Іван Байдак - Жінка безсоння твого
текст песни
39
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Іван Байдак - Жінка безсоння твого - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Жінка безсоння сусідніх стін
Двері відчиняє тихо й повільно,
курить майже непомітно, проціджує повз сито спогади,
не цілує в губи, не питає дозволу,
створює безлад книгами навколо,
мов міцні кордони.
Вірить в забобони і не любить сонячного світла,
відчай викидає назовні і швидко засинає,
давно плює на заборони, не терпить холоду і ніколи не молиться Богу.
Її розмови завжди обірвані, її чоловіки не знають сорому,
їхні приходи сповнені голоду, їхні ніжності рідко бувають доречні,
ти нишком слухаєш їх розмови, сприймаєш її стогони як внутрішні кровотечі,
а вона не любить їх, до речі,
давно не шукає підтекстів, живе поміж критичних станів,
вони інколи зализують минулі рани,
вона розписує хною їхні історії,
а вранці закриває штори.
Ти прислухаєшся до її тихих кроків,
спільно переживаєш хронічні депресії,
давно знаєш усі її проблеми, фобії, манії, причини нервових зривів і буденних стресів.
Ти давно порахував родимки її тіла,
ти б давно викинув виписане болем ліжко,
вилікував її хвороби, видалив старі знайомства,
виконав всі забаганки і не видав жодного секрету.
Ти б запросто прогнав її втому… ти б залюбки вгамував її біль, але двері тихо закриваються,
і повільно в кімнаті зникає тінь,
де жінка безсоння твого задихається
відчаєм в закутку сусідніх стін…
Двері відчиняє тихо й повільно,
курить майже непомітно, проціджує повз сито спогади,
не цілує в губи, не питає дозволу,
створює безлад книгами навколо,
мов міцні кордони.
Вірить в забобони і не любить сонячного світла,
відчай викидає назовні і швидко засинає,
давно плює на заборони, не терпить холоду і ніколи не молиться Богу.
Її розмови завжди обірвані, її чоловіки не знають сорому,
їхні приходи сповнені голоду, їхні ніжності рідко бувають доречні,
ти нишком слухаєш їх розмови, сприймаєш її стогони як внутрішні кровотечі,
а вона не любить їх, до речі,
давно не шукає підтекстів, живе поміж критичних станів,
вони інколи зализують минулі рани,
вона розписує хною їхні історії,
а вранці закриває штори.
Ти прислухаєшся до її тихих кроків,
спільно переживаєш хронічні депресії,
давно знаєш усі її проблеми, фобії, манії, причини нервових зривів і буденних стресів.
Ти давно порахував родимки її тіла,
ти б давно викинув виписане болем ліжко,
вилікував її хвороби, видалив старі знайомства,
виконав всі забаганки і не видав жодного секрету.
Ти б запросто прогнав її втому… ти б залюбки вгамував її біль, але двері тихо закриваються,
і повільно в кімнаті зникає тінь,
де жінка безсоння твого задихається
відчаєм в закутку сусідніх стін…
Женщина бессонница смежных стен
Дверь открывается тихо и медленно,
курит почти незаметно, разжигает воспоминания о сите,
не целует губы, не спрашивает разрешения,
Создает беспорядок от книг вокруг,
Как сильные границы.
Верит в предубеждение и не любит солнечный свет,
Отчаяние выбросит и быстро засыпает,
Долгое время он расщепляет, не терпит холода и никогда не молится Богу.
Ее разговоры всегда разорваны, ее люди не знают стыда,
Их приходы полны голода, их нежность редко уместна,
Вы слушаете их разговоры, воспринимаете ее стоны как внутреннее кровотечение,
И она ей не нравятся, кстати, кстати,
Долго не ищу последствий, жизнь между критическими состояниями,
Иногда они облизывают раны,
Она рисует их истории хной,
И утром он закрывает занавески.
Вы слушаете ее тихие шаги,
вместе испытывают хроническую депрессию,
Вы давно знали все его проблемы, фобии, мания, причины нервных сбоев и повседневного стресса.
Вы давно рассчитали родинки ее тела,
Вы бы давно сбросили болезненную боль в кровати,
вылечила ее болезнь, удалила старые знакомства,
Он выполнил все удары и не дал никакого секрета.
Вы бы просто пожимали ее усталость ... Тебе понравится ее боль, но двери тихо закрываются,
и медленно в комнате исчезает тень,
Где бессонница женщины стыдно
Отчаяние в углу соседних стен ...
Дверь открывается тихо и медленно,
курит почти незаметно, разжигает воспоминания о сите,
не целует губы, не спрашивает разрешения,
Создает беспорядок от книг вокруг,
Как сильные границы.
Верит в предубеждение и не любит солнечный свет,
Отчаяние выбросит и быстро засыпает,
Долгое время он расщепляет, не терпит холода и никогда не молится Богу.
Ее разговоры всегда разорваны, ее люди не знают стыда,
Их приходы полны голода, их нежность редко уместна,
Вы слушаете их разговоры, воспринимаете ее стоны как внутреннее кровотечение,
И она ей не нравятся, кстати, кстати,
Долго не ищу последствий, жизнь между критическими состояниями,
Иногда они облизывают раны,
Она рисует их истории хной,
И утром он закрывает занавески.
Вы слушаете ее тихие шаги,
вместе испытывают хроническую депрессию,
Вы давно знали все его проблемы, фобии, мания, причины нервных сбоев и повседневного стресса.
Вы давно рассчитали родинки ее тела,
Вы бы давно сбросили болезненную боль в кровати,
вылечила ее болезнь, удалила старые знакомства,
Он выполнил все удары и не дал никакого секрета.
Вы бы просто пожимали ее усталость ... Тебе понравится ее боль, но двери тихо закрываются,
и медленно в комнате исчезает тень,
Где бессонница женщины стыдно
Отчаяние в углу соседних стен ...
Другие песни исполнителя: