Тарас Григорович Шевченко - Причинна. ч.2
текст песни
19
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Тарас Григорович Шевченко - Причинна. ч.2 - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Зареготались нехрещені...
Гай обізвався; галас, зик.
Орда мов ріже. Мов скажені,
Летять до дуба... Нічичирк...
Схаменулись нехрещені,
Дивляться — мелькає,
Щось лізе вверх по стовбуру
До самого краю.
Ото ж тая дівчинонька,
Що сонна блудила:
Отаку-то їй причину
Ворожка зробила!
На самий верх на гіллячці
Стала... В серце коле!
Подивилась на всі боки
Та й лізе додолу.
Кругом дуба русалоньки
Мовчки дожидали;
Взяли її, сердешную,
Та й залоскотали.
Довго, довго дивовались
На її уроду...
Треті півні: кукуріку! —
Шелеснули в воду.
Защебетав жайворонок,
Угору летючи;
Закувала зозуленька,
На дубу сидячи;
Защебетав соловейко —
Пішла луна гаєм;
Червоніє за горою;
Плугатир співає.
Чорніє гай над водою,
Де ляхи ходили;
Засиніли понад Дніпром
Високі могили;
Пішов шелест по діброві;
Шепчуть густі лози.
А дівчина спить під дубом
При битій дорозі.
Знать, добре спить, що не чує,
Як кує зозуля,
Що не лічить, чи довго жить...
Знать, добре заснула.
А тим часом із діброви
Козак виїзжає;
Під ним коник вороненький
Насилу ступає.
«Ізнемігся, товаришу!
Сьогодні спочинем:
Близько хата, де дівчина
Ворота одчинить.
А може, вже одчинила —
Не мені, другому...
Швидче, коню, швидче, коню,
Поспішай додому!»
Утомився вороненький,
Іде, спотикнеться, —
Коло серця козацького
Як гадина в’ється.
«Ось і дуб той кучерявий...
Вона! Боже милий!
Бач, заснула, виглядавши,
Моя сизокрила!»
Кинув коня та до неї:
«Боже ти мій, Боже!»
Кличе її та цілує...
Ні, вже не поможе!
«За що ж вони розлучили
Мене із тобою?»
Зареготавсь, розігнався —
Та в дуб головою!
Ідуть дівчата в поле жати
Та, знай, співають ідучи,
Як провожала сина мати,
Як бивсь татарин уночі.
Ідуть — під дубом зелененьким
Кінь замордований стоїть,
А біля його молоденький
Козак та дівчина лежить.
Цікаві (нігде правди діти)
Підкралися, щоб ізлякать;
Коли подивляться, що вбитий, —
З переполоху ну втікать!
Збиралися подруженьки,
Слізоньки втирають;
Збиралися товариші
Та ями копають;
Прийшли попи з корогвами,
Задзвонили дзвони.
Поховали громадою
Як слід, по закону,
Насипали край дороги
Дві могили в житі.
Нема кому запитати,
За що їх убито.
Посадили над козаком
Явір та ялину,
А в головах у дівчини
Червону калину.
Прилітає зозуленька
Над ними кувати;
Прилітає соловейко
Щоніч щебетати;
Виспівує та щебече,
Поки місяць зійде,
Поки тії русалоньки
З Дніпра грітись вийдуть.
Гай обізвався; галас, зик.
Орда мов ріже. Мов скажені,
Летять до дуба... Нічичирк...
Схаменулись нехрещені,
Дивляться — мелькає,
Щось лізе вверх по стовбуру
До самого краю.
Ото ж тая дівчинонька,
Що сонна блудила:
Отаку-то їй причину
Ворожка зробила!
На самий верх на гіллячці
Стала... В серце коле!
Подивилась на всі боки
Та й лізе додолу.
Кругом дуба русалоньки
Мовчки дожидали;
Взяли її, сердешную,
Та й залоскотали.
Довго, довго дивовались
На її уроду...
Треті півні: кукуріку! —
Шелеснули в воду.
Защебетав жайворонок,
Угору летючи;
Закувала зозуленька,
На дубу сидячи;
Защебетав соловейко —
Пішла луна гаєм;
Червоніє за горою;
Плугатир співає.
Чорніє гай над водою,
Де ляхи ходили;
Засиніли понад Дніпром
Високі могили;
Пішов шелест по діброві;
Шепчуть густі лози.
А дівчина спить під дубом
При битій дорозі.
Знать, добре спить, що не чує,
Як кує зозуля,
Що не лічить, чи довго жить...
Знать, добре заснула.
А тим часом із діброви
Козак виїзжає;
Під ним коник вороненький
Насилу ступає.
«Ізнемігся, товаришу!
Сьогодні спочинем:
Близько хата, де дівчина
Ворота одчинить.
А може, вже одчинила —
Не мені, другому...
Швидче, коню, швидче, коню,
Поспішай додому!»
Утомився вороненький,
Іде, спотикнеться, —
Коло серця козацького
Як гадина в’ється.
«Ось і дуб той кучерявий...
Вона! Боже милий!
Бач, заснула, виглядавши,
Моя сизокрила!»
Кинув коня та до неї:
«Боже ти мій, Боже!»
Кличе її та цілує...
Ні, вже не поможе!
«За що ж вони розлучили
Мене із тобою?»
Зареготавсь, розігнався —
Та в дуб головою!
Ідуть дівчата в поле жати
Та, знай, співають ідучи,
Як провожала сина мати,
Як бивсь татарин уночі.
Ідуть — під дубом зелененьким
Кінь замордований стоїть,
А біля його молоденький
Козак та дівчина лежить.
Цікаві (нігде правди діти)
Підкралися, щоб ізлякать;
Коли подивляться, що вбитий, —
З переполоху ну втікать!
Збиралися подруженьки,
Слізоньки втирають;
Збиралися товариші
Та ями копають;
Прийшли попи з корогвами,
Задзвонили дзвони.
Поховали громадою
Як слід, по закону,
Насипали край дороги
Дві могили в житі.
Нема кому запитати,
За що їх убито.
Посадили над козаком
Явір та ялину,
А в головах у дівчини
Червону калину.
Прилітає зозуленька
Над ними кувати;
Прилітає соловейко
Щоніч щебетати;
Виспівує та щебече,
Поки місяць зійде,
Поки тії русалоньки
З Дніпра грітись вийдуть.
Крещение ...
Парень позвонил; Шум, Зик.
Орда разрезана. Как сумасшедший,
Они летят в дуб ... рисуют ...
НЕ -КОЛЛЕКЦИИ
Смотри - вспыхивает,
Что -то поднимается по багажнику
До самого края.
Это та же девушка,
Что сонные руки:
Вот что ее причина
Гадарчик сделал!
На самом верху на ветке
Она стояла ... в самом сердце круга!
Смотрел со всех сторон
И он спускается вниз.
Русалка Круга Дуба
Они молча ждали;
Взял ее, сытно,
И они хлопнули.
Длинное, длинное чудо
На ее Великобритании ...
Третьи петухи: кукуруза! -
Они бросились в воду.
Сжал жаворонок,
Вверх полет;
Бросил кукушку,
На дубе сидит;
Сон Соловей -
Луна пошла;
Покраснеет гору;
Плутин поет.
Черный роща над водой,
Куда ушли кровати;
Они упали на дниер
Высокие могилы;
Шеловой спустился по дубу;
Толстые виноградные лозы шепчут.
И девушка спит под дубом
На проторенной дороге.
Зная, хорошо спит, что не слышит,
Как кукушка, куски,
Что не учитывается и не живет долго ...
Зная, она хорошо заснула.
Тем временем из дуба
Казак уходит;
Под ним кузнечик - это ворона
Вряд ли шаги.
«Убирайся, товарищ!
Сегодня вы будете:
О доме, где девушка
Ворота откроются.
Или, может быть, уже открыто -
Не я, второй ...
Быстрее, лошадь, быстрее, лошадь,
Спешите домой! »
Устал от вороны,
Идет, спотыкается, -
Круг казачного сердца
Как гребля.
«Это дуб, который вьющий ...
Она! О Боже!
Видите, уснул, посмотрел,
Моя сизобрила! »
Бросил лошадь и ей:
"Боже мой, Боже!"
Автомобили ее и поцелуи ...
Нет, это не поможет!
«Для чего они развелись
Я с тобой? "
Травяная, рассеянная -
Но в дубовой головке!
Девочки идут на поле жары
И знаю, пение,
Как проводился сын его матери,
Как тартар сражался ночью.
Иди - под дубовым зеленым
Лошадь - это убийство,
И рядом с его молодым
Казак и девушка лгут.
Интересно (детьми никида истины)
Они боялись быть напуганными;
Когда они смотрят на то, что убито, -
С роста они убегат!
Собрались подруги,
Слезы втираются;
Товарищи собрались
И ямы копают;
Священники пришли с корогами,
Колокола зазвонили.
Они похоронили сообщество
Как и должно быть по закону,
Они вылили край дороги
Две могилы в ржи.
Некому спросить,
За что они убиты.
Посажена над казаком
Клен и ель,
И в головах девушки
Калина красная.
Волнение прибывает
Над ними;
Соловья прибывает
Ежедневно щебетать;
Поет и щебечу,
Пока месяц падает,
В то время как эти русалки
Из Dnieper они придут.
Парень позвонил; Шум, Зик.
Орда разрезана. Как сумасшедший,
Они летят в дуб ... рисуют ...
НЕ -КОЛЛЕКЦИИ
Смотри - вспыхивает,
Что -то поднимается по багажнику
До самого края.
Это та же девушка,
Что сонные руки:
Вот что ее причина
Гадарчик сделал!
На самом верху на ветке
Она стояла ... в самом сердце круга!
Смотрел со всех сторон
И он спускается вниз.
Русалка Круга Дуба
Они молча ждали;
Взял ее, сытно,
И они хлопнули.
Длинное, длинное чудо
На ее Великобритании ...
Третьи петухи: кукуруза! -
Они бросились в воду.
Сжал жаворонок,
Вверх полет;
Бросил кукушку,
На дубе сидит;
Сон Соловей -
Луна пошла;
Покраснеет гору;
Плутин поет.
Черный роща над водой,
Куда ушли кровати;
Они упали на дниер
Высокие могилы;
Шеловой спустился по дубу;
Толстые виноградные лозы шепчут.
И девушка спит под дубом
На проторенной дороге.
Зная, хорошо спит, что не слышит,
Как кукушка, куски,
Что не учитывается и не живет долго ...
Зная, она хорошо заснула.
Тем временем из дуба
Казак уходит;
Под ним кузнечик - это ворона
Вряд ли шаги.
«Убирайся, товарищ!
Сегодня вы будете:
О доме, где девушка
Ворота откроются.
Или, может быть, уже открыто -
Не я, второй ...
Быстрее, лошадь, быстрее, лошадь,
Спешите домой! »
Устал от вороны,
Идет, спотыкается, -
Круг казачного сердца
Как гребля.
«Это дуб, который вьющий ...
Она! О Боже!
Видите, уснул, посмотрел,
Моя сизобрила! »
Бросил лошадь и ей:
"Боже мой, Боже!"
Автомобили ее и поцелуи ...
Нет, это не поможет!
«Для чего они развелись
Я с тобой? "
Травяная, рассеянная -
Но в дубовой головке!
Девочки идут на поле жары
И знаю, пение,
Как проводился сын его матери,
Как тартар сражался ночью.
Иди - под дубовым зеленым
Лошадь - это убийство,
И рядом с его молодым
Казак и девушка лгут.
Интересно (детьми никида истины)
Они боялись быть напуганными;
Когда они смотрят на то, что убито, -
С роста они убегат!
Собрались подруги,
Слезы втираются;
Товарищи собрались
И ямы копают;
Священники пришли с корогами,
Колокола зазвонили.
Они похоронили сообщество
Как и должно быть по закону,
Они вылили край дороги
Две могилы в ржи.
Некому спросить,
За что они убиты.
Посажена над казаком
Клен и ель,
И в головах девушки
Калина красная.
Волнение прибывает
Над ними;
Соловья прибывает
Ежедневно щебетать;
Поет и щебечу,
Пока месяц падает,
В то время как эти русалки
Из Dnieper они придут.
Другие песни исполнителя: