Андрій Клименко - Її ангели
текст песни

сл. Н. Швадчак

І між ними стоїть тьмяний вечір,
пустий вокзал
їй наївно хочеться, щоб перестав
Бог
відпускати час в швидкісних вагонах
до станцій смерті

і вона тримається за рукав
адресата своїх фронтових телеграм,
обіцяє йому своїх ангелів, щоб він сам
не ходив по далеких чужих містах,
зберігаючи слово її у конверті

він стоїть обіймає її плече.
від напруги їх двох знеструмлює і пече,
а по коліях човгає хмурий вечір

«я тебе ніколи б не відпускав,
але небо наше розп’яли вогонь і шквал
і кордон роз’ятрений ніби шрам,
і ростуть коридори смерті

я візьму твоїх ангелів і листи,
твої літери впАдуть на втомлені блок пости,
будуть нас опікати і берегти:
нас всіх точно минатимуть кулі

зрозумій, я їду перемогти
з нами правда, але здається, ти
вже не чуєш мене десь на тому березі смутку»

і приходить потяг, реве вокзал,
між ними зростають дороги й в порожній зал
вона йде опираючись на стіну
ні жива, ні мертва

він тримається довго того тепла,
де лежала вперта її рука,
забуває дихати

обіцяє подумки все змогти,
повернутись з гарячих обійм війни
на кордонах країни загоїти вогнепальні рани

головне - зберегти її ангелів,
щоб вона
знов трималась дитинно його рукава
у котрийсь привокзальний вечір