Василь Чудик - Я її, мабуть, люблю
текст песни
16
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Василь Чудик - Я її, мабуть, люблю - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Як важко знайти ту границю,
Що ділить чарівні ці ноги і чорну спідницю.
Відбився ліхтар у зимовій калюжі, вивчаючи дивную вроду свою,
Скажу тобі друже, що я її мабуть люблю.
Відбився ліхтар у зимовій калюжі, вивчаючи дивную вроду свою,
Скажу тобі друже, що я її мабуть люблю.
Тому й залишився невипитим чай,
І рветься по швах порожній трамвай,
Гадаючи як проскочити митницю,
Поки не розвидниться.
Вахтерка в гуртожитку тверда наче з криці,
Й не бачить краси в цих ногах і в цій чорній спідниці.
Я пізно виходжу – вона сердиться дуже, усім демонструючи владу свою,
Вона на посту і їй зовсім байдуже, що я тебе мабуть люблю.
Я пізно виходжу – вона сердиться дуже, усім демонструючи владу свою,
Вона на посту і їй зовсім байдуже, що я тебе мабуть люблю.
А в місті нічнім легко так заблудиться,
Якщо у думках лиш ці ноги й спідниця.
Я буду триматися колій трамвайних
І може кордон перетну нелегально.
І гавкає пес – йому також не спиться.
Дурний – він не бачив тих ніг і тієї спідниці.
Та бігає бідний, весь світ проклинає за долю приблудну нещасну свою.
Прости мене пес – ти просто не знаєш, що я її мабуть люблю.
Та бігає бідний, весь світ проклинає за долю приблудну нещасну свою.
Прости мене пес – ти просто не знаєш, що я її мабуть люблю.
Нам так небагато потрібно для щастя:
Мені її погляд, а тобі кусень м’яса.
Та мрії ці наші, мов бульбашки тріскають,
Стає той кордон стіною залізною.
Що ділить чарівні ці ноги і чорну спідницю.
Відбився ліхтар у зимовій калюжі, вивчаючи дивную вроду свою,
Скажу тобі друже, що я її мабуть люблю.
Відбився ліхтар у зимовій калюжі, вивчаючи дивную вроду свою,
Скажу тобі друже, що я її мабуть люблю.
Тому й залишився невипитим чай,
І рветься по швах порожній трамвай,
Гадаючи як проскочити митницю,
Поки не розвидниться.
Вахтерка в гуртожитку тверда наче з криці,
Й не бачить краси в цих ногах і в цій чорній спідниці.
Я пізно виходжу – вона сердиться дуже, усім демонструючи владу свою,
Вона на посту і їй зовсім байдуже, що я тебе мабуть люблю.
Я пізно виходжу – вона сердиться дуже, усім демонструючи владу свою,
Вона на посту і їй зовсім байдуже, що я тебе мабуть люблю.
А в місті нічнім легко так заблудиться,
Якщо у думках лиш ці ноги й спідниця.
Я буду триматися колій трамвайних
І може кордон перетну нелегально.
І гавкає пес – йому також не спиться.
Дурний – він не бачив тих ніг і тієї спідниці.
Та бігає бідний, весь світ проклинає за долю приблудну нещасну свою.
Прости мене пес – ти просто не знаєш, що я її мабуть люблю.
Та бігає бідний, весь світ проклинає за долю приблудну нещасну свою.
Прости мене пес – ти просто не знаєш, що я її мабуть люблю.
Нам так небагато потрібно для щастя:
Мені її погляд, а тобі кусень м’яса.
Та мрії ці наші, мов бульбашки тріскають,
Стає той кордон стіною залізною.
Как трудно найти эту границу,
Это встряхивает эти ноги и черную юбку.
Отразил фонарь в зимней луже, изучая странный вид своего собственного,
Я скажу вам другу, что я, вероятно, люблю ее.
Отразил фонарь в зимней луже, изучая странный вид своего собственного,
Я скажу вам другу, что я, вероятно, люблю ее.
Поэтому остался необычным чаем,
И бросается по швам пустой трамвай,
Взять, как скользить таможни,
Пока он не скользит.
Wachter в общежитии твердый, как будто от крика,
И он не видит красоты в этих ногах и в этой черной юбке.
Я выйду поздно - она очень злится, показывая всю свою силу,
Она на посту, и ей все равно, что я, вероятно, люблю тебя.
Я выйду поздно - она очень злится, показывая всю свою силу,
Она на посту, и ей все равно, что я, вероятно, люблю тебя.
А в городе ночи легко заблудиться,
Если думают только эти ноги и юбка.
Я буду держать трамвайные дорожки
И может ли граница незаконно переходить.
И собака лает - он также не спит.
Глупо - он не видел эти ноги и юбку.
Но бедные бегают, весь мир проклинает его судьбу.
Прости мне собаку - ты просто не знаешь, что я, вероятно, люблю ее.
Но бедные бегают, весь мир проклинает его судьбу.
Прости мне собаку - ты просто не знаешь, что я, вероятно, люблю ее.
Нам так мало для счастья:
У меня есть ее взгляд, и у вас есть кусок мяса.
И эти мечты, как пузырьки, трещины,
Это становится той границей с железной стеной.
Это встряхивает эти ноги и черную юбку.
Отразил фонарь в зимней луже, изучая странный вид своего собственного,
Я скажу вам другу, что я, вероятно, люблю ее.
Отразил фонарь в зимней луже, изучая странный вид своего собственного,
Я скажу вам другу, что я, вероятно, люблю ее.
Поэтому остался необычным чаем,
И бросается по швам пустой трамвай,
Взять, как скользить таможни,
Пока он не скользит.
Wachter в общежитии твердый, как будто от крика,
И он не видит красоты в этих ногах и в этой черной юбке.
Я выйду поздно - она очень злится, показывая всю свою силу,
Она на посту, и ей все равно, что я, вероятно, люблю тебя.
Я выйду поздно - она очень злится, показывая всю свою силу,
Она на посту, и ей все равно, что я, вероятно, люблю тебя.
А в городе ночи легко заблудиться,
Если думают только эти ноги и юбка.
Я буду держать трамвайные дорожки
И может ли граница незаконно переходить.
И собака лает - он также не спит.
Глупо - он не видел эти ноги и юбку.
Но бедные бегают, весь мир проклинает его судьбу.
Прости мне собаку - ты просто не знаешь, что я, вероятно, люблю ее.
Но бедные бегают, весь мир проклинает его судьбу.
Прости мне собаку - ты просто не знаешь, что я, вероятно, люблю ее.
Нам так мало для счастья:
У меня есть ее взгляд, и у вас есть кусок мяса.
И эти мечты, как пузырьки, трещины,
Это становится той границей с железной стеной.
Другие песни исполнителя: