Оксана Білозір. - Чорна квітка-минус
текст песни
661
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Оксана Білозір. - Чорна квітка-минус - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Стоять заплакані сади,
Скидають листя на руїни.
Він залишився молодим,
Солдат із мирної країни.
Застиглим поглядом крізь сад,
Мов білий птах до неба лине,
Душею світлою солдат,
Такої мирної країни.
Не наче чорна квітка польова,
Опалена жорстокими руками.
Звикає жити молода вдова,
Самотня жінка, і самотня мама.
Вчорашня наречена юних літ,
Усміхнена і скорена любити.
Напевно збожеволів білий світ,
В якому розквітають чорні квіти...
І знов прокинеться синок,
І знов попросить розказати,
Що тато там серед зірок,
Що білим ангелом став тато.
І знов чекатиме на грім,
Щоб у травневий день почути.
Як в піднебессі вогнянім,
Гримлять по татові салюти
Не наче чорна квітка польова,
Опалена жорстокими руками.
Звикає жити молода вдова,
Самотня жінка, і самотня мама.
Вчорашня наречена юних літ,
Усміхнена і скорена любити.
Напевно збожеволів білий світ,
В якому розквітають чорні квіти...
Нехай вже постріли заснуть,
Настане тиша над полями.
Бо чорні квіти там цвітуть,
Бо поливаються сльозами.
Щоб наречені юних літ,
Всміхались скорені любити.
Хай на колінах білий світ,
Прощення просить в чорних квітів.
Не наче чорна квітка польова,
Опалена жорстокими руками.
Звикає жити молода вдова,
Самотня жінка, і самотня мама.
Вчорашня наречена юних літ,
Усміхнена і скорена любити.
Напевно збожеволів білий світ,
В якому розквітають чорні квіти...
Скидають листя на руїни.
Він залишився молодим,
Солдат із мирної країни.
Застиглим поглядом крізь сад,
Мов білий птах до неба лине,
Душею світлою солдат,
Такої мирної країни.
Не наче чорна квітка польова,
Опалена жорстокими руками.
Звикає жити молода вдова,
Самотня жінка, і самотня мама.
Вчорашня наречена юних літ,
Усміхнена і скорена любити.
Напевно збожеволів білий світ,
В якому розквітають чорні квіти...
І знов прокинеться синок,
І знов попросить розказати,
Що тато там серед зірок,
Що білим ангелом став тато.
І знов чекатиме на грім,
Щоб у травневий день почути.
Як в піднебессі вогнянім,
Гримлять по татові салюти
Не наче чорна квітка польова,
Опалена жорстокими руками.
Звикає жити молода вдова,
Самотня жінка, і самотня мама.
Вчорашня наречена юних літ,
Усміхнена і скорена любити.
Напевно збожеволів білий світ,
В якому розквітають чорні квіти...
Нехай вже постріли заснуть,
Настане тиша над полями.
Бо чорні квіти там цвітуть,
Бо поливаються сльозами.
Щоб наречені юних літ,
Всміхались скорені любити.
Хай на колінах білий світ,
Прощення просить в чорних квітів.
Не наче чорна квітка польова,
Опалена жорстокими руками.
Звикає жити молода вдова,
Самотня жінка, і самотня мама.
Вчорашня наречена юних літ,
Усміхнена і скорена любити.
Напевно збожеволів білий світ,
В якому розквітають чорні квіти...
Стоящие плачущие сады,
Листья сбрасываются на руины.
Он остался молодым,
Солдат из мирной страны.
Замороженный взгляд через сад,
Как белая птица в небо выливается,
Душа световых солдат,
Такая мирная страна.
Не как черное цветочное поле,
Он нагревается жестокими руками.
Привыкнуть к тому, чтобы жить молодой вдовой,
Одинокая женщина и одинокая мама.
Вчерашняя невеста молодого возраста,
Улыбаясь и ругал на любовь.
Наверное сумасшедший белый мир,
В которых цветут черные цветы ...
И сын снова проснется,
И попросит еще раз сказать
Какой папа там среди звезд,
Что белый ангел стал отцом.
И снова подожду гром,
Услышать в мае.
Как в городе пожар,
Гремут папа приветствует
Не как черное цветочное поле,
Он нагревается жестокими руками.
Привыкнуть к тому, чтобы жить молодой вдовой,
Одинокая женщина и одинокая мама.
Вчерашняя невеста молодого возраста,
Улыбаясь и ругал на любовь.
Наверное сумасшедший белый мир,
В которых цветут черные цветы ...
Пусть выстрелы заснут,
На полях будет молчание.
Для черных цветов, цветут,
Потому что слезы поливаются.
Невеста молодые годы,
Они улыбнулись победили, чтобы любовь.
Пусть белый свет на коленях,
Прощение просит черных цветов.
Не как черное цветочное поле,
Он нагревается жестокими руками.
Привыкнуть к тому, чтобы жить молодой вдовой,
Одинокая женщина и одинокая мама.
Вчерашняя невеста молодого возраста,
Улыбаясь и ругал на любовь.
Наверное сумасшедший белый мир,
В которых цветут черные цветы ...
Листья сбрасываются на руины.
Он остался молодым,
Солдат из мирной страны.
Замороженный взгляд через сад,
Как белая птица в небо выливается,
Душа световых солдат,
Такая мирная страна.
Не как черное цветочное поле,
Он нагревается жестокими руками.
Привыкнуть к тому, чтобы жить молодой вдовой,
Одинокая женщина и одинокая мама.
Вчерашняя невеста молодого возраста,
Улыбаясь и ругал на любовь.
Наверное сумасшедший белый мир,
В которых цветут черные цветы ...
И сын снова проснется,
И попросит еще раз сказать
Какой папа там среди звезд,
Что белый ангел стал отцом.
И снова подожду гром,
Услышать в мае.
Как в городе пожар,
Гремут папа приветствует
Не как черное цветочное поле,
Он нагревается жестокими руками.
Привыкнуть к тому, чтобы жить молодой вдовой,
Одинокая женщина и одинокая мама.
Вчерашняя невеста молодого возраста,
Улыбаясь и ругал на любовь.
Наверное сумасшедший белый мир,
В которых цветут черные цветы ...
Пусть выстрелы заснут,
На полях будет молчание.
Для черных цветов, цветут,
Потому что слезы поливаются.
Невеста молодые годы,
Они улыбнулись победили, чтобы любовь.
Пусть белый свет на коленях,
Прощение просит черных цветов.
Не как черное цветочное поле,
Он нагревается жестокими руками.
Привыкнуть к тому, чтобы жить молодой вдовой,
Одинокая женщина и одинокая мама.
Вчерашняя невеста молодого возраста,
Улыбаясь и ругал на любовь.
Наверное сумасшедший белый мир,
В которых цветут черные цветы ...