ФІОЛЕТ - До серця
текст песни
2
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
ФІОЛЕТ - До серця - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Не жити, без неї йому не прожити,
І їй не забути всі миті
В тонкому, як сон, оксамиті
До серця сховай цей вогонь.
Взяла любов за живе,
та віриш все заживе,
І біль пекучий серця відмучить.
Хай не римуються дні,
та він її набере і скаже стомлено:
"Як я скучив..."
Ці очі кольору мокрих асфальтів,
Лимонних усмішок туга...
Він буде її пам'ятати,
І буде чекати вона,
безгрішних ночей самота,
Під танець дощу на дротах
Заради нього!
Взяла любов за живе,
та віриш все заживе
І біль пекучий серця відмучить.
Хай не римуються дні,
та він її набере і скаже стомлено:
"Як я ... "
Жахає пам'яті решето.
Вчорашній хтось відтепер ніхто.
На все свій час і на всіх свій шлях,
На тишу час і на всі зізнання.
До Маргарити - полки Майстрів,
А він украсти її хотів,
Він так жертовно її любив,
Що отруїв джерело кохання.
Мадонна чорна, його спокуси,
Можливо, все це колись відпустить,
Піде, щоб з осінню повернутись
Або почати усе з нуля.
Взяла любов за живе
та віриш все заживе,
І біль пекучий серця відмучить.
Хай не римуються дні,
та він її набере і скаже стомлено:
"Як я скучив..."
І їй не забути всі миті
В тонкому, як сон, оксамиті
До серця сховай цей вогонь.
Взяла любов за живе,
та віриш все заживе,
І біль пекучий серця відмучить.
Хай не римуються дні,
та він її набере і скаже стомлено:
"Як я скучив..."
Ці очі кольору мокрих асфальтів,
Лимонних усмішок туга...
Він буде її пам'ятати,
І буде чекати вона,
безгрішних ночей самота,
Під танець дощу на дротах
Заради нього!
Взяла любов за живе,
та віриш все заживе
І біль пекучий серця відмучить.
Хай не римуються дні,
та він її набере і скаже стомлено:
"Як я ... "
Жахає пам'яті решето.
Вчорашній хтось відтепер ніхто.
На все свій час і на всіх свій шлях,
На тишу час і на всі зізнання.
До Маргарити - полки Майстрів,
А він украсти її хотів,
Він так жертовно її любив,
Що отруїв джерело кохання.
Мадонна чорна, його спокуси,
Можливо, все це колись відпустить,
Піде, щоб з осінню повернутись
Або почати усе з нуля.
Взяла любов за живе
та віриш все заживе,
І біль пекучий серця відмучить.
Хай не римуються дні,
та він її набере і скаже стомлено:
"Як я скучив..."
Не жить, без нее ему не прожить,
И ей не забыть все мгновения
В тонком, как сон, бархате
К сердцу спрячь этот огонь.
Взяла любовь за живое,
и веришь все заживет,
И боль жгучая сердца отмучит.
Пусть не рифмуются дни,
но он наберет ее и скажет устало:
"Как я соскучился..."
Эти глаза цвета мокрых асфальтов,
Лимонных улыбок тоска...
Он будет ее помнить,
И будет ждать она,
безгрешных ночей одиночество,
Под танец дождя на проводах
Ради него!
Взяла любовь за живое,
да веришь все заживет
И боль жгучая сердца отмучит.
Пусть не рифмуются дни,
но он наберет ее и скажет устало:
"Как я..."
Ужасает памяти решето.
Вчерашний кто-то отныне никто.
Во все свое время и на всех свой путь,
На тишину время и на все признания.
До Маргариты - полки Мастеров,
А он украсть ее хотел,
Он так жертвенно ее любил,
Отравивший источник любви.
Мадонна черная, его соблазны,
Возможно, все это когда-нибудь отпустит,
Пойдет, чтобы с осенью вернуться
Или начать все с нуля.
Взяла любовь за живое
и веришь все заживет,
И боль жгучая сердца отмучит.
Пусть не рифмуются дни,
но он наберет ее и скажет устало:
"Как я соскучился..."
И ей не забыть все мгновения
В тонком, как сон, бархате
К сердцу спрячь этот огонь.
Взяла любовь за живое,
и веришь все заживет,
И боль жгучая сердца отмучит.
Пусть не рифмуются дни,
но он наберет ее и скажет устало:
"Как я соскучился..."
Эти глаза цвета мокрых асфальтов,
Лимонных улыбок тоска...
Он будет ее помнить,
И будет ждать она,
безгрешных ночей одиночество,
Под танец дождя на проводах
Ради него!
Взяла любовь за живое,
да веришь все заживет
И боль жгучая сердца отмучит.
Пусть не рифмуются дни,
но он наберет ее и скажет устало:
"Как я..."
Ужасает памяти решето.
Вчерашний кто-то отныне никто.
Во все свое время и на всех свой путь,
На тишину время и на все признания.
До Маргариты - полки Мастеров,
А он украсть ее хотел,
Он так жертвенно ее любил,
Отравивший источник любви.
Мадонна черная, его соблазны,
Возможно, все это когда-нибудь отпустит,
Пойдет, чтобы с осенью вернуться
Или начать все с нуля.
Взяла любовь за живое
и веришь все заживет,
И боль жгучая сердца отмучит.
Пусть не рифмуются дни,
но он наберет ее и скажет устало:
"Как я соскучился..."
Другие песни исполнителя: