Е. Солонников и Ю. Вертепа - Матусинi очi
текст песни
29
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Е. Солонников и Ю. Вертепа - Матусинi очi - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Висить місяць в бездонному небі,
І матусині згадую очі.
Як же довго цей тягнеться вечір,
Як же довго ці тягнуться ночі.
Ночі де вже нема стільки щастя,
Де його вже ніколи не буде.
У житті так багато напастя,
Але очі я ті не забуду...
Очі ті що в дитинстві до школи
Кожен ранок мене проводжали.
Забирали мене кожен вечір,
І в житті майже щастя не знали.
Ми ростем, йдем з батьківської хати.
Дорослішати рано ми хочем.
Та ніколи ми вже не забудем
Ті старенькі та люблячі очі.
Та батьків ми одних залишаєм,
К ним не їздим і навіть не пишем.
Два на цвинтарі нових віночки,
А навколо віночків тих тиша…
І матусині згадую очі.
Як же довго цей тягнеться вечір,
Як же довго ці тягнуться ночі.
Ночі де вже нема стільки щастя,
Де його вже ніколи не буде.
У житті так багато напастя,
Але очі я ті не забуду...
Очі ті що в дитинстві до школи
Кожен ранок мене проводжали.
Забирали мене кожен вечір,
І в житті майже щастя не знали.
Ми ростем, йдем з батьківської хати.
Дорослішати рано ми хочем.
Та ніколи ми вже не забудем
Ті старенькі та люблячі очі.
Та батьків ми одних залишаєм,
К ним не їздим і навіть не пишем.
Два на цвинтарі нових віночки,
А навколо віночків тих тиша…
Повесит луну в бездонном небе,
И я помню глаза моей матери.
Как долго продлится вечер,
Сколько времени занимают эти ночи.
Ночи, где столько счастья,
Где это никогда не будет.
В жизни так много бедствия,
Но я не забуду глаза ...
Глаза, которые в детстве в школу
Каждое утро меня сопровождали.
Брал меня каждую ночь,
И в жизни почти счастье не знало.
Мы росли из дома нашего отца.
Мы хотим расти рано.
Но мы больше никогда не забудем
Эти старые и любящие глаза.
И родители, мы оставляем один,
Мы не пойдем к ним или даже написать это.
Два на кладбище новых венков,
И вокруг венков этой тишины ...
И я помню глаза моей матери.
Как долго продлится вечер,
Сколько времени занимают эти ночи.
Ночи, где столько счастья,
Где это никогда не будет.
В жизни так много бедствия,
Но я не забуду глаза ...
Глаза, которые в детстве в школу
Каждое утро меня сопровождали.
Брал меня каждую ночь,
И в жизни почти счастье не знало.
Мы росли из дома нашего отца.
Мы хотим расти рано.
Но мы больше никогда не забудем
Эти старые и любящие глаза.
И родители, мы оставляем один,
Мы не пойдем к ним или даже написать это.
Два на кладбище новых венков,
И вокруг венков этой тишины ...