступні рослини
весну розіграли посеред руїни,
хизуються лютим цвітінням,
псують павутиння.
Розумні та вперті
ми встигли змиритися з фактором смерті,
а поруч квітуча черешня
просвітлено бреше.
Звертаю увагу
на втому, весну та зневагу
до планів та віри;
стихаю без міри.
Метафора перед очима:
дерево ожило дивним чином,
не готувалось до плоду -
звеліла Природа…
Усі єдині,
хоча й у тіні війни.
Then I saw a new heaven and a new earth
Я бачу вир уві сні
та відчуваю,
що ця безодня - в мені.
For the first heaven and the first earth had passed away
Герої палять вогні.
And the sea was no more. And the sea was no more…
Мудреці зауважують:
в Серці на самому дні
буде Мирно.
I open the first door, and the voice says “Come!”. I see a man wearing white clothes. He has a bow and a crown.
I open the second door, and the voice says “Come!”. I see a man in bright red clothes. He carries a sword.
I open the third door, and the voice says “Come!”. I see a man in black. He has a pair of scales in his hand.
Then I saw a new heaven and a new earth.
For the first heaven and the first earth had passed away.
And the sea was no more. And the sea was no more.
And the sea was no more. And the sea was no more…
як щось розривається та вибухає.
Не тільки за вікнами з Півночі
вдень і вночі.
До того ж цим попелом
синхронно з війною спритним крилом
крук у грудях утомлених
сни захоплює.
І я не знаю,
з якого той крук підступитися краю.
Навіщо йому оце згарище?
Все згаяне вщент!
У чому тут задум?
Тупо потоптане стадом
навряд чи відтвориться…
А хтось вірить і бореться.
Тому ми разом,
хоча наразі війна.
Then I saw a new heaven and a new earth
Я бачу прірву з вікна
і відчуваю,
що ця безодня - в мені.
For the first heaven and the first earth had passed away
Герої палять вогні.
And the sea was no more. And the sea was no more…
Мудреці провокують:
«У Серці на самому дні
буде Мирно чи ні?»
Підступні рослини
весну розіграли посеред руїни,
хизуються лютим цвітінням,
псують павутиння.
Розумні та вперті
ми встигли змиритися з фактором смерті,
а поруч квітуча черешня
просвітлено бреше.
Звертаю увагу
на втому, весну та зневагу
до планів та віри;
стихаю без міри.
Метафора перед очима:
дерево ожило дивним чином,
не готувалось до плоду -
звеліла Природа…
Усі єдині,
хоча й у тіні війни.
Then I saw a new heaven and a new earth
Я бачу вир уві сні
та відчуваю,
що ця безодня - в мені.
For the first heaven and the first earth had passed away
Герої палять вогні.
And the sea was no more. And the sea was no more…
Мудреці зауважують:
в Серці на самому дні
буде Мирно.
I open the first door, and the voice says “Come!”. I see a man wearing white clothes. He has a bow and a crown.
I open the second door, and the voice says “Come!”. I see a man in bright red clothes. He carries a sword.
I open the third door, and the voice says “Come!”. I see a man in black. He has a pair of scales in his hand.
Then I saw a new heaven and a new earth.
For the first heaven and the first earth had passed away.
And the sea was no more. And the sea was no more.
And the sea was no more. And the sea was no more…
Я наблюдаю,
как что-то разрывается и взрывается.
Не только за окнами из Севера
днем и ночью.
К тому же этим пеплом
синхронно с войной ловким крылом
крюк в груди усталых
сны увлекает.
И я не знаю,
из которого тот ворон подступиться краю.
Зачем ему это пожарище?
Все потрачено вдребезги!
В чем здесь замысел?
Тупо потоптан стадом
вряд ли воспроизведется…
А кто верит и борется.
Поэтому мы вместе,
хотя пока война.
Then I saw a new heaven and a new earth
Я вижу пропасть из окна
и чувствую,
что эта бездна – во мне.
For the first heaven and the first earth had passed away
Герои жгут огни.
And the sea was no more. And the sea was no more…
Мудрецы провоцируют:
«В Сердце на самом дне
будет Мирно или нет?»
Коварные растения
весну разыграли посреди руины,
кичатся яростным цветением,
портят паутину.
Умные и упрямые
мы успели смириться с фактором смерти,
а рядом цветущая черешня
просветленно лжет.
Обращаю внимание
на усталость, весну и пренебрежение
к планам и вере;
стихаю без меры.
Метафора перед глазами:
дерево ожило странным образом,
не готовилось к плоду -
велела Природа…
Все единственные,
хотя и в тени войны.
Then I saw a new heaven and a new earth
Я вижу ворон во сне
и чувствую,
что эта бездна – во мне.
For the first heaven and the first earth had passed away
Герои жгут огни.
And the sea was no more. And the sea was no more…
Мудрецы отмечают:
в сердце на самом дне
будет Мирно.
И открывается первый подарок, и призывают голосов “Come!”. Я смотрю на человека, ветер белые. He has a bow and a crown.
И Open the second door, and the voice says “Come!”. Я смотрю на человека в блестящем платье. He carries a sword.
И Open the third door, and the voice says “Come!”. I see a man in black. He has pair of scales в его hand.
Это я сыграл в новый невесту и в новой стране.
Для первого неба и первого года had происходил.
And the sea was no more. And the sea was no more.
And the sea was no more. And the sea was no more…
как что-то разрывается и взрывается.
Не только за окнами из Севера
днем и ночью.
К тому же этим пеплом
синхронно с войной ловким крылом
крюк в груди усталых
сны увлекает.
И я не знаю,
из которого тот ворон подступиться краю.
Зачем ему это пожарище?
Все потрачено вдребезги!
В чем здесь замысел?
Тупо потоптан стадом
вряд ли воспроизведется…
А кто верит и борется.
Поэтому мы вместе,
хотя пока война.
Then I saw a new heaven and a new earth
Я вижу пропасть из окна
и чувствую,
что эта бездна – во мне.
For the first heaven and the first earth had passed away
Герои жгут огни.
And the sea was no more. And the sea was no more…
Мудрецы провоцируют:
«В Сердце на самом дне
будет Мирно или нет?»
Коварные растения
весну разыграли посреди руины,
кичатся яростным цветением,
портят паутину.
Умные и упрямые
мы успели смириться с фактором смерти,
а рядом цветущая черешня
просветленно лжет.
Обращаю внимание
на усталость, весну и пренебрежение
к планам и вере;
стихаю без меры.
Метафора перед глазами:
дерево ожило странным образом,
не готовилось к плоду -
велела Природа…
Все единственные,
хотя и в тени войны.
Then I saw a new heaven and a new earth
Я вижу ворон во сне
и чувствую,
что эта бездна – во мне.
For the first heaven and the first earth had passed away
Герои жгут огни.
And the sea was no more. And the sea was no more…
Мудрецы отмечают:
в сердце на самом дне
будет Мирно.
И открывается первый подарок, и призывают голосов “Come!”. Я смотрю на человека, ветер белые. He has a bow and a crown.
И Open the second door, and the voice says “Come!”. Я смотрю на человека в блестящем платье. He carries a sword.
И Open the third door, and the voice says “Come!”. I see a man in black. He has pair of scales в его hand.
Это я сыграл в новый невесту и в новой стране.
Для первого неба и первого года had происходил.
And the sea was no more. And the sea was no more.
And the sea was no more. And the sea was no more…