Віка Корпан - Мій перший вірш написаний в окопі
текст песни
44
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Віка Корпан - Мій перший вірш написаний в окопі - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі
моє дитинство, вбите на війні.
Лилась пожежі вулканічна лава.
Горіла хата. Ніч здавалась днем.
І захлиналась наша переправа
через Дніпро – водою і вогнем.
Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.
Хрестилась баба, і кінчався хліб.
Двигтів отой вузесенький окопчик,
де дві сім'ї тулились кілька діб.
О перший біль тих не дитячих вражень,
який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
чи не німою зробиться душа?!
Це вже було ні зайчиком, ні вовком –
кривавий світ, обвуглена зоря! –
а я писала мало не осколком
великі букви, щойно з букваря, –
той перший віршик, притулившись скраю,
щоб присвітила поночі війна.
Який він був, я вже не пам'ятаю.
Снаряд упав – осипалась стіна.
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі
моє дитинство, вбите на війні.
Лилась пожежі вулканічна лава.
Горіла хата. Ніч здавалась днем.
І захлиналась наша переправа
через Дніпро – водою і вогнем.
Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.
Хрестилась баба, і кінчався хліб.
Двигтів отой вузесенький окопчик,
де дві сім'ї тулились кілька діб.
О перший біль тих не дитячих вражень,
який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
чи не німою зробиться душа?!
Це вже було ні зайчиком, ні вовком –
кривавий світ, обвуглена зоря! –
а я писала мало не осколком
великі букви, щойно з букваря, –
той перший віршик, притулившись скраю,
щоб присвітила поночі війна.
Який він був, я вже не пам'ятаю.
Снаряд упав – осипалась стіна.
Мой первый стих написан в коре,
На этом снимка настенной стены взрыва,
При брошении рассвета в гороскопе
Мое детство убит в войне.
Вулканские лавовые пожары.
Горящая хижина. Ночь, казалось, сегодня.
И наше пересечение задыхается
Через Днепр - вода и огонь.
Гула Земля. Ночной зачаточный мальчик.
Крещена Баба и закончила хлеб.
Толстовки к миску грузовик,
Где две семьи имеют несколько дней.
При первой боли тех, кто не детские впечатления,
Какой из них в самом сердце сердца!
Как невыразимые стихи не говорят,
Это душа делать?!
Это был уже зайчик, ни волк -
Кровавый мир, очарованная зоря! -
И я написал почти фрагмент
Большие буквы, просто из письма, -
что первое стихотворение, опираясь против крайности,
Для прощения в войну.
Что он был, я больше не помню.
Спал снаряда - стена была залита.
На этом снимка настенной стены взрыва,
При брошении рассвета в гороскопе
Мое детство убит в войне.
Вулканские лавовые пожары.
Горящая хижина. Ночь, казалось, сегодня.
И наше пересечение задыхается
Через Днепр - вода и огонь.
Гула Земля. Ночной зачаточный мальчик.
Крещена Баба и закончила хлеб.
Толстовки к миску грузовик,
Где две семьи имеют несколько дней.
При первой боли тех, кто не детские впечатления,
Какой из них в самом сердце сердца!
Как невыразимые стихи не говорят,
Это душа делать?!
Это был уже зайчик, ни волк -
Кровавый мир, очарованная зоря! -
И я написал почти фрагмент
Большие буквы, просто из письма, -
что первое стихотворение, опираясь против крайности,
Для прощения в войну.
Что он был, я больше не помню.
Спал снаряда - стена была залита.