Тарас Шевченко - Плач Ярославни
текст песни
36
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Тарас Шевченко - Плач Ярославни - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
В Путивлі - граді вранці рано
Співає, плаче Ярославна,
Як та зозуленька кує,
Словами жалю додає.
— Полечу, каже, зигзицею,
Тією чайкою-вдовицею,
Та понад Доном полечу,
Рукав бобровий омочу
В ріці Каялі.І на тілі,
На княжім білім, помарнілім
Омию кров суху, отру
Глибокії, тяжкії рани...
І квилить, плаче Ярославна
В Путивлі рано на валу:
— Вітрило-вітре мій єдиний,
Легкий, крилатий господине!
Нащо на дужому крилі
На вої любії мої,
На князя, ладо моє миле,
Ти ханові метаєш стріли?
Не мало неба, і землі,
І моря синього. На морі
Гойдай насади-кораблі.
А ти, прелютий... Горе! Горе!
Моє веселіє украв,
В степу на тирсі розібгав.
Сумує, квилить, плаче рано
В Путивлі-граді Ярославна.
І каже: — Дужий і старий,
Широкий Дніпре, не малий!
Пробив єси високі скали,
Текучи в землю половчана,
Носив єси на байдаках
На половчан, на Кобяка
Дружину тую Святославлю!..
О мій Словутицю преславний!
Моє ти ладо принеси,
Щоб я постіль весела слала,
У море сліз не посилала,
Сльозами моря не долить.
І плаче, плаче Ярославна
В Путивлі на валу на брамі.
Святеє сонечко зійшло.
І каже: — Сонце пресвятеє
На землю радість принесло
І людям і землі, моєї
Туги-нудьги не розвело.
Святий, огненний господине!
Спалив єси луги, степи,
Спалив і князя, і дружину,
Спали мене на самоті!
Або не грій і не світи...
Загинув ладо... Я загину!
Читає: Раїса Недашківська (Народна артистка України)
Співає, плаче Ярославна,
Як та зозуленька кує,
Словами жалю додає.
— Полечу, каже, зигзицею,
Тією чайкою-вдовицею,
Та понад Доном полечу,
Рукав бобровий омочу
В ріці Каялі.І на тілі,
На княжім білім, помарнілім
Омию кров суху, отру
Глибокії, тяжкії рани...
І квилить, плаче Ярославна
В Путивлі рано на валу:
— Вітрило-вітре мій єдиний,
Легкий, крилатий господине!
Нащо на дужому крилі
На вої любії мої,
На князя, ладо моє миле,
Ти ханові метаєш стріли?
Не мало неба, і землі,
І моря синього. На морі
Гойдай насади-кораблі.
А ти, прелютий... Горе! Горе!
Моє веселіє украв,
В степу на тирсі розібгав.
Сумує, квилить, плаче рано
В Путивлі-граді Ярославна.
І каже: — Дужий і старий,
Широкий Дніпре, не малий!
Пробив єси високі скали,
Текучи в землю половчана,
Носив єси на байдаках
На половчан, на Кобяка
Дружину тую Святославлю!..
О мій Словутицю преславний!
Моє ти ладо принеси,
Щоб я постіль весела слала,
У море сліз не посилала,
Сльозами моря не долить.
І плаче, плаче Ярославна
В Путивлі на валу на брамі.
Святеє сонечко зійшло.
І каже: — Сонце пресвятеє
На землю радість принесло
І людям і землі, моєї
Туги-нудьги не розвело.
Святий, огненний господине!
Спалив єси луги, степи,
Спалив і князя, і дружину,
Спали мене на самоті!
Або не грій і не світи...
Загинув ладо... Я загину!
Читає: Раїса Недашківська (Народна артистка України)
В Путивиле - город утром рано
Поет, плачу ярославна,
Как и ползуга
Он добавляет словами.
- Я буду летать, говорит Зигзика,
Этим чаем
И над доном я буду летать,
Рукав бобра
В реке каяли. И на теле,
На княжестном белом, явно
Вымыть кровь сухой, яд
Глубокие, тяжелые раны ...
И уйти, плакать Ярославна
В Putivl на раннем этапе вала:
-Сал-война моя единственная,
Легкая, крылатая любовница!
Почему на сильном крыле
На моей дорогой, моя дорогая,
На принцу, Лада, моя возлюбленная,
Вы бросаете стрелы?
Не было неба и земли,
И море синего. В море
Жарить воздействие.
А ты, прелюдия ... Горе! Горе!
Мое веселье на пару,
В степи на опилках он был сломан.
Пропускает, уходить, рано плакать
В Путеивл-Град Ярославна.
И говорит: - Сильный и Старый,
Широкий, не маленький!
Ударили высокие камни,
Летит в землю Повчана,
Носил тебя на каяке
На Polovchans, на кобаяке
Жена, эта Swyatoslavl! ..
О, мое слово великолепно!
Мой Ладо принес,
Чтобы сделать меня веселым бризом,
Слезы не отправились в море,
Слезы моря не будут превзойти.
И плакать, плакать Ярославна
В Путеивле на валу на воротах.
Святое солнце спустилось.
И говорит: - Солнце святое
Радость принесла на землю
И люди и земля, мой
Тоска не была разведена.
Святая, огненная любовница!
Сгорел луг, степи,
Сгорел и принца, и жены,
Они спали в одиночестве!
Или нет гриля или нет миров ...
Я умер ... Я умру!
Читает: Раиса Недашкивска (народный художник Украины)
Поет, плачу ярославна,
Как и ползуга
Он добавляет словами.
- Я буду летать, говорит Зигзика,
Этим чаем
И над доном я буду летать,
Рукав бобра
В реке каяли. И на теле,
На княжестном белом, явно
Вымыть кровь сухой, яд
Глубокие, тяжелые раны ...
И уйти, плакать Ярославна
В Putivl на раннем этапе вала:
-Сал-война моя единственная,
Легкая, крылатая любовница!
Почему на сильном крыле
На моей дорогой, моя дорогая,
На принцу, Лада, моя возлюбленная,
Вы бросаете стрелы?
Не было неба и земли,
И море синего. В море
Жарить воздействие.
А ты, прелюдия ... Горе! Горе!
Мое веселье на пару,
В степи на опилках он был сломан.
Пропускает, уходить, рано плакать
В Путеивл-Град Ярославна.
И говорит: - Сильный и Старый,
Широкий, не маленький!
Ударили высокие камни,
Летит в землю Повчана,
Носил тебя на каяке
На Polovchans, на кобаяке
Жена, эта Swyatoslavl! ..
О, мое слово великолепно!
Мой Ладо принес,
Чтобы сделать меня веселым бризом,
Слезы не отправились в море,
Слезы моря не будут превзойти.
И плакать, плакать Ярославна
В Путеивле на валу на воротах.
Святое солнце спустилось.
И говорит: - Солнце святое
Радость принесла на землю
И люди и земля, мой
Тоска не была разведена.
Святая, огненная любовница!
Сгорел луг, степи,
Сгорел и принца, и жены,
Они спали в одиночестве!
Или нет гриля или нет миров ...
Я умер ... Я умру!
Читает: Раиса Недашкивска (народный художник Украины)
Другие песни исполнителя: