Жданкін Василь - Билина про Кременець
текст песни
20
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Жданкін Василь - Билина про Кременець - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Та не всі ті орли, тай під небом закричали,
То не коні заіржали, не зелені мурав'ї,
То заграла княжа ватра у срібнії сурми
Та про військо ворожеє, про орду Батиєву.
Ой розлігся плач великий та по всій землі Волинській,
Розстелився дим їдучий по пустищах, по яругах.
Та й нема кому із військом на рать стати із ордою,
Бо було тих бусурманів більше, як піску морського.
І ступило враже військо тай до города Крем'янця,
Та й забили тужно дзвони у святих церквах Христових.
Ротаї й ротні люди виходили всі на гору,
У муровану фортецю за Траяна будовану.
Ще зоря не заіграла на злоті церковні бані,
Ще туман не розвівався першим вітром легковільним,
Ще малі, великі пташки солодко в гніздах дрімали,
Як подерлася на стіни зграя люта, бурундая.
Вставай всяк чесний мур, боронити святу Русь,
Вставай всяк чесний мур, боронити святу Русь.
Засурмили грізно сурми, дико заіржали коні,
Заіскрилося залізо, засвистіли гострі стріли,
Полилася кров гаряча і гора укрилась трупом.
А у небі закружляли зграї чорні гайвороння,
Так три днини і три ночі клекотіла люта січа,
Не один завзятий русич смерть знайшов на полі брання.
Та, як мур стояли руські, уповаючи на Бога,
І ординці відступали, лютувалися незмірно.
На четверту ніч по січі Ангел Божий об'явився
І сказав провідцю війська: "Брати воду із криниці,
І щоб кониця ординська не знайшла дороги в гору,
З Божого благословення поливать водою схили.
А на ранок, на світанні Бог послав на землю стужу,
І низькі степові коні ледь діставшись до слизького,
Падали з верхівцями і котилися додолу
На велику радість руську.
Так молитвою до Бога врятувалася твердиня,
Стали на коліна люди, славу Господу воздавши
І розвіялась по світі сила грізного Батия.
Слава Божа помножилась і утвердилась в людях...
То не коні заіржали, не зелені мурав'ї,
То заграла княжа ватра у срібнії сурми
Та про військо ворожеє, про орду Батиєву.
Ой розлігся плач великий та по всій землі Волинській,
Розстелився дим їдучий по пустищах, по яругах.
Та й нема кому із військом на рать стати із ордою,
Бо було тих бусурманів більше, як піску морського.
І ступило враже військо тай до города Крем'янця,
Та й забили тужно дзвони у святих церквах Христових.
Ротаї й ротні люди виходили всі на гору,
У муровану фортецю за Траяна будовану.
Ще зоря не заіграла на злоті церковні бані,
Ще туман не розвівався першим вітром легковільним,
Ще малі, великі пташки солодко в гніздах дрімали,
Як подерлася на стіни зграя люта, бурундая.
Вставай всяк чесний мур, боронити святу Русь,
Вставай всяк чесний мур, боронити святу Русь.
Засурмили грізно сурми, дико заіржали коні,
Заіскрилося залізо, засвистіли гострі стріли,
Полилася кров гаряча і гора укрилась трупом.
А у небі закружляли зграї чорні гайвороння,
Так три днини і три ночі клекотіла люта січа,
Не один завзятий русич смерть знайшов на полі брання.
Та, як мур стояли руські, уповаючи на Бога,
І ординці відступали, лютувалися незмірно.
На четверту ніч по січі Ангел Божий об'явився
І сказав провідцю війська: "Брати воду із криниці,
І щоб кониця ординська не знайшла дороги в гору,
З Божого благословення поливать водою схили.
А на ранок, на світанні Бог послав на землю стужу,
І низькі степові коні ледь діставшись до слизького,
Падали з верхівцями і котилися додолу
На велику радість руську.
Так молитвою до Бога врятувалася твердиня,
Стали на коліна люди, славу Господу воздавши
І розвіялась по світі сила грізного Батия.
Слава Божа помножилась і утвердилась в людях...
Да не все эти орлы, да под небом закричали,
Это не кони заржали, не зеленые муравьи,
Так заиграл княжеский костер в серебряной трубе
Но о враждебном войске, об орде Батыевой.
Ой разнесся плач большой и по всей земле Волынской,
Расстелился дым едущий по пустошам, по оврагам.
Да и некому с войском на рать стать с ордой,
Ибо было тех басурманов больше, чем песка морского.
И ступило пораженное войско тайно в город Кремянец,
Да и заколочили тоскливо колокола в святых церквах Христовых.
Ротаи и ротные люди выходили все на гору,
В каменную крепость за Траяна построена.
Еще заря не заиграла на злотых церковные купола,
Еще туман не развевался первым легковетренным ветром,
Еще малы, большие птички сладко в гнездах дремали,
Как рвалась на стены стая яростная, бурундая.
Вставай всякую честную стену, защищать святую Русь,
Вставай всякую честную стену, защищать святую Русь.
Засурмили грозно трубы, дико заржали кони,
Заискрилось железо, засвистели острые стрелы,
Полилась кровь горячая и гора укрылась трупом.
А в небе закружились стаи черные рощи,
Так три дня и три ночи клокотала лютая сеча,
Не один упорный русич смерть нашел на поле брани.
Но, как стены стояли русские, уповая на Бога,
И ордынцы отступали, свирепствовали неизмеримо.
На четвертую ночь после сечи Ангел Божий явился
И сказал вождю войска: "Брати воду из колодца,
И чтобы коница ордынская не нашла дороги в гору,
С Божьего благословения поливать водой склоны.
А наутро, на рассвете, Бог послал на землю стужу,
И низкие степные кони едва добравшись до скользкого,
Падали с всадниками и катились вниз
К великой радости русской.
Так молитвой к Богу спаслась твердыня,
Встали на колени люди, воздавшие славу Господу
И развеялась по миру сила грозного Батыя.
Слава Божия умножилась и утвердилась в людях...
Это не кони заржали, не зеленые муравьи,
Так заиграл княжеский костер в серебряной трубе
Но о враждебном войске, об орде Батыевой.
Ой разнесся плач большой и по всей земле Волынской,
Расстелился дым едущий по пустошам, по оврагам.
Да и некому с войском на рать стать с ордой,
Ибо было тех басурманов больше, чем песка морского.
И ступило пораженное войско тайно в город Кремянец,
Да и заколочили тоскливо колокола в святых церквах Христовых.
Ротаи и ротные люди выходили все на гору,
В каменную крепость за Траяна построена.
Еще заря не заиграла на злотых церковные купола,
Еще туман не развевался первым легковетренным ветром,
Еще малы, большие птички сладко в гнездах дремали,
Как рвалась на стены стая яростная, бурундая.
Вставай всякую честную стену, защищать святую Русь,
Вставай всякую честную стену, защищать святую Русь.
Засурмили грозно трубы, дико заржали кони,
Заискрилось железо, засвистели острые стрелы,
Полилась кровь горячая и гора укрылась трупом.
А в небе закружились стаи черные рощи,
Так три дня и три ночи клокотала лютая сеча,
Не один упорный русич смерть нашел на поле брани.
Но, как стены стояли русские, уповая на Бога,
И ордынцы отступали, свирепствовали неизмеримо.
На четвертую ночь после сечи Ангел Божий явился
И сказал вождю войска: "Брати воду из колодца,
И чтобы коница ордынская не нашла дороги в гору,
С Божьего благословения поливать водой склоны.
А наутро, на рассвете, Бог послал на землю стужу,
И низкие степные кони едва добравшись до скользкого,
Падали с всадниками и катились вниз
К великой радости русской.
Так молитвой к Богу спаслась твердыня,
Встали на колени люди, воздавшие славу Господу
И развеялась по миру сила грозного Батыя.
Слава Божия умножилась и утвердилась в людях...