Злата Огевич - Пристрасть
текст песни
15
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Злата Огевич - Пристрасть - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Залишу, напевно, минуле без жалю.
Крок собі на зустріч я зроблю.
Спитаю, у тиші: "Як бути? Що далі?
Де той, що люблю?"
На межі надії, я чекати буду,
Сновидіння оживуть.
Приспів:
Зупиню мить мінливу,
Серцю дам сліз гарячих
І туман нам як ложе простелю.
Без вогню ніч зігрію,
Сум як попіл розвію
І собі я зізнаюсь, що люблю.
Видіння розтане, як потяг в туманах,
Мить на деньці серця збережу.
Спитаю у тиші: "Кохання - омана?
Чом за ним тужу?"
І крізь сон неначе, знову я побачу
Все, що сталось на яву.
Приспів.
Крок собі на зустріч я зроблю.
Спитаю, у тиші: "Як бути? Що далі?
Де той, що люблю?"
На межі надії, я чекати буду,
Сновидіння оживуть.
Приспів:
Зупиню мить мінливу,
Серцю дам сліз гарячих
І туман нам як ложе простелю.
Без вогню ніч зігрію,
Сум як попіл розвію
І собі я зізнаюсь, що люблю.
Видіння розтане, як потяг в туманах,
Мить на деньці серця збережу.
Спитаю у тиші: "Кохання - омана?
Чом за ним тужу?"
І крізь сон неначе, знову я побачу
Все, що сталось на яву.
Приспів.
Я, вероятно, покину прошлое без сожаления.
Я сделаю шаг к себе.
Я спрашиваю, в тишине: «Как быть? Что дальше?
Где тот, который я люблю? "
На грани надежды я буду ждать,
Мечты оживят.
Припев:
Остановите момент меняться,
Сердце разрыва слез горячих
И туман нам как кровать.
Без огня ночь согревается,
Суммировать как пепел удара
И я признаюсь, что люблю.
Видение будет таять как поезд в туманах,
Я сэкономию мгновение в день сердца.
Я спрашиваю в тишине: «Любовь - это заблуждение?
Почему я великолепен? »
И через сон, как будто я снова увижу
Все, что случилось с Явой.
Припев.
Я сделаю шаг к себе.
Я спрашиваю, в тишине: «Как быть? Что дальше?
Где тот, который я люблю? "
На грани надежды я буду ждать,
Мечты оживят.
Припев:
Остановите момент меняться,
Сердце разрыва слез горячих
И туман нам как кровать.
Без огня ночь согревается,
Суммировать как пепел удара
И я признаюсь, что люблю.
Видение будет таять как поезд в туманах,
Я сэкономию мгновение в день сердца.
Я спрашиваю в тишине: «Любовь - это заблуждение?
Почему я великолепен? »
И через сон, как будто я снова увижу
Все, что случилось с Явой.
Припев.