Борис Олійник - Інвектива-2
текст песни
30
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Борис Олійник - Інвектива-2 - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Борис Олійник. Інвектива-2
У шабаші свавільної свободи,
Під'юджувані із суфлерських буд,
Ми, наче зомбі,
не спитавши броду,
Пустились в блуд.
Заблукані в глухім чортополосі,
З похмілля так і не збагнули суть:
Що то ж не ми йдемо,
сліпі та босі,
А нас ведуть.
Мов пішаки залаштункових ігрищ,
Не згледілись,
як просвистіли все:
Від Батьківщини — до імен і прізвищ, —
А нас несе,
Немов човна без весел і правила,
У темний вир трагедій морових,
Де нас чекає доля оніміла
Рабів нових.
І покіль ви,
такі свідомі й ситі,
Годовані із нетутешніх блюд,
Шукаєте нам корінь у санскриті,
Нас в корінь б'ють!
І, заки всує плачете по слову
На всіх майданах і на всі лади, —
Свої ж поганці українську мову
Здають в латинь.
А ми йдемо за вами навздогінці.
І, як не вимрем,
дійдемо таки
В Європу.
Але вже — не українці,
А хохлаки.
І наймуть нас гуманні чужоземи
Водить ослів на ранній променад.
Самі ж зведуть на нашім чорноземі
Новий Багдад.
І якось ми,
стужившись по домівці,
Повернемось,
і нам розкаже гід,
Що тут колись
жили, пак, українці...
— А є хоч слід?
— Та от... схолов і слід.
І ми восплащемо талановито,
Зазвичай поминаючи дідів,
Що нас ізнов за наше жито бито,
Що нам обрали не таких вождів,
Що винні всі,
а ми — і на крупину,
Бо тихі, як осінніх падолист.
Що коли б нас вчергове не купили,
Хіба б ми учергове продались?!
Та інородців вилаєм належно,
Що й досі, кляті, не перевелись,
І не дають нам спати в незалежній,
І норовлять, щоб ми їм продались.
І Україні, неспалим-купині,
Поклянемося при святі дари,
Що коли б нас вчергове не купили,
Ми б вас, маман, їй-бо, не продали.
У шабаші свавільної свободи,
Під'юджувані із суфлерських буд,
Ми, наче зомбі,
не спитавши броду,
Пустились в блуд.
Заблукані в глухім чортополосі,
З похмілля так і не збагнули суть:
Що то ж не ми йдемо,
сліпі та босі,
А нас ведуть.
Мов пішаки залаштункових ігрищ,
Не згледілись,
як просвистіли все:
Від Батьківщини — до імен і прізвищ, —
А нас несе,
Немов човна без весел і правила,
У темний вир трагедій морових,
Де нас чекає доля оніміла
Рабів нових.
І покіль ви,
такі свідомі й ситі,
Годовані із нетутешніх блюд,
Шукаєте нам корінь у санскриті,
Нас в корінь б'ють!
І, заки всує плачете по слову
На всіх майданах і на всі лади, —
Свої ж поганці українську мову
Здають в латинь.
А ми йдемо за вами навздогінці.
І, як не вимрем,
дійдемо таки
В Європу.
Але вже — не українці,
А хохлаки.
І наймуть нас гуманні чужоземи
Водить ослів на ранній променад.
Самі ж зведуть на нашім чорноземі
Новий Багдад.
І якось ми,
стужившись по домівці,
Повернемось,
і нам розкаже гід,
Що тут колись
жили, пак, українці...
— А є хоч слід?
— Та от... схолов і слід.
І ми восплащемо талановито,
Зазвичай поминаючи дідів,
Що нас ізнов за наше жито бито,
Що нам обрали не таких вождів,
Що винні всі,
а ми — і на крупину,
Бо тихі, як осінніх падолист.
Що коли б нас вчергове не купили,
Хіба б ми учергове продались?!
Та інородців вилаєм належно,
Що й досі, кляті, не перевелись,
І не дають нам спати в незалежній,
І норовлять, щоб ми їм продались.
І Україні, неспалим-купині,
Поклянемося при святі дари,
Що коли б нас вчергове не купили,
Ми б вас, маман, їй-бо, не продали.
Борис Олииник. Invective-2
В ковене произвольной свободы,
Получен из здания суфлера,
Нам нравится зомби,
Не прося о борде,
Они начали в блуд.
Потерян в глухих чертополох,
Из похмелья никогда не осознавал суть:
Что то же самое, а не мы идем,
слепой и босиком,
И они ведут.
Как пешки из табуретки,
Не были согнуты,
Как все великолепно:
От родины - до имен и имен, -
И мы несем,
Как лодка без весов и правления,
В темной вихре морских трагедий,
Где мы ждем судьбу онемения
Рабы новых.
И охотник тебя,
Такие сознательные и сито,
Формируется из не -точных блюд,
Ищу нас корень на санскрите,
Мы избиты в корне!
И Закки плачет на слово
На всех квадратах и на всех ресницах -
Их гигг -украинский
Они взяты на латынь.
И мы следуем за вами.
И, чтобы не выйти,
Давай
В Европу.
Но уже - не украинцы,
И Хохлаки.
И нанять нас, гуманных незнакомцев
Он ведет ослов на ранней набережной.
Сами будут построены на нашей черной почве
Новый Багдад.
И почему -то мы,
Держась дома,
Давай вернемся,
И мы расскажем нам гид,
Что когда -то здесь
Они жили, Пак, украинцы ...
- Есть след?
- Но здесь ... Шилов и Трейс.
И мы будем талантливы,
Обычно отмечает бабушку и дедушку,
Что мы снова для нашего ржи,
Что мы не были выбраны такими лидерами,
Что все виновны в
И мы - и на зерне,
Потому что тихий, как осенние падолисты.
Что, если нас не купили снова,
Будем ли мы продать еще раз?!
И иностранцы давайте правильно залить,
Это все еще, черт возьми, не переведено,
И не давайте спать в независимой,
И они не будут проданы им.
И Украина, неопределенность,
Давай лежим на праздник подарков,
Что, если нас не купили снова,
Мы бы не продали вас, мамана, для нее.
В ковене произвольной свободы,
Получен из здания суфлера,
Нам нравится зомби,
Не прося о борде,
Они начали в блуд.
Потерян в глухих чертополох,
Из похмелья никогда не осознавал суть:
Что то же самое, а не мы идем,
слепой и босиком,
И они ведут.
Как пешки из табуретки,
Не были согнуты,
Как все великолепно:
От родины - до имен и имен, -
И мы несем,
Как лодка без весов и правления,
В темной вихре морских трагедий,
Где мы ждем судьбу онемения
Рабы новых.
И охотник тебя,
Такие сознательные и сито,
Формируется из не -точных блюд,
Ищу нас корень на санскрите,
Мы избиты в корне!
И Закки плачет на слово
На всех квадратах и на всех ресницах -
Их гигг -украинский
Они взяты на латынь.
И мы следуем за вами.
И, чтобы не выйти,
Давай
В Европу.
Но уже - не украинцы,
И Хохлаки.
И нанять нас, гуманных незнакомцев
Он ведет ослов на ранней набережной.
Сами будут построены на нашей черной почве
Новый Багдад.
И почему -то мы,
Держась дома,
Давай вернемся,
И мы расскажем нам гид,
Что когда -то здесь
Они жили, Пак, украинцы ...
- Есть след?
- Но здесь ... Шилов и Трейс.
И мы будем талантливы,
Обычно отмечает бабушку и дедушку,
Что мы снова для нашего ржи,
Что мы не были выбраны такими лидерами,
Что все виновны в
И мы - и на зерне,
Потому что тихий, как осенние падолисты.
Что, если нас не купили снова,
Будем ли мы продать еще раз?!
И иностранцы давайте правильно залить,
Это все еще, черт возьми, не переведено,
И не давайте спать в независимой,
И они не будут проданы им.
И Украина, неопределенность,
Давай лежим на праздник подарков,
Что, если нас не купили снова,
Мы бы не продали вас, мамана, для нее.
Другие песни исполнителя: