Борис Олійник - Інвектива-1
текст песни
56
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Борис Олійник - Інвектива-1 - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Борис Олійник. Інвектива-1
І чубимось, як горобці у просі,
І валимо на всіх, що голі й босі,
А ще й — дивись! — пнемося в козаки.
Куди вже пхатись,
коли нас і досі
Зі Сходу в Захід,
мов курай односить,
А в Україні правлять мамлюки?!
То, може, розбалакувати досить
Та знов податись в чумаки?
Он люди у піску, на клич пророка,
Таку державу возвели, нівроку,
Що ледве не півсвіту обняла!
А ми в чорноземі усеплодющім
В сусіди жебраєм на хліб насущний
І скиглимо, що доля обійшла.
Тобі ж природа усього вділила!
То хазяйнуй у суверенній вміло,
А не ходи ногами догори!
Та де ж — косує на сусіду клято,
Щоб хоч сарай... у нього,
як не хата...
В самого ж хата вже давно горить!
Допоки ділим кольори та межі,
Хизуючись, які ми незалежні, —
Тим часом колорадівські жуки
Уже майно пустили наше в діло
І нас на дві полтини розділили:
Одних — під хвіст,
а решту — в жебраки.
- Пануйте, хлопці! — Віскі наточили,
По іграшковій булаві вручили,
Та кожного при цім остерегли:
- Гуляйте, суверенні, на свободі,
Але не далі власних огородів,
Бо те, що далі,
ви вже продали.
То перше, аніж винного шукати,
Позиркуючи на сусідську хату, -
Ти краще до люстерка підійди
Та глянь у нього, обітерши порох.
Впізнав себе?
Ото і є твій ворог!
А ти в чужих дошукуєш біди.
...Устав козак з могили опівночі.
Округ поглянув — потемніло в очу:
Чи то мара, чи хтозна й що воно:
Серед могил, у степовім безмежжі,
Стримить огром, як Вавилонська вежа,
Із назвиськом цапиним:
"Казино".
А там гуляють у якусь рулетку
Круті хлюсти заморської прикмети
Та доляри метуть навзаводи.
- А де ж... козацтво в бісової мами?!
І знизу відгукнулось, мов із ями:
- Ми тута... гречку сієм, як завжди.
- А де ж... хорунжі? — запитав поникло.
- Та до нових господарів прилипли:
Підносять їм горілку та меди
І все розказують про дні минулі,
Як їхні предки бились у Стамбулі...
А ми тут... гречку сієм, як завжди.
Розказують та по-холуйськи писком
Новим вкраїнцям заглядають в миску:
Чи хто не кине кістку за труди?
Затим гризуться за огризок п'яно,
Як їх діди — за булаву Богдана.
А ми тут... гречку сієм, як завжди.
- А де ж свідомі? — кинув безпорадно.
- Та де ж їм бути —
засідають в Раді.
І всі, як є, без винятку — вожді!
І всі — за Україну.
А тим разом
Її допродують чужим пролазам,
А ми тут... гречку сієм, як завжди.
Стемнів козак у гніві,
наче хмара.
На всесвіт гримнув:
— От уже отара!
Ніяк не дочекає барана,
Щоб знов трюхикать підтюпцем на бойню,
Та мимрить: "А було ж козацтво гойне...
Бодай би вас поглинула мана!
Нам за свободу розтинали груди!
А вам же волю подали на блюді —
Так, замість зводити державний чин,
Ви знову, по-холопському горбаті,
Віншуєте новітніх окупантів,
Самі ж — у гречкосіях
І — ні з чим.
І моститесь одсиділись у вербах,
Покіль з ордою наодинці
серби
Стоять на смерть
за православний рід.
Гей, не відсиділись:
після Балкана
І вас обіруч візьмуть в ятагани,
Скрутивши в'язи у баранів ріг!
Злізайте з печі!
Вдарте у кресало,
Аби вогонь пропік на душах сало
І нагадав, що править не живіт,
А дух Шевченка — віщого месії,
Що ми вкраїнці, а не гречкосії,
Що ми — живі!
Та вже коли і пам'ять одібрало,
І дух, і вуха вам позакладало, —
Тоді у ніч відплати з небуття
Ми встанем грізно,
мертві, та не вбиті,
Аби хоч плюнути у твар невмиту
Вам,
що мерцями стали за життя!
І чубимось, як горобці у просі,
І валимо на всіх, що голі й босі,
А ще й — дивись! — пнемося в козаки.
Куди вже пхатись,
коли нас і досі
Зі Сходу в Захід,
мов курай односить,
А в Україні правлять мамлюки?!
То, може, розбалакувати досить
Та знов податись в чумаки?
Он люди у піску, на клич пророка,
Таку державу возвели, нівроку,
Що ледве не півсвіту обняла!
А ми в чорноземі усеплодющім
В сусіди жебраєм на хліб насущний
І скиглимо, що доля обійшла.
Тобі ж природа усього вділила!
То хазяйнуй у суверенній вміло,
А не ходи ногами догори!
Та де ж — косує на сусіду клято,
Щоб хоч сарай... у нього,
як не хата...
В самого ж хата вже давно горить!
Допоки ділим кольори та межі,
Хизуючись, які ми незалежні, —
Тим часом колорадівські жуки
Уже майно пустили наше в діло
І нас на дві полтини розділили:
Одних — під хвіст,
а решту — в жебраки.
- Пануйте, хлопці! — Віскі наточили,
По іграшковій булаві вручили,
Та кожного при цім остерегли:
- Гуляйте, суверенні, на свободі,
Але не далі власних огородів,
Бо те, що далі,
ви вже продали.
То перше, аніж винного шукати,
Позиркуючи на сусідську хату, -
Ти краще до люстерка підійди
Та глянь у нього, обітерши порох.
Впізнав себе?
Ото і є твій ворог!
А ти в чужих дошукуєш біди.
...Устав козак з могили опівночі.
Округ поглянув — потемніло в очу:
Чи то мара, чи хтозна й що воно:
Серед могил, у степовім безмежжі,
Стримить огром, як Вавилонська вежа,
Із назвиськом цапиним:
"Казино".
А там гуляють у якусь рулетку
Круті хлюсти заморської прикмети
Та доляри метуть навзаводи.
- А де ж... козацтво в бісової мами?!
І знизу відгукнулось, мов із ями:
- Ми тута... гречку сієм, як завжди.
- А де ж... хорунжі? — запитав поникло.
- Та до нових господарів прилипли:
Підносять їм горілку та меди
І все розказують про дні минулі,
Як їхні предки бились у Стамбулі...
А ми тут... гречку сієм, як завжди.
Розказують та по-холуйськи писком
Новим вкраїнцям заглядають в миску:
Чи хто не кине кістку за труди?
Затим гризуться за огризок п'яно,
Як їх діди — за булаву Богдана.
А ми тут... гречку сієм, як завжди.
- А де ж свідомі? — кинув безпорадно.
- Та де ж їм бути —
засідають в Раді.
І всі, як є, без винятку — вожді!
І всі — за Україну.
А тим разом
Її допродують чужим пролазам,
А ми тут... гречку сієм, як завжди.
Стемнів козак у гніві,
наче хмара.
На всесвіт гримнув:
— От уже отара!
Ніяк не дочекає барана,
Щоб знов трюхикать підтюпцем на бойню,
Та мимрить: "А було ж козацтво гойне...
Бодай би вас поглинула мана!
Нам за свободу розтинали груди!
А вам же волю подали на блюді —
Так, замість зводити державний чин,
Ви знову, по-холопському горбаті,
Віншуєте новітніх окупантів,
Самі ж — у гречкосіях
І — ні з чим.
І моститесь одсиділись у вербах,
Покіль з ордою наодинці
серби
Стоять на смерть
за православний рід.
Гей, не відсиділись:
після Балкана
І вас обіруч візьмуть в ятагани,
Скрутивши в'язи у баранів ріг!
Злізайте з печі!
Вдарте у кресало,
Аби вогонь пропік на душах сало
І нагадав, що править не живіт,
А дух Шевченка — віщого месії,
Що ми вкраїнці, а не гречкосії,
Що ми — живі!
Та вже коли і пам'ять одібрало,
І дух, і вуха вам позакладало, —
Тоді у ніч відплати з небуття
Ми встанем грізно,
мертві, та не вбиті,
Аби хоч плюнути у твар невмиту
Вам,
що мерцями стали за життя!
Борис Олийний. Инввиктор-1.
И Chubymos, как воробьистые,
И сбить все это голые и босиком,
И все же - посмотри! - Пнемося казаки.
Что мог бы фаты,
Когда мы все еще
С востока на запад
Барилла как коробки передач,
В Украине мамлуки правили?!
Так что, возможно, скорее розбалакуваты
И снова пойти в Чумакову?
Онлайн люди в песке, крик пророка,
Это государство подняло, Нивроку,
С почти половиной мира обняли!
И мы черные почва используют плаплащущий
В соседнем Zhebreamem ежедневный хлеб
И скулить, что судьба пощадила.
Тоби - природа всех Вдилылей!
Этот босс в суверенном умении,
И не ходить ноги!
И где - чертовски косы соседей,
Чтобы пролить ... хотя он,
Дом не ...
В тот же дом уже давно!
До дефрисных цветов и границ
Взлететь, что мы независимы -
Тем временем Колорадовские жуки
Даже наша собственность позволила работать
И мы разделились на два Полтина:
Некоторые - стока,
И остальные - к бедным.
- Мистер ребята! - виски заточен,
Для игрушечной булавы,
И все в этом мире неположены:
- Прогулка, суверенная, свобода,
Но тогда их наряда,
Для этого дальше
Вы уже продали.
Итак, во-первых, а не виновным взглядом,
Позыркуючи в дом соседа -
Вы лучше зеркало, чтобы прийти
И посмотри на это, обвиждающийся порошок.
Признать себя?
Вот и твой враг!
А ты досукуюешь других проблем.
... Хартия казачества из могилы в полночь.
Уэл уезд - затемненная Очу:
Будь то призрак, а кто знает, если это:
Среди могил в степной просторе,
Stream Ogre, как башня Вавила,
С назвишком козла:
"Казино".
А затем ходить в какую-то рулетку
Крутой член зарубежных знаков
И подметайте нававоды долларов.
- Где казаки в аду ... мама?!
И уменьшить ответ, как яма:
- Мы тут ... сием гречихи, как всегда.
- А где ... Корнет? - спросил личность упал.
- а новые владельцы застряли:
Поднимает их водку и медь
И рассказать о днях прошлого,
Как и их предки сражались в Стамбуле ...
И вот мы ... сием гречка, как всегда.
Говорит ползти и скрипеть
НОВЫЙ ВКРАЙНТСЯМ ПОИСК В ЧАСЕ:
Он не оставляет кость для труда?
И после ссоры для фортепиано,
Как их бабушка и дедушка - для Богданской булавки.
И вот мы ... сием гречка, как всегда.
- Где сознательно? - беспомощно бросил.
- и где они должны быть -
сидеть в парламенте.
И все как есть, без исключения - лидеров!
И все - в Украине.
Все же вместе
Это доправуют чужой ползучести,
И вот мы ... сием гречка, как всегда.
Стеймяв казак в гневе,
Как облако.
В захлоченной вселенной:
- Это действительно стая!
Не дочекай баран
Чтобы пробежать снова tryuhykat на бойню,
И мнеблится: «А там были казаки Хеун ...
Позвольте вам поглощать одержимость!
Мы за свободу резки груди!
И вы также представите на блюде -
Таким образом, вместо этого строить общественные работы;
Еще раз, в Холопскому горбатый,
Виншуете последние захватчики
Сами - в хречкосии
И - ни с чем.
И мостамидыдидиоды в ивы,
Покил Оорда в покое
Сербы
Лицом к смерти
православная семья.
Эй, не видсидиды:
После Балканс
И вы берете обе руки в Scimitards,
Скрутившая шея баранов рога!
Zlizayte из духовки!
Попал в сталь,
Пропиковать огонь в сердцах жира
И вспомнил, что правильный не желудок,
Дух Шевченко - пророческий Мессия,
Что мы ВКРАЙНЯТСИ, НЕ ХРЕЧКОСИИ,
Что мы - живем!
И так, если память Одибалло,
И дух и уши у тебя позакладало -
И Chubymos, как воробьистые,
И сбить все это голые и босиком,
И все же - посмотри! - Пнемося казаки.
Что мог бы фаты,
Когда мы все еще
С востока на запад
Барилла как коробки передач,
В Украине мамлуки правили?!
Так что, возможно, скорее розбалакуваты
И снова пойти в Чумакову?
Онлайн люди в песке, крик пророка,
Это государство подняло, Нивроку,
С почти половиной мира обняли!
И мы черные почва используют плаплащущий
В соседнем Zhebreamem ежедневный хлеб
И скулить, что судьба пощадила.
Тоби - природа всех Вдилылей!
Этот босс в суверенном умении,
И не ходить ноги!
И где - чертовски косы соседей,
Чтобы пролить ... хотя он,
Дом не ...
В тот же дом уже давно!
До дефрисных цветов и границ
Взлететь, что мы независимы -
Тем временем Колорадовские жуки
Даже наша собственность позволила работать
И мы разделились на два Полтина:
Некоторые - стока,
И остальные - к бедным.
- Мистер ребята! - виски заточен,
Для игрушечной булавы,
И все в этом мире неположены:
- Прогулка, суверенная, свобода,
Но тогда их наряда,
Для этого дальше
Вы уже продали.
Итак, во-первых, а не виновным взглядом,
Позыркуючи в дом соседа -
Вы лучше зеркало, чтобы прийти
И посмотри на это, обвиждающийся порошок.
Признать себя?
Вот и твой враг!
А ты досукуюешь других проблем.
... Хартия казачества из могилы в полночь.
Уэл уезд - затемненная Очу:
Будь то призрак, а кто знает, если это:
Среди могил в степной просторе,
Stream Ogre, как башня Вавила,
С назвишком козла:
"Казино".
А затем ходить в какую-то рулетку
Крутой член зарубежных знаков
И подметайте нававоды долларов.
- Где казаки в аду ... мама?!
И уменьшить ответ, как яма:
- Мы тут ... сием гречихи, как всегда.
- А где ... Корнет? - спросил личность упал.
- а новые владельцы застряли:
Поднимает их водку и медь
И рассказать о днях прошлого,
Как и их предки сражались в Стамбуле ...
И вот мы ... сием гречка, как всегда.
Говорит ползти и скрипеть
НОВЫЙ ВКРАЙНТСЯМ ПОИСК В ЧАСЕ:
Он не оставляет кость для труда?
И после ссоры для фортепиано,
Как их бабушка и дедушка - для Богданской булавки.
И вот мы ... сием гречка, как всегда.
- Где сознательно? - беспомощно бросил.
- и где они должны быть -
сидеть в парламенте.
И все как есть, без исключения - лидеров!
И все - в Украине.
Все же вместе
Это доправуют чужой ползучести,
И вот мы ... сием гречка, как всегда.
Стеймяв казак в гневе,
Как облако.
В захлоченной вселенной:
- Это действительно стая!
Не дочекай баран
Чтобы пробежать снова tryuhykat на бойню,
И мнеблится: «А там были казаки Хеун ...
Позвольте вам поглощать одержимость!
Мы за свободу резки груди!
И вы также представите на блюде -
Таким образом, вместо этого строить общественные работы;
Еще раз, в Холопскому горбатый,
Виншуете последние захватчики
Сами - в хречкосии
И - ни с чем.
И мостамидыдидиоды в ивы,
Покил Оорда в покое
Сербы
Лицом к смерти
православная семья.
Эй, не видсидиды:
После Балканс
И вы берете обе руки в Scimitards,
Скрутившая шея баранов рога!
Zlizayte из духовки!
Попал в сталь,
Пропиковать огонь в сердцах жира
И вспомнил, что правильный не желудок,
Дух Шевченко - пророческий Мессия,
Что мы ВКРАЙНЯТСИ, НЕ ХРЕЧКОСИИ,
Что мы - живем!
И так, если память Одибалло,
И дух и уши у тебя позакладало -
Другие песни исполнителя: