Жадан i Собаки - Марат
текст песни
20
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Жадан i Собаки - Марат - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Марат помер уві сні.
На початку березня, навесні.
Коли танцюють сніги,
І ріки лишають свої береги,
Як діти лишають батьківські доми
Після тяжкої зими.
Марат тренувався на Спартаку.
Мав техніку - вивірену і тривку,
З тренованим тілом і серйозним лицем,
Був, мабуть, справді кращим бійцем
В свої роки в півсередній вазі,
мав наколку з Фіделем на лівій нозі.
Імам говорив, стоячи над ним:
Пророк, - говорив він, - не був сумним.
Він вірив, що зло вижирає зло.
Буде так, як буде. Завжди так і було.
Хай Марату згадають про кожну з провин.
Пррок і дбає зазвичай про таких, як він.
Я знаю напевне, чому він помер.
Щоранку він бився проти химер.
Щодня він збивав у кров кулаки.
Доки над ним не згасли зірки.
Не всі заступають за цю межу.
Хто знав його, знає, про що я кажу.
Як може зникнути те, що є?
Для чого пророк нам усе це дає?
Насправді зникнути може хіба що страх.
Все інше є в нас – молодших братах,
Які розбивають собі серця,
Вдень вночі стоячи до кінця.
Брат замовк і відійшов убік.
Він був молодший від Марата на рік.
І тому Марата вважав головним.
Тримався ним, всюди ходив за ним.
Тепер ось мовчав, відійшовши нараз,
І стримував сльози, соромлячись нас.
Коли виносили тіло, почався сніг.
Він падав з темних небес до ніг.
Імам ішов попереду, наче мара.
Весна на цвинтарі – не найкраща пора.
Жінки ховали сльози, а чоловіки
Відчували, як згасають над ними зірки.
На початку березня, навесні.
Коли танцюють сніги,
І ріки лишають свої береги,
Як діти лишають батьківські доми
Після тяжкої зими.
Марат тренувався на Спартаку.
Мав техніку - вивірену і тривку,
З тренованим тілом і серйозним лицем,
Був, мабуть, справді кращим бійцем
В свої роки в півсередній вазі,
мав наколку з Фіделем на лівій нозі.
Імам говорив, стоячи над ним:
Пророк, - говорив він, - не був сумним.
Він вірив, що зло вижирає зло.
Буде так, як буде. Завжди так і було.
Хай Марату згадають про кожну з провин.
Пррок і дбає зазвичай про таких, як він.
Я знаю напевне, чому він помер.
Щоранку він бився проти химер.
Щодня він збивав у кров кулаки.
Доки над ним не згасли зірки.
Не всі заступають за цю межу.
Хто знав його, знає, про що я кажу.
Як може зникнути те, що є?
Для чого пророк нам усе це дає?
Насправді зникнути може хіба що страх.
Все інше є в нас – молодших братах,
Які розбивають собі серця,
Вдень вночі стоячи до кінця.
Брат замовк і відійшов убік.
Він був молодший від Марата на рік.
І тому Марата вважав головним.
Тримався ним, всюди ходив за ним.
Тепер ось мовчав, відійшовши нараз,
І стримував сльози, соромлячись нас.
Коли виносили тіло, почався сніг.
Він падав з темних небес до ніг.
Імам ішов попереду, наче мара.
Весна на цвинтарі – не найкраща пора.
Жінки ховали сльози, а чоловіки
Відчували, як згасають над ними зірки.
Марат умер во сне.
В начале марта, весной.
Когда снег танцует,
И реки покидают свои берега,
В детстве оставляют родительские дома
После трудной зимы.
Марат тренировался на Спартаке.
Была техника - доказательство и длина,
С обученным телом и серьезным лицом,
Наверное, действительно лучший боец
За их годы в половине среднего веса,
У него была куча с Фиделем на левой ноге.
Имам сказал, стоя над ним:
Пророк, - сказал он, - не был грустным.
Он верил, что зло ели зло.
Это будет так, как будет. Это всегда было.
Пусть MARAT упоминает каждое из ошибок.
Обычно это заботится о том, как он.
Я точно знаю, почему он умер.
Каждое утро он боролся с химерой.
Каждый день он сбивал кулаки в кровь.
Пока звезды не вышли.
Не все обозначает этот предел.
Кто знал, что он знает, о чем я говорю.
Как что может?
Почему Пророк дает нам все это?
На самом деле, это может исчезнуть, кроме страха.
Все остальное с нами - младшие братья,
Кто разбивает их сердца,
Днем, стоя до конца.
Брат замолчал и ушел.
Он был моложе Марата в год.
И поэтому Марат считал основным.
Он держал его, ходил за ним повсюду.
Теперь здесь молчал, уехал, сейчас,
И он стыдил слезы, стыдно за нас.
Когда тело было взято, начался снег.
Он упал с темных небес на ноги.
Имам был впереди, как мечта.
Весна на кладбище - не лучшее время.
Женщины спрятали слезы и мужчины
Они чувствовали, что звезды исчезают над ними.
В начале марта, весной.
Когда снег танцует,
И реки покидают свои берега,
В детстве оставляют родительские дома
После трудной зимы.
Марат тренировался на Спартаке.
Была техника - доказательство и длина,
С обученным телом и серьезным лицом,
Наверное, действительно лучший боец
За их годы в половине среднего веса,
У него была куча с Фиделем на левой ноге.
Имам сказал, стоя над ним:
Пророк, - сказал он, - не был грустным.
Он верил, что зло ели зло.
Это будет так, как будет. Это всегда было.
Пусть MARAT упоминает каждое из ошибок.
Обычно это заботится о том, как он.
Я точно знаю, почему он умер.
Каждое утро он боролся с химерой.
Каждый день он сбивал кулаки в кровь.
Пока звезды не вышли.
Не все обозначает этот предел.
Кто знал, что он знает, о чем я говорю.
Как что может?
Почему Пророк дает нам все это?
На самом деле, это может исчезнуть, кроме страха.
Все остальное с нами - младшие братья,
Кто разбивает их сердца,
Днем, стоя до конца.
Брат замолчал и ушел.
Он был моложе Марата в год.
И поэтому Марат считал основным.
Он держал его, ходил за ним повсюду.
Теперь здесь молчал, уехал, сейчас,
И он стыдил слезы, стыдно за нас.
Когда тело было взято, начался снег.
Он упал с темных небес на ноги.
Имам был впереди, как мечта.
Весна на кладбище - не лучшее время.
Женщины спрятали слезы и мужчины
Они чувствовали, что звезды исчезают над ними.