Володимир Самійленко - Українська мова
текст песни
15
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Володимир Самійленко - Українська мова - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
УКРАЇНСЬКА МОВА
Пам'яті Т. Г. Шевченка
Діамант дорогий на дорозі лежав,—
Тим великим шляхом люд усякий минав,
І ніхто не пізнав діаманта того.
Йшли багато людей і топтали його.
Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов,
І в пилу на шляху діамант він найшов.
Камінець дорогий він одразу пізнав,
І додому приніс, і гарненько, як знав,
Обробив, обточив дивний той камінець,
І уставив його у коштовний вінець.
Сталось диво тоді: камінець засіяв,
І промінням ясним всіх людей здивував,
І палючим огнем кольористе блищить,
І проміння його усім очі сліпить.
Так в пилу на шляху наша мова була,
І мислива рука її з пилу взяла.
Полюбила її, обробила її,
Положила на ню усі сили свої,
І в народний вінець, як в оправу, ввела,
І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.
І на злість ворогам засіяла вона,
Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.
І сіятиме вік, поки сонце стоїть,
І лихим ворогам буде очі сліпить.
Хай же ті вороги поніміють скоріш,
Наша ж мова сія щогодини ясніш!
Хай коштовним добром вона буде у нас,
Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,
Щоб, поглянувши сам на створіння своє,
Він побожно сказав: «Відкіля нам сіє?!»
Пам'яті Т. Г. Шевченка
Діамант дорогий на дорозі лежав,—
Тим великим шляхом люд усякий минав,
І ніхто не пізнав діаманта того.
Йшли багато людей і топтали його.
Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов,
І в пилу на шляху діамант він найшов.
Камінець дорогий він одразу пізнав,
І додому приніс, і гарненько, як знав,
Обробив, обточив дивний той камінець,
І уставив його у коштовний вінець.
Сталось диво тоді: камінець засіяв,
І промінням ясним всіх людей здивував,
І палючим огнем кольористе блищить,
І проміння його усім очі сліпить.
Так в пилу на шляху наша мова була,
І мислива рука її з пилу взяла.
Полюбила її, обробила її,
Положила на ню усі сили свої,
І в народний вінець, як в оправу, ввела,
І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.
І на злість ворогам засіяла вона,
Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.
І сіятиме вік, поки сонце стоїть,
І лихим ворогам буде очі сліпить.
Хай же ті вороги поніміють скоріш,
Наша ж мова сія щогодини ясніш!
Хай коштовним добром вона буде у нас,
Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,
Щоб, поглянувши сам на створіння своє,
Він побожно сказав: «Відкіля нам сіє?!»
Украинский язык
Память TG Шевченко
Бриллиант дорогой на дороге лежал -
Великий способ прошел люди,
И никто не знал алмаза.
Многие люди пошли и растоптали его.
Но как только этот путь кто -то был замечательным,
И в пыли в пути он нашел алмаз.
Kaminets дорогой, он сразу же узнал,
И принес домой и красиво, как он знал
Обработано, заточен странной гальки,
И он положил его в ценную корону.
Тогда это случилось с чудом: Каминян сеял,
И лучи удивились всех людей,
И пылающий огонь красочный сияющий,
И его лучи ослепляют глаза.
Итак, в пыли на нашем языке,
И ее мыслительная рука взяла ее из пыли.
Влюбился в нее, обработал ее,
Положите все свои силы на обнаженную,
И в народную корону, как в кадре, введено,
И, как ясна звезда, облака, поднятые над облаками.
И на гнев врагов она пожала плечами,
Как бриллиант дорогой, как звезда ясно.
И сеять возраст, пока стоит солнце,
И злые враги ослепят.
Пусть эти враги выйдут раньше,
Наш язык - четкий час продолжающегося!
Пусть будет ценным, она будет с нами,
Быть удивленным могилой Тараса,
Так что, глядя на свое собственное существо,
Он сказал, «от нас, сева?!»
Память TG Шевченко
Бриллиант дорогой на дороге лежал -
Великий способ прошел люди,
И никто не знал алмаза.
Многие люди пошли и растоптали его.
Но как только этот путь кто -то был замечательным,
И в пыли в пути он нашел алмаз.
Kaminets дорогой, он сразу же узнал,
И принес домой и красиво, как он знал
Обработано, заточен странной гальки,
И он положил его в ценную корону.
Тогда это случилось с чудом: Каминян сеял,
И лучи удивились всех людей,
И пылающий огонь красочный сияющий,
И его лучи ослепляют глаза.
Итак, в пыли на нашем языке,
И ее мыслительная рука взяла ее из пыли.
Влюбился в нее, обработал ее,
Положите все свои силы на обнаженную,
И в народную корону, как в кадре, введено,
И, как ясна звезда, облака, поднятые над облаками.
И на гнев врагов она пожала плечами,
Как бриллиант дорогой, как звезда ясно.
И сеять возраст, пока стоит солнце,
И злые враги ослепят.
Пусть эти враги выйдут раньше,
Наш язык - четкий час продолжающегося!
Пусть будет ценным, она будет с нами,
Быть удивленным могилой Тараса,
Так что, глядя на свое собственное существо,
Он сказал, «от нас, сева?!»