0302 - мої вірші, як люди хворі
текст песни
36
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
0302 - мої вірші, як люди хворі - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Ти на заході , я на сході
Наше небо стало прозорим
Ми забуваємо старі місця
Невже все вирішують полюса?
Мені до біса набридли ці хмарочоси ,
хоча я не бачу й не відчуваю їх, як цю холодну та не теплу осінь.
Тобі набридли твої буденні гуляння ,
а мені остогидніло бачити такі щасливі пари
Моя Мама як завжди знаходить , в цьому щось хороше .
А мені вкотре здається , що не залежно чи зараз осінь
Можливо тут діло в часі ,
в мене без п'ятьох восьма ,
Так - так я знаю в тебе 7 ранку , і ти зустрічаєш палкі світанки.
Я заздрю так людям ,
які просто тебе не знаючи проходять повз тебе на дворі .
Я за це би відала все , і навіть свою волю .
Я б на хвилину просто вернулась , до твоєї руки доторкнулася ...
Я б дощем навіть хотіла бути , аби капати на твої нові брюки .
Нас розділяють кляті кілометри.
Але здається - це не головна проблема.
Ти - холодний до біса хлопець,
та на диво такий іскроменний.
Мені набридли ці сірі люди,
які не ти,
які повсюди.
Вони одноманітно проживають день,
не взнавши, що хтось їх все-таки чекає.
О, скільки ж зараз в людях є безодень.
А що набридло так тобі?
Напевне моє хвилювання?
Чи може та нестача твоїх слів?
Чи те, що я залежна лиш тобою?
Як же заздрю я тим людям,
що ходять біля тебе кожен день,
що навіть не помітять твої ясні губи..
з яких я й слова не почула.
Не чула ні "Привіт", ні "Гарних снів".
Нічого.... Абсолютно тиша.
Від цього рветься, до нестями, лиш моя душа.
Прочитавши це - глянь на небо.
Я теж буду дивитись в наші зорі.
І це лише одна моя потреба.
Мої вірші, як люди хворі.
Наше небо стало прозорим
Ми забуваємо старі місця
Невже все вирішують полюса?
Мені до біса набридли ці хмарочоси ,
хоча я не бачу й не відчуваю їх, як цю холодну та не теплу осінь.
Тобі набридли твої буденні гуляння ,
а мені остогидніло бачити такі щасливі пари
Моя Мама як завжди знаходить , в цьому щось хороше .
А мені вкотре здається , що не залежно чи зараз осінь
Можливо тут діло в часі ,
в мене без п'ятьох восьма ,
Так - так я знаю в тебе 7 ранку , і ти зустрічаєш палкі світанки.
Я заздрю так людям ,
які просто тебе не знаючи проходять повз тебе на дворі .
Я за це би відала все , і навіть свою волю .
Я б на хвилину просто вернулась , до твоєї руки доторкнулася ...
Я б дощем навіть хотіла бути , аби капати на твої нові брюки .
Нас розділяють кляті кілометри.
Але здається - це не головна проблема.
Ти - холодний до біса хлопець,
та на диво такий іскроменний.
Мені набридли ці сірі люди,
які не ти,
які повсюди.
Вони одноманітно проживають день,
не взнавши, що хтось їх все-таки чекає.
О, скільки ж зараз в людях є безодень.
А що набридло так тобі?
Напевне моє хвилювання?
Чи може та нестача твоїх слів?
Чи те, що я залежна лиш тобою?
Як же заздрю я тим людям,
що ходять біля тебе кожен день,
що навіть не помітять твої ясні губи..
з яких я й слова не почула.
Не чула ні "Привіт", ні "Гарних снів".
Нічого.... Абсолютно тиша.
Від цього рветься, до нестями, лиш моя душа.
Прочитавши це - глянь на небо.
Я теж буду дивитись в наші зорі.
І це лише одна моя потреба.
Мої вірші, як люди хворі.
Ты на западе, я на востоке
Наше небо стало прозрачным
Мы забываем старые места
Все решает полюс?
Я устал от этих небоскребов для меня,
Хотя я не вижу и не чувствую их такими холодными, а не теплой осенью.
Вы устали от своих повседневных праздников,
И я был сжат, чтобы увидеть такие счастливые пары
Моя мама, как всегда, находит что -то хорошее.
И снова мне кажется, что независимо от или сейчас осень
Может быть, дело вовремя,
У меня нет пять восьми,
Да - так что я знаю в вас в 7 утра, и вы встречаете много рассвета.
Я завидую, так люди,
Что просто не зная, что вы проезжаете во дворе.
Я бы знал все, и даже моя воля.
Я бы просто вернулся на минуту, коснулся твоей руки ...
Я бы даже хотел капать на ваших новых штанах.
Мы разделены проклятыми километрами.
Но это кажется не главной проблемой.
Тебе холодно, черт возьми, парня,
Но удивительно так сверкает.
Я устал от этих серых людей,
ЧТО ТЫ НЕ,
Что везде.
Они живут на проживании,
Не зная, что кто -то ждет их.
О, сколько людей сейчас есть пропасть.
А что от тебя устало?
Наверное, мое волнение?
Могут ли ваши слова отсутствовать?
Это я зависим только от тебя?
Как я могу завидовать этим людям,
эта прогулка рядом с вами каждый день,
это даже не заметит твоих чистых губ ..
От которого я не слышал слова.
Она не услышала ни «привет», ни «хорошие сны».
Ничего .... абсолютно тишина.
Из этого только моя душа разрывается, до зверей.
Прочитав это - посмотрите на небо.
Я тоже буду смотреть на наш рассвет.
И это только одна из моих потребностей.
Мои стихи похожи на людей.
Наше небо стало прозрачным
Мы забываем старые места
Все решает полюс?
Я устал от этих небоскребов для меня,
Хотя я не вижу и не чувствую их такими холодными, а не теплой осенью.
Вы устали от своих повседневных праздников,
И я был сжат, чтобы увидеть такие счастливые пары
Моя мама, как всегда, находит что -то хорошее.
И снова мне кажется, что независимо от или сейчас осень
Может быть, дело вовремя,
У меня нет пять восьми,
Да - так что я знаю в вас в 7 утра, и вы встречаете много рассвета.
Я завидую, так люди,
Что просто не зная, что вы проезжаете во дворе.
Я бы знал все, и даже моя воля.
Я бы просто вернулся на минуту, коснулся твоей руки ...
Я бы даже хотел капать на ваших новых штанах.
Мы разделены проклятыми километрами.
Но это кажется не главной проблемой.
Тебе холодно, черт возьми, парня,
Но удивительно так сверкает.
Я устал от этих серых людей,
ЧТО ТЫ НЕ,
Что везде.
Они живут на проживании,
Не зная, что кто -то ждет их.
О, сколько людей сейчас есть пропасть.
А что от тебя устало?
Наверное, мое волнение?
Могут ли ваши слова отсутствовать?
Это я зависим только от тебя?
Как я могу завидовать этим людям,
эта прогулка рядом с вами каждый день,
это даже не заметит твоих чистых губ ..
От которого я не слышал слова.
Она не услышала ни «привет», ни «хорошие сны».
Ничего .... абсолютно тишина.
Из этого только моя душа разрывается, до зверей.
Прочитав это - посмотрите на небо.
Я тоже буду смотреть на наш рассвет.
И это только одна из моих потребностей.
Мои стихи похожи на людей.