Денні Дельта - Тіло
текст песни

Вранці стояв, ніби "Вартова Башта", коли постукали Свідки Єгови.
Ідіть до біса у пошуках Бога! Думаю, там і знайдете його ви!
Півночі, як пуссі, вилизував текст на новий біт, що настукав Рокстеді,
Аби підкорити собі разом форму і зміст, тому ліг десь о третій...
За стіною достукатися намагались до суки за вм'ятини в "Смарті",
Та про колишнього мріяла і про "ДеЛоріан", щоби вшитись, як з Марті...
Та найгучніше я чув те, що стукає серце, неначе тенісний м'ячик,
А значить - я наче живий...
Наче, наче, наче...
У відкрите вікно закрадалася золота осінь, на фоні - "Голді" Роккі.
Шпана по колу пускала відкрито "мері джейн", їм по 15 років...
Пиздять про відкриту свідомість, та пруться від того, що зібрало "лайки".
Хоч і давно відкрив Колумб Америку, реп не заходить тут без балалайки.
Зачинений в хаті, в країні, в собі, не пишу я відкритих листів...
Натираю ретельно вже другий кросівок, стабільно, щоб він аж блистів.
Вранці я очі вікрив, і яким би не був він, та новий день побачив,
А значить - я наче живий...
Наче, наче, наче...
Рік іде двадцять восьмий, виглядаю на двадцять, почуваюсь на сорок.
Мене ривками понесло торнадо думок, ховаю лице, як Зорро,
Ховаю зуби криві і зламаний ніс, але не сором!
По той бік вулиці життя іде, я побачив периферійним зором...
Завмерли рухи, завмерли блоки, тільки іде мова,
І з нею світ іде під три чорти... "Та у пеклі ми грітися не дамо вам!"...
Якось і справи ідуть, і хоч вони не цікаві Осадчій,
Та значить - я наче живий...
Наче, наче, наче...
Тинятися бажання не відіб'є морок, я в пам'яті проект району зліпив.
Відбив по п'ятюні у чорному людям, впізнав би їх, навіть якби був сліпим.
Всі ми - відбиті типи, яким подавай травку, кеси і піськи!
В повній пітьмі цих дворів не впаду, хіба що на груз, але не "Каспійський".
І щоби не були відбиті нирки, іноді варто відбитись від рук,
Посеред кентів ватаги пам'ятати, що тільки ти сам - найкращий твій друг!
І я відбиваюсь у вітрині букмекерів на фоні анонсів матчів,
А значить - я наче живий...
Наче, наче, наче...

Банда кричить, ніби кинута в пекельний чан...
Я не відчуваю нічого.
Тиша - разюча, як ратуші дзвони...
Я не відчуваю нічого.
До мене ніжно торкається гарне дівча...
Я не відчуваю нічого.
До мене тижнями ніхто не дзвонить...
Але я не відчуваю нічого.
Банда кричить, ніби від смерті у кількох метрах...
Я не відчуваю нічого.
Гарматним залпом оглушує тиша...
Я не відчуваю нічого.
Стискаю чимдуж її засмаглі бедра...
Я не відчуваю нічого.
Мені тижнями ніхто не пише...
Але я не відчуваю нічого.